ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ЧОМУ ПРИСТОЙНА ПЕНСІЯ СТАЄ МІНІМАЛЬНОЮ
Щороку чимало пенсіонерів чекають на підвищення (перерахунок) пенсій. Чи то через зростання середньої зарплати в галузях економіки за попередній рік, чи ухвалення нових соціальних програм, чи інші обставини. Торік було проведено 22 перерахунки пенсій. Цьогоріч лише за перший квартал через новий розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2006 р. зроблено перерахунки пенсій 13,3 млн пенсіонерів, призначено понад 188 тисяч пенсій, 13,8 тис. осіб призначено пенсії за особливі заслуги перед Україною.

З огляду на Закон «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії підвищено 212 тис. пенсіонерів. Ще 67 тис. осіб підвищили пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пенсії перераховують на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності два роки тому. Згідно з цим законом пенсію може (представивши відповідні документи) перерахувати кожен пенсіонер, якщо він після призначення пенсії пропрацював повних два роки. І пенсіонери користуються цим правом.
Але сказати про те, що людям перераховано пенсії,— означає нічого не сказати. Бо справа не тільки у факті перерахування пенсій, а і у його порядку, суті. Перерахувати пенсію можна по-різному, скажімо, врахувавши стаж роботи після призначення пенсії або врахувавши стаж і заробіток за цей період. Але на розмір пенсії суттєво впливає також показник середньої зарплати по народному господарству, який враховується при цьому. Щороку він інший. Скажімо, з 1 січня 2003 року він становив 306,45 грн, а в 2006 році (тепер пенсія обчислюється із заробітку за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль до 1 липня 2000 р. і за весь період страхового стажу з 1 липня 2000 р. до часу перерахунку пенсії) застосовується показник середньої зарплати за 2005 рік у розмірі 735,57 грн.
Пенсіонери, які працюють, мають певний шанс. Чи є такий шанс у непрацюючих? Згідно з базовим пенсійним законом, вони можуть взяти інші, «вигідніші» для них 60 місяців. Та це вельми проблематично, виходячи з того, що, оформлюючи пенсію, вони здебільшого це зробили. То на що можна розраховувати? Статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено: щороку з 1 березня пенсії підвищуються на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20% темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком. Крім, звичайно, випадків, коли за минулий рік підвищення пенсій було вищим за цей показник. Якщо коефіцієнт підвищення пенсій був нижчим, пенсія підвищується з урахуванням попереднього зростання.
З 1 березня 2006 р. пенсії підвищилися по мінімуму (хтось одержав 5 грн, хтось — 9), ураховуючи те, що середня зарплата зросла в 2005 р., порівняно з 2004 р., на 36,7%.
Що й казати, темпи підвищення пенсій, виходячи зі зростання середньої зарплати, надто низькі. Профспілки пропонували підвищити цей коефіцієнт із метою зниження розриву в розмірах пенсій. Та не судилося цього досягти. Чомусь для державних службовців передбачено підвищення пенсій щоразу, коли підвищують зарплату їхнім колегам, котрі працюють. Іншим цього не передбачено. Після запевнення урядовців про проведення диференціації пенсій, доводиться знову говорити про «зрівнялівку» в пенсійному забезпеченні. Причиною її є не стільки миттєве, без економічного обґрунтування, підвищення мінімального розміру пенсій до рівня прожиткового мінімуму, на що, до речі, часто посилаються державні чиновники, скільки низька «вартість» одного «зайвого» року, який становить один відсоток мінімальної пенсії за віком або один відсоток прожиткового мінімуму для осіб, котрі втратили працездатність (з 1 квітня поточного року він становить 359 грн).
Деякі фахівці до негативних моментів пенсійної реформи справедливо відносять залежність пенсії від показника середньої зарплати по Україні за рік, що передує виходу на пенсію і від якого залежить рівень пенсії, а конкретно — від часу виходу на пенсію.
Скажімо, чоловікові призначили пенсію за віком у грудні 2004 р. Середній коефіцієнт його заробітку був 2,5, стаж — 42 роки. Його пенсія — 391,36 грн + добавка за «зайвих» 17 років = 452,39 грн. Інший вийшов на пенсію в лютому 2005 р. У нього такий самий коефіцієнт заробітку і такий самий стаж. Його пенсія буде вже 611, 38 грн, у 2006 р. така особа матиме пенсію 833,38 грн (бо показник середньої зарплати по народному господарству зростав так: 372,72 грн, 524 грн і 735,7).
Як наслідок, поступово, через такий порядок розрахунку пенсій, вищі пенсії, призначені в попередні роки, швидко стають мінімальними, по-перше, через залежність від середньої зарплати, по-друге, через низьку «вартість» кожного «зайво» пропрацьованого року і, по-третє, через низький коефіцієнт доплати у зв’язку зі зростанням середньої зарплати за попередній рік.
Який вихід із цього становища? На думку представників профспілок, зважаючи на значне відставання розмірів раніше призначених пенсій від новопризначених, доцільно щороку підвищувати раніше призначені пенсії на 100% темпів зростання середньої заробітної плати. Або змінити порядок призначення пенсій на більш справедливий. Такі пропозиції, за словами лідерів профспілок, не були підтримані урядовою стороною. Постановою Кабінету Міністрів № 470 для підвищення пенсій з 1 березня 2006 року встановлено коефіцієнт 1,0734.
Порядок призначення розмірів пенсій, напевно, має вирішувати усе-таки законодавчий орган, вносячи відповідні зміни до пенсійних законів.
також у паперовій версії читайте:

• РЕАБІЛІТАЦІЯ — ЦЕ НАСАМПЕРЕД ЗАХИСТ І ДОПОМОГА
• «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» НАС РОЗЛЮБИЛА?

назад »»»