ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МИСТЕЦТВО
«МЕЛОДІЇ ДЛЯ МАТЕРІ І КОХАНОЇ»
«Усе мінливе, наче настрій жінки: не добереш, чого чекать за мить». Як точно висловив Микола Луків непередбачувану вдачу представниць слабкої (чи то прекрасної) статі: на те він і Поет. Водночас Микола Володимирович бачить жінку постаттю не лише загадковою, а й мудрою, чарівною, величною. Мені запали в душу слова митця, сказані ним в одній з радіопрограм: «Жінка має велику місію на Землі — вона виношує під серцем людське життя, плекає дитину, прокладає їй стежку в життя. А завдання чоловіка — зробити все для того, аби жінка свою місію виконала успішно».
Розмова про непросту, загадкову жіночу долю, поезію і драматургію людських стосунків стала темою творчого вечора Миколи Луківа «Мелодії для матері і коханої», що відбувся в Національній філармонії України.

Як і щоразу, зустріч знаного українського поета, заслуженого діяча мистецтв України й Росії, головного редактора журналу «Дніпро» з шанувальниками його поезії й пісні стала щирою, довірливо-сповідальною бесідою. Нібито звичну форму літературно-музичного вечора Микола Луків наповнює природністю, органічністю своєї поезії і манери поводження, умінням говорити на теми, які однаково хвилюють й автора, і тих, хто перебуває в залі. У цьому й полягає феномен дивовижного духовного злиття поета й аудиторії.
Микола Володимирович читав вірші різних років, об’єднані у своєрідні тематичні блоки. Тут і найніжніша інтимна лірика, зокрема, такі улюблені багатьма твори, як «Не повертайтесь на круги своя», «Не пиши, не жди і не зови мене», «Софія Потоцька», «Зустріч», «На дачі», і поезії, присвячені найдорожчим людям — батькам. Незважаючи на те, що вечір з назвою «Мелодії для матері і коханої» з нагоди Дня матері (свята, до відродження якого на нашій землі Микола Луків доклав чимало зусиль), здавалося б, диктує певну тематику, поет все ж таки вийшов за її межі. І прочитав твори, які налаштовують не лише на позитивну хвилю. Нічого не вдієш — життєві дороги встелені не самими трояндами. Про це — у творах-роздумах «Вітряк», «Старий скрипаль», «Балада про художника», які принишклий зал вітав оплесками.
Там, де закінчується слово — починається пісня. Слово, звичайно, не вичерпувалось, але мусило трохи перепочити. А отже, на зміну йому приходила Пісня. Пісенна творчість Миколи Луківа є безцінним надбанням української культури. Розгледів талант поета-пісняра й благословив Миколу Володимировича на цей шлях видатний український композитор Олександр Білаш. На жаль, у їхньому доробку є лише одна спільна пісня — «Присвята матері» (вона прозвучала на вечорі). Та незабутньою є увага й доброзичливість, з якою композитор-корифей спостерігав за творчістю молодого поета. Олександр Іванович працював у журі одного з перших «Пісенних вернісажів», коли лауреатом фестивалю стала пісня «Послухай — шелестять дощі», якій судилося довге й щасливе життя. Білаш перший привітав Миколу Луківа з успіхом, сказавши: «Це один з найкращих романсів, які я чув». На літературно-мистецькому вечорі в Національній філармонії виступили виконавці, чиї імена нам давно відомі — це народні артисти України Олександр Василенко, Микола Шопша, заслужені артисти України Юрій Рожков, Анжеліка Андрієвська, квартет «Гетьман», композитори Тетяна Стаматті-Оленєва й Олександр Бурміцький. А свідченням того, що коло артистів, яких надихає поетичне слово Миколи Луківа, постійно розширюється й молодшає, стали виступи заслуженого артиста України Івана Красовського, співака з Коломиї Ігоря Калинія, дуету «Росичі», солістки ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби Ніни Мирводи. Надзвичайно приємними і для автора, і для його поціновувачів були вітальні слова колег-поетів — Бориса Олійника і Віктора Женченка та голови Держтелерадіо й лідера партії «Справедливість» Івана Чижа.
«Нам треба вчитися в наших геніальних попередників робити свою справу, незважаючи ні на що!» Так прокоментував поет власний вірш «На хуторі Надія», у якому йдеться про силу волі засновників першого українського театру. У щоденній роботі — літературній і видавничій — Микола Луків чітко дотримується цього принципу: він робить свою справу, не нарікаючи на долю й брак державної допомоги. І все в нього виходить — нові книжки, диски, музичні альбоми. Тож побажаймо поетові успіхів і наслідуймо його приклад.

також у паперовій версії читайте:

• НЕ ЗМАГАННЯ, А СВЯТО АКОРДЕОНА
• КОНФЛІКТ ПОКОЛІНЬ — НЕМИНУЧИЙ?

назад »»»