ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЗЕМЛЯ І ЛЮДИ
ГРІХ СПОЖИВАТИ ЧУЖЕ, ЗАНЕДБАВШИ ВЛАСНЕ
Після виснажливої зими і затяжної прохолодної весни усім кортить поласувати вітамінною продукцією. Та не заморською екзотикою — помаранчами, бананами чи ківі, а вкраїнськими дарами ланів і садів. Нині неабиякий попит на парникові огірки, тепличні томати, не молоденьку картопельку з кропом, редиску, перо цибулі, ревінь, салат. Усього цього вдосталь на Закарпатті, де в розпалі сезон ранньої капусти й іншої городини. Де-не-де достигає полуниця.

А ось буквально за тиждень-два розпочнуться справжні полуничні, черешневі «жнива». На превеликий жаль, нині ціни на ці натуральні вітаміни на ринках «кусаються». Серед причин — небувале здорожчання пального, мінеральних добрив, насіння, засобів обробітку ґрунту. Але навіть уже вирощене з великими труднощами не завжди потрапляє до нашого обіднього столу. Сьогодні піде мова про проблеми садівників і городників найзахіднішої області України — Закарпатської.

Закарпаття — край садівників і городників
Колись верховинці здебільшого займались лісозаготівлею, виноробством та скотарством. Нині Закарпатська область що рік то впевненіше стає на ринкові рейки господарювання. Близькість до багатьох європейських країн — Словаччини, Польщі, Румунії, Угорщини — неабияк сприяє розвою спільних підприємств. З аграрного краю Закарпаття мало-помалу обертається на індустріальний регіон. А це означає, що зростає кількість заможних людей. Та все ж область була, є й ще довго буде сільськогосподарською, позаяк має чудові природнокліматичні умови для розвою садівництва й плодоовочівництва. Наприклад, овочі тут достигають на 3–4 тижні раніше, ніж у сусідніх областях. Площа земель, зайнятих плодовими й овочевими культурами, у шість разів менша, аніж землі під зерновими, однак «овочевий» прибуток перевищує прибуток від зерна майже удвічі. Принаймні про це розповів в Ужгородському прес-клубі реформ координатор закарпатського офісу Проекту аграрного маркетингу (ПАМ) Роман Сало. Фахівець вважає овочівництво доброю можливістю для закарпатців отримати прибуток.
«Торік ПАМ надав понад 2300 індивідуальних консультацій закарпатським аграріям, ми провели по десять семінарів і засідань «круглих столів», 220 робочих зустрічей, шість презентацій. Закарпатські фермери дедалі активніше розвивають власну справу, більшість з них мають мобільні телефони, користуються Інтернетом, що дозволяє їм щотижня оперативно здійснювати моніторинг цін, отримувати іншу важливу інформацію»,— розповів Роман Сало.
За його словами, окремі фермери вже працюють, виконуючи конкретні замовлення переробників на сировину. Цілі села на Закарпатті, за давньою традицією, спеціалізуються на окремих культурах: Заріччя, Сільце — на ранній капусті, Широке — на полуниці, Добронь постачає ранню картоплю, Нове Давидково — хрін. Роман Сало вважає, що треба працювати над створенням бренду закарпатських полуниць, капусти, яблук, оскільки вони є справді екологічно чистою і якісною продукцією.
Але більшість селян, які не є членами агроформувань, й далі змушені самі давати собі раду з вирощеними власноруч городиною, садовиною. Не раз у журналістських справах доводилось бувати в низинних Виноградівському й Іршавському районах й бачити цілі кавалькади машин, у які завантажували ранню капусту, червонощокі апетитні полуниці, соковиті черешні. То оптовики скуповують у селян городину та ягоди, аби відтак утридорога перепродувати на ринках Західної України, Києва, інших промислових міст, де черешні, вишні, полуниці ще не достигли. Колись це називалось спекуляцією, а нині — бізнесом. «Перевалочники», як називають перепродувачів закарпатці, за безцінь купують у них ранню капусту, картоплю, ягоди. Приміром, за кілограм білокачанної в ці дні дають всього-на-всього одну гривню. А скільки правлять уже на міських ринках, знає кожна господиня. Перекупники роблять добрий ґешефт і на ягодах. За кілограм черешні торік платили одну-півтори гривні, полуниці — дві гривні. Ми ж, споживачі, купуємо їх уп'ятеро дорожче.
Чому ж, скажете, люди віддають майже задарма тяжкою працею вирощене? А куди їм, бідним, діватись! Цілу весну пораються, кланяючись землі, біля розсади, плекають оте багатство та ще й клопочуться, як, приміром, цьогорічної холодної весни, щоб зберегти рослини. А в кінцевому підсумку зостаються, як то мовиться, біля розбитого корита. Позаяк не кожна закарпатська родина, яка має кілька десятків арів, спроможна винайняти вантажівку й доправити городину й садовину не те що у Львів, Київ, а навіть у гірські райони — Міжгірський, Рахівський, Тячівський, Свалявський, Хустський — свого ж Закарпаття, де ранніми овочами і фруктами ласують не раніше свята Петра і Павла (12 липня).
Ніхто — ні облспоживспілка, ні місцева влада — не хоче змилостивитися над трударями, організувавши для них цивілізований ринок збуту й уполювавши тим самим двох зайців. По-перше, на плодоовочевих підприємствах мали б роботу безробітні; по-друге, селяни б не віддавали за безцінь дари ланів і садів. І нарешті, у виграші були б й ми, споживачі,— не доводилося б переплачувати перекупникам.

Огірок стане стратегічною культурою верховинців
Стратегічною культурою для Закарпатської області невдовзі обіцяє стати й огірок, адже 75 відсотків тутешніх заводів працюють саме з цим овочем. На жаль, досі закуповують його в Угорщині і навіть (не повірите) в Індії! Зважаючи на це, фахівці закарпатського офісу Проекту аграрного маркетингу влаштували спеціалізований семінар, готують демонстраційне поле з різними гібридами культури та новітніми технологіями її вирощування.
Цьогоріч ПАМ планує провести три заходи на демонстраційних полях — з вирощування ранньої капусти (Заріччя), тепличних помідорів (Сасово), огірків (Лучки). Світові виробники для таких експериментів безплатно надають зразки насіння та засоби захисту, а фермери мають змогу порівняти їхню якість та ефективність.
В Україні традиції насінництва, на жаль, втрачено, каже Роман Сало. Ніжинський огірок, наприклад, уже не витримує екологічної напруги, оскільки штами хвороб швидко прогресують. Тож українські овочі виростають здебільшого з німецького, голландського, французького насіння.

Виноградна лоза й сади потребують омолодження
У ХVІІІ столітті закарпатські — мужіївські, берегівські та середнянські — вина розпочали свою переможну ходу Старим світом. Їх подавали в найкращих тавернах і винарнях. Спеціальні хури з діжками вин споряджалися в північну столицю, до царського двору Петра І, котрий, як звісно, добре знався на всьому європейському. Нині тільки справдешні поклонники сонячного трунку час від часу нагадують набундюченій Європі, що за Карпатами не перевелися ще винарі. Попри високі нагороди, натуральність, неабиякі смакові властивості, наших вин уже не знайдеш у європейських містах і столицях. І аж ніяк у цьому не винні прості виноградарі, які з любов'ю плекають лозу. То в чому ж справа? Передусім у ставленні до розвитку цієї галузі з боку держави.
Початок культивуванню винограду на Закарпатті поклали ченці єзуїтського ордену тамплієрів у ХІІ сторіччі. За переписом 1720 року, площа під виноградниками тут сягала чотирьох тисяч гектарів. До середини ХІХ сторіччя закарпатське виноградарство підносилося під впливом Франції, Італії та Німеччини. У 1847 році плантації винограду розкинулися вже приблизно на 13 тисячах гектарів. Однак у 70-х роках ХІХ століття з Америки разом із садівним матеріалом завезли філоксеру. Майже всі виноградники краю були знищені цим паразитом. Аж до Першої світової війни стійкими до філоксери сортами вдалося оновити 4,5 тисячі гектарів. З 1945 року й аж до приснопам'ятного антиалкогольного указу Михайла Горбачова на Закарпатті вирощували 150 сортів винограду, а площа плантацій становила 12 тисяч гектарів. Розширення її відбулося завдяки поширенню невибагливих «ізабельних» сортів, розрахованих на масового споживача. Нині в області розроблено «Комплексну програму подальшого розвитку виноградарства та садівництва», якою передбачено значно розширити площі виноградної лози. Є перші результати. Нинішнього року урожай виноградної лози обіцяє бути щедрим, тож матимуть роботу не лише виноградарі, а й винороби. Звісно, якщо зникнуть проблеми, які гальмують виноробство. Приміром, в Україні поки що не освоєно випуск вузькорядних тракторів для обробітку міжрядь виноградників, техніки для плантажу, обприскування, комбайнів для збирання грон. Вітчизняні винороби за технологіями вирощування винограду відстали від європейців на кілька десятиліть, через це наші врожаї на придатних для виноградної лози ґрунтах нижчі у 7–8 разів, аніж, наприклад, у Франції. А ще дуже повільно відновлюються плантації лози.
Вітчизняний ринок сьогодні удосталь насичений привізними винами, здебільшого з Молдови, Грузії та країн Західної Європи. Проте українські споживачі наразі мляво орієнтуються в європейській продукції, чим надуживають імпортери й крамарі: такі компанії постачають на вітчизняний торг копійчані італійські, іспанські та французькі вина, які на батьківщині коштують 1–2 євро, а ми із гонором викладаємо за пляшку 30–50 гривень.
Координатор закарпатського офісу Проекту аграрного маркетингу Роман Сало стверджує, що значного піднесення на Закарпатті набуває також садівництво. Щоправда, старі сади вичерпали себе, їхні дерева часто-густо уражені хворобами й шкідниками. А тому торік в області висаджено 110 гектарів нових інтенсивних садів — на карликових і напівкарликових підщепах.

За наших чиновників думають... американці й голландці
На Закарпатті потрібно терміново нарощувати темпи розвитку переробної галузі, а ще покращити сортове насінництво, аби городина, садовина й ягоди (полуниці, черешні, вишні) мали гарний товарний вигляд, смакові властивості. Тут мали б підкласти своє плече фахівці управлінь сільського господарства й продовольства обласної та районних держадміністрацій, проводячи з селянами тренінги, пропонуючи якісний посадковий матеріал, засоби догляду за рослинами та боротьби з їхніми шкідниками. Урешті-решт, вживати ринкових методів управління в ціноутворенні на дари ланів і садів. Та, здається, держчиновники більше переймаються політичними баталіями, аніж реальною підтримкою селянина-товаровиробника.
Приміром, законодавцем агроцін в області залишається оптовий ринок в Мукачеві. Ще один відкрито у Виноградові, а в обласному центрі, на жаль, не вистачає місця для такого ринку, що гальмує розвиток збуту та процес зниження цін.
Незважаючи на ухвалений в Україні закон про дорадчу службу, досі така діяльність немає державного фінансового підґрунтя. В області діють лише дві дорадницькі структури — ПАМ та «Терра Деі» (перша фінансується урядом США через USAID, друга — за рахунок голландських організацій). Тоді як, скажімо, у Польщі в кожній ґміні (приблизно наш район) держава фінансово забезпечує діяльність 50–60 дорадників.
До речі, Проект аграрного маркетингу реалізується в Україні з березня 2003 року компанією «Land O'Lakes, Inc.» за фінансування Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). ПАМ зміг довести, що сільське господарство в Україні може бути прибутковим, якщо виробник професійно підходить до свого бізнесу, вміє користуватися якісною ринковою інформацією і постійно підвищує ефективність своєї діяль-ності. Клієнтами Закарпатського офісу ПАМ є 77 фермерських господарств, 25 приватних виробників плодоовочевої продукції, 14 переробних підприємств, п'ять операторів гуртової торгівлі, асоціація фермерів, п'ять сільськогосподарських кооперативів, заклади роздрібної торгівлі та громадського харчування. Проект ініціював створення на Закарпатті близько 250 нових сезонних робочих місць. Вартість фактичного продажу овочевої, фруктової продукції клієнтів за сприяння Закарпатського офісу ПАМ за минулий рік становила близько 3,5 млн грн. Учасниками навчальних заходів, організованих ПАМ, стали 888 фермерів, представники дев'яти переробних підприємств.
Закарпатський офіс Проекту аграрного маркетингу, окрім безплатних консультацій, семінарів та ринкової інформації, надає фермерам також послугу зі складання бізнес-моделей, що дозволяє спрогнозувати всі вигоди та проаналізувати небезпеки й визначити, яка культура за вкладання однієї гривні дасть прибутку у два з половиною рази більше. Наприклад, торік закарпатський фермер навіть отримав банківський кредит під таку бізнес-модель. Крім того, ПАМ має можливість надавати гранти об'єднанням сільгоспвиробників. Так, у гірському закарпатському селі Луг вже закупили обладнання для виготовлення бринзи (цех на базі асоціації товаровиробників відкриють у середині травня), а асоціація товаровиробників у с. Іза Хустського району отримає холодильне обладнання для зберігання плодоовочевих продуктів.
Олександр Коваль, спеціаліст з моніторингу закарпатського офісу ПАМ, вважає, що закарпатські фермери наразі мало уваги приділяють ринковому вигляду власної продукції, тоді як посередники саме на сортуванні та фасуванні продуктів заробляють до 70 відсотків їхньої вартості: «В Україні з'явився покупець, готовий платити більше за якісну продукцію привабливого вигляду. Закарпатські плодоовочівники поступово стають на шлях об'єднання з метою зменшення витрат і професійнішого підходу до аграрного маркетингу».
У планах ПАМу — налагодження ринкових контактів закарпатських підприємств з Білоруссю та Прибалтикою.

Хто землі дає, тому й земля віддячує
За словами Людмили Дзямко, спеціаліста з ринкової інформації закарпатського офісу ПАМ, через малоземельність краю, малі обсяги виробництва й віддаленість від великих оптових ринків у Закарпатті ціни на продукцію ланів і садів відрізняються від інших регіонів. Крім того, подорожчанню городини й садовини сприяє подорожчання енергоносіїв, витрати на транспортування продукції, чимраз більше доводиться платити за оранку та органічні добрива. У Заріччі, наприклад, машина органіки коштує 300 доларів США, дефіцитом є і курячий послід, який сюди завозять аж з інших областей.
Крім того, лише три відсотки виробників Закарпаття — фермери. Решта — власники особистих селянських господарств, яких налічується понад 300 тисяч. А це аж ніяк не сприяє застосуванню передових технологій на великих площах...
Іноземцям, звісно, спасибі за допомогу, але пора й самим почати добре ґаздувати. Допоки держава, місцева влада зокрема, не візьметься за налагодження заготівлі й переробки городини та садовини, ми й далі купуватимемо вітчизняну вітамінну продукцію за ціною заморських екзотичних фруктів.

Іван ДМИТРІВ,
Закарпатська область
також у паперовій версії читайте:

назад »»»