ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЗНОВУ ГОНКА ОЗБРОЄНЬ?
Росія знову напружує м'язи. Президент Володимир Путін за будь-яку ціну хоче модернізувати армію, щоб можна було «відбивати зовнішній тиск на країну». «Гонка озброєнь не завершилась»,— заявив він. Господар Кремля намагався окреслити майбутнє Росії як сильної країни, у якій високорозвинутий військово-промисловий комплекс поєднується з ефективною соціальною політикою.

Своє щорічне послання до нації Путін виголосив через кілька днів після дуже гострої критики віце-президента США Діка Чейні і трохи м'якшої — президента Джорджа Буша на адресу РФ. Чейні звинуватив Москву в енергетичному шантажі щодо сусідів й у відході від демократії. Джордж Буш в інтерв'ю німецькій «Ді Вельд» не заперечуючи «теплих відносин» з Путіним і того, що «Росія не є ворогом США» зазначив, що Москва «подає суперечливі сигнали», які «ставлять під сумнів її намір стати по-справжньому демократичною країною, де є свобода преси, свобода віросповідання та інші — ознаки демократії».
Російський президент опосередковано дав відповідь Чейні, переконуючи громадян, що найкращим засобом захисту від чужого впливу є зміцнення збройних сил: «Чим сильнішою буде наша армія, тим меншою буде спокуса тиснути на Росію».
У пострадянській Росії господар Кремля вперше виголосив слова про гонку озброєнь. На думку Путіна, у міжнародній політиці «поширюються зони конфліктів» і не припиняється зміцнення потуги збройних арсеналів. Володимир Путін лякав своїх слухачів тим, що США витрачають на озброєння у 25 разів більше коштів, ніж Росія, і тому «їхній будинок є їхньою фортецею». «Росіяни також мають зміцнювати свій дім, бо треба усвідомлювати, що коїться у світі» — продовжував він.
«Товариш вовк» знає, кого їсти. Їсть і ні на кого не звертає уваги», — не називаючи конкретно США, процитував пан Путін російське прислів'я, яке, на його думку, ілюструє американську військову й політичну експансію. Він запевнив слухачів, що Росія утримає світову стратегічну рівновагу й не дозволить, щоб хтось «зміцнював свою позицію за її рахунок». З одного боку, російська політична еліта сподівається, що є можливість створити достатньо сильну армію та високорозвинутий ВПК, щоб позиціонувати Росію в системі міжнародних відносин як країну, здатну протистояти тиску з боку США і яка є суб'єктом світової політики. З другого боку, для пересічного росіянина армія і ВПК мають символічне значення як атрибут сильної держави, якою можна пишатися, дарма, що голі й босі...
Очевидно, маючи на увазі США, пан Путін риторично запитував: «І куди пропадає весь пафос боротьби за права людини й демократію, коли справа стосується захисту власних інтересів?»
Для багатьох росіян ці слова означали закид на адресу пана Чейні, який під час недавнього візиту в Європу та Азію сполучив принциповість щодо згортання демократичних надбань у Росії та поблажливість до казахської влади, яка ніколи не відзначалась схильністю до демократії. Що ж, Казахстан, попри кричущі порушення прав людини, дає Заходу шанс збудувати незалежні від Росії газогони...
Але іронія та прийоми радянської пропаганди не замінять реальної відповіді на гостру критику щодо стану справ з російською демократією, яка лунає в усіх демократичних країнах світу. Путін жодним чином не виявив й свого ставлення до звинувачень в енергетичному шантажі.
Маючи на увазі ставлення американських політиків до іранської ядерної програми, президент РФ застеріг від силового вирішення проблеми, оскільки на цьому геополітичному напрямі Росія завжди конфронтувала з Заходом.
Звернення показало, як Кремль бачить сучасний світ: це Росія в облозі, під загрозою країна, яка потребує термінового зміцнення, але водночас готова до жорсткого суперництва із США. Путін, на думку відомого політолога Лілії Шевцової, стримав свої емоції і не говорив про США занадто багато. Вона вважає, що російський президент не полишає намагань захищати інтереси Росії в таких міжнародних структурах, як «велика вісімка», і тому намагається уникати відкритої словесної конфронтації зі Сполученими Штатами. Та цілком стримати емоції Путіну не вдалось. Він таки згадав про якісь сили, які хочуть втягнути Росію у важкі конфлікти, ослабити її.
Пані Шевцова наголошує, що це було типово передвиборне звернення. Антиамериканські акценти були розраховані головним чином на внутрішнього слухача. А Сергій Строкань з «Коммерсанта» вважає, що залякування західною зброєю й горде запевнення в успіхах у створенні ракетної системи «Тополь-М» — це засоби мобілізації російської громадської думки перед парламентськими виборами 2007 року і президентськими у 2008-му. За планом придворних політтехнологів, натхненний побудовою «нової Росії» народ мусить проголосувати за кандидатуру, яка влаштовуватиме Кремль.
У зверненні пан Путін вкотре назвав хаос 90-х років джерелом недовіри росіян до влади й бізнесу, а також не знати вкотре оголосив війну корупції. Президента не задовольняють темпи зростання національного доходу. Він знову засудив олігархів, які збили статки завдяки грабіжницькій приватизації і за сприяння корумпованих чиновників. Це можна розцінити і як попередження єльцинській еліті, на чолі якої і від імені якої намагається виступати екс-прем'єр Михайло Касьянов. Кремль як вогню боїться повторення сценаріїв «кольорових» революцій, коли значні групи істеблішменту підтримують опозицію, тому ладен будь-якому підприємцеві, що стане на цей шлях, готувати долю Ходорковського.
Не забув російський президент похвалитись успіхами «Газпрому», обійшовши мовчанкою газові суперечки із сусідами, та оголосив Росію опорою європейської енергетичної системи. Володимир Путін сподівається створити в Росії нафтогазову біржу, на якій розрахунки здійснюватимуться в рублях, а не доларах чи євро. Показово, що подібна біржа, уже створена в Ірані, стала додатковим негативним подразником для США, які хворобливо сприймають ослаблення долара. У цьому ряду й удаване охолодження Росії стосовно вступу до СОТ, оскільки ця організація — один з основних важелів впливу США на світову економіку. Тому російський лідер свідомо намагався зменшити значення СОТ для світової економіки взагалі й Росії зокрема.
Але він так і не зміг сказати чогось конкретного про саміт «великої вісімки», який у червні відбудеться в Петербурзі. Замість успіху ця подія наразі приносить Росії втрати, бо привертає увагу Заходу до внутрішньої політики Москви й стану демократії в країні. Багато впливових кіл на Заході закликають скасувати саміт у Росії. Цього, вочевидь, не станеться, але негативне забарвлення підготовки до саміту забезпечено.
Очевидно, з політичних причин президент Росії назвав ЄС найбільшим закордонним партнером Росії, а США (це «пониження» підкреслюють майже всі коментатори) згадав у другій черзі разом з Китаєм, Індією і Латинською Америкою.
Володимир Путін окреслив інтереси Росії на пострадянському просторі, які будуть реалізовуватись у рамках таких інституцій, як Ташкентський договір (ОКДБ), ЄврАзЕС і ЄЕП (останній без України). Він намагався наголосити на відсутності в Росії імперських амбіцій і зосередженості на створенні «оптимальної економічної системи». Відносини з найближчими сусідами лідер РФ проголосив найважливішим напрямом зовнішньої політики.
Президент застеріг, що «військове будівництво не може здійснюватись на шкоду розвиткові економіки й соціальної сфери, бо це тупиковий шлях, який веде до вичерпання ресурсів країни». Але сказати — не означає зробити. Радянський Союз «погорів» на гонці озброєнь. Невже Росія піде таким самим шляхом?

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЯК ЗАХИЩАЮТЬ МОВУ ГЕТЕ
• НА ПОРОЗІ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ВІЙН

назад »»»