ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
ДІАГНОЗ: ДУШЕВНЕ РАБСТВО
До мене як до психолога-консультанта звертаються клієнти в зв'язку з тим, що з їхніми близькими почали відбуватись зміни: стилю життя, характеру, а головне — порушення емоційних стосунків між членами сім'ї. Рідні люди стають чужими. У таких випадках ми маємо справу з культовою психічною залежністю, або душевним рабством.

Полонення у законі
Основною ознакою культової залежності є те, що людина не усвідомлює небезпеки, яка їй загрожує. Такі явища як відчуження, порушення соціальної адаптації та сімейних стосунків, деградація інтелектуальної сфери та емоційної системи свідчать про те, що людина попала в залежність від якоїсь деструктивної групи. За формальними ознаками її діяльність можна вважати за економічну, політичну, релігійну або якусь іншу, але загальна сутність цих організацій полягає в здійсненні психологічного насильства. Деструктивні організації за своєю сутністю нагадують спільноти злочинців. Так само, як і злочинці, їхні лідери поділяють світ на своїх та чужих. Однак деструктивна тоталітарна організація на відміну від кримінальної спільноти складається з двох частин, які умовно можна назвати «рабовласниками» та «рабами». Сутність діяльності деструктивної тоталітарної організації — злочинна, але спрямована не на весь соціальний простір, а на штучно сформовану «спільноту рабів». Хоч вони вдаються до методів, котрі не виходять за межі чинного законодавства, проте результатом є експлуатація людей та їхніх слабкостей, збагачення за чужий рахунок.
Для цих організацій людина цікава доти, доки може працювати як раб або має якесь майно і може його пожертвувати. За результатами досліджень європейських антикультових організацій, більшість деструктивних тоталітарних організацій (ДТО) має схожі характеристики. Це — застосування практики дестабілізації свідомості (повідомлення про себе особистої інформації, протизаконна медична й психологічна практика, ритуальні обряди, інтенсивна робота і т. ін.); заподіяння шкоди фізичному здоров'ю послідовників (недоїдання, «особливе харчування», порушення біологічних ритмів); використання грошей своєї «пастви»; провокування розриву з сім'єю й соціальним оточенням; руйнування матеріально-фінансової стабільності своїх послідовників; створення авторитарної, ієрархічної, закритої структури; поділ дітей на групи, незалежно від їхніх родинних зв'язків; намагання організаційно проникнути в державні, суспільні, приватні і комерційні структури; дії, спрямовані на дестабілізацію суспільства і його інститутів. Дуже часто виникає питання про так би мовити групу ризику. Хто може потрапити під вплив такої організації? Люди думають: будь-хто, тільки не я.
Оскільки деструктивні групи утворюються спеціально окремими організаторами — лідерами для задоволення своїх потреб, то тут маємо справу з чітко налагодженими системами вербування і психологічного впливу. Сюди може попасти людина будь-якого типу характеру та соціального походження, бо ситуативний фактор впливає також. Кожен з нас буває в маргінальному стані, пов'язаному з переїздом в інше місто, зміною роботи, закінченням ВНЗ, розлученням, одруженням, тобто тоді, коли людина не цілком усвідомлює свою нову роль, коли змінюються поведінкові стереотипи і людина почувається незахищеною. У такий момент зустріч та розмова із вербувальником може стати фатальною.

Підступні технології
Оскільки йдеться про розвиток духовності, розмова, навіть на вулиці може бути цікавою значній кількості людей, то дехто стає легкою здобиччю вербувальників.
У деструктивних групах, насамперед, використовується техніка, як її називають, «бомбардування любов'ю»: на людину обрушують надто багато позитивних емоцій, радіють з того, що вона прийшла, створюють ілюзію близького товариства. Але наполегливо пропонують прийти ще раз.
Вдаються також до техніки, за допомогою якої вводять дорослу людину в інфантильний стан: ігри, розваги знижують критичність сприймання. Це потрібно для того, аби в слушний момент подати ще якусь інформацію.
«Вмикається» «індукція страхів» — дискредитують батьків («неправильно виховували»), соціальне життя (веде в нікуди), використовуються людські слабкості. Характерний підхід: якщо в тебе щось не виходить, то винен ти сам, а якщо складається добре, то це дала «наша група».
Практикується ще й така психотехніка, як «хибні спогади»: члени групи розголошують перед усіма свої проблеми та страждання, і кожен зобов'язаний щось розповісти.
Не забувають і про «навіювання»: коли одна людина говорить про себе, друга і третя — щось схоже, то четверта також шукає подібне у своєму житті, і в цей момент вона вірить, що все відбувалося насправді. Подібне сталося з моєю клієнткою. У секті дівчину переконали, що її у дитячому віці зґвалтував учитель. А коли вона захотіла вийти з секти, здогадуючись, що нею маніпулюють, її почали переконувати: «Якщо ти це допустила, ти брудна, а якщо не будеш з нами, то це тебе знищить, бо ти ненормальна». Потім ця дівчина усвідомила, що насправді зґвалтування не було. Вона також показала мені касети і матеріали, серед яких ми знайшли звернені до підсвідомості вірші, що зрештою спонукають людину до самогубства.
Підступним є також метод подачі 10–15 відсотків недостовірної інформації (в інтересах лідерів ДТО) на тлі решти правди, що допомагає залучити новачків у групу та утримувати у ній.
Навмисно провокуються такі емоційні стани, як тривожність, депресія, страх. Це призводить до того, що людина починає почуватися захищеною тільки в групі, де начебто вирішуються всі проблеми особистого життя.
Фактично завдяки переліченим методам деструктивного контролю свідомості відбувається те, що в побуті називають зомбуванням: знищують в людині те, що є природним, і культивують потрібне для цієї групи.
Психологічні та психічні наслідки для людини після членства в деструктивних організаціях — це порушення соціальної адаптації, бо в людини звужується свідомість: «чорне — біле», «правильно — неправильно», а головне — «ми святі, бо спасемось, а решта соціуму — брудні, не варті людяного ставлення особи». Тоталітарна група проста, чітка, ієрархічна, а соціальний світ — багатоваріантний, тому коли людина виходить у цей світ, то не може адаптуватися і часто прагне повернутися в секту.
Можуть також виникати граничні психіатричні стани, коли йдеться про людей зі слабким психічним ресурсом. Московські вчені досліджували вихідців із секти Аум Сінреке і виявили в цих людей цілий набір синдромів, які, однак, не утворюють цілісної картини психіатричної хвороби. Виходить, що внаслідок перебування в секті виникає «рукотворна» психіатрія. Отже, тут ми стикаємось з травмами, що їх завдають без фізичного насильства, тим-то винуватці часто залишаються безкарними.
Показовим є те, що з людьми, які пережили досвід деструктивного контролю свідомості, пізніше стаються емоційні зриви. На перший погляд, у людини все нормально, а потім виникає агресія або депресія. Бо коли природна особистість починає себе проявляти, настає дисонанс, виникає внутрішній конфлікт.

Як зберегти свободу?
Для того, щоб уберегти себе від впливу деструктивної секти, слід бути пильним та критично налаштованим до тих, хто дуже хоче тобі «допомогти», змінивши твоє життя за своїм планом.
Якщо тебе запрошують на якусь зустріч або тренінг, варто не боятися здатися нескромним, а запитати — що це за група, чи вона зареєстрована, де про неї можна прочитати; хто лідер і яке його минуле? Чи не мав він відношення до криміналу? Чи відомо щось про тих, хто пішов з групи? Як ставляться до тих, хто вийшов?
Душа, думки, переконання, психологічні ресурси — велика цінність. Оскільки поки що немає законів, щоб їх охороняти, ми мусимо робити це самі. На жаль, настали часи, коли злочинець, щоб дістатися до твого гаманця, помешкання, високопоставленого родича, шукатиме шлях через твою душу. Адже, коли йдеш лікувати зуби, то добре розпитаєш про лікаря, його досвід, поцікавишся про пацієнтів. А коли хтось запрошує взяти участь у семінарах задля спасіння душі, то також необхідно розпитати про людину, яка береться навчати.
Перечитайте-но ще раз казку «Буратіно» й придивіться до постатей кота Базиліо та лисиці Аліси. «На дурака не нужен нож, ему с три короба наврешь и делай с ним, что хошь». Якщо в тебе є гроші, то знайдуться охочі завести тебе на «поле чудес» до «країни дурнів».
Сучасна людина розв'язала проблему виживання багато в чому завдяки технічному прогресові. Вивільнилося досить багато часу. На мою думку, вільний час просиджування потрібен для того, щоб реалізувати свій духовний потенціал у конструктивних стосунках з іншими людьми та з природним середовищем. Важливим є досягнення дорослими людьми особистісної зрілості для об'єктивної спроможності допомогти дитині вибудувати себе. Саме батьки покликані супроводжувати дитину шляхом дорослішання, вони мають надавати їй емоційну підтримку, створювати умови для її психологічної захищеності. Інституту сім'ї кинуто серйозний виклик. Глибоке його осмислення й швидкі рішучі дії, засновані на досвіді багатьох західних країн, що зіткнулися з цим феноменом більше двадцяти років тому, можуть запобігти безлічі трагедій і поламаних життів. Але для цього необхідно самим працювати над собою, долаючи інертність та інфантильність.
Нині немає захисту від психологічного насильства ні з боку законодавства, ні з боку соціальної політики держави. Любіть своїх дітей в успіхах і поразках, виховуйте їх, вкладайте в них душу, не втрачайте емоційного зв'язку з ними, і тоді вони залишаться вашими на все життя.

Олена ЛІЩИНСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ІСПИТ НА ЧЕСНІСТЬ
• АЛЛО, МИ ШУКАЄМО ТАЛАНТИ!

назад »»»