ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЕНЕРГЕТИКА МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
Стає очевидним, що слід хоч трохи послабити газовий зашморг, зменшити споживання блакитного палива, перейшовши на альтернативні джерела енергозабезпечення. На Закарпатті уже шукають виходу зі складної ситуації.
«Утопити» повені
Тисячоліттями в Карпатах будують житло біля річок чи потоків. І платять страшну данину повеням. А після кожної повіді, яка змивала все насіяне-насаджене, наставав голод. Так було колись, але тепер цій біді можна зарадити.

Як «утопити» повені? Здається, відповідь на це питання вже знайдено — будувати малі ГЕС і примусити енергію розбурханої стихії працювати на людей. Екологічна якість відновлюваних джерел є особливо важливою з погляду обмеження викидів парникових газів, що утворюються внаслідок використання звичного палива, збереження лісів (особливо в Карпатському регіоні, де надмірна вирубка загрожує ерозією та спричиняє потужні паводки).
Мабуть, саме тому приватний підприємець, автор програми енергозбереження в Закарпатській області (схвалена місцевою владою ще в 1998 році) Анатолій Петровський ключем до вирішення проблем вважає гідроенергетику.
Завдяки природним особливостям, зокрема перепадам гірського рельєфу,— переконаний бізнесмен,— ми можемо отримувати значну кількість енергії. Протягом останніх десяти років я долучився до підготовки програми переведення області на повне енергетичне самозабезпечення. Маємо всі ресурси, використавши які зможемо цілком відмовитись від використання газу, електроенергії з-за меж області (якої нині споживаємо 98%), від вирубування на дрова чотирьох мільйонів кубометрів лісу щорічно.
Одночасно із будівництвом гідроелектростанцій, обладнанням водойм, за словами А. Петровського, відрегулюються стоки річок, що, у свою чергу, усуне паводкові проблеми, відновить очисну функцію річок та їх рекреаційні потужності.
Анатолій Петровський має рацію: у всіх передових країнах світу використовується гідроенергетика малих річок. Найкращі приклади — Австрія й Швейцарія. Саме малі гідроелектростанції вирішують їхні основні енергетичні проблеми. У Швейцарії їх близько п'ятисот. Саме за рахунок малих ГЕС США хочуть подвоїти гідроенергетику загалом, позаяк у них є чимало потужних станцій.
Україна також має (мала?!) чималий досвід малої гідроенергетики. Приміром, у радянський період малі гідроелектростанції були поширені повсюди, де були хоч якісь річки. Вони забезпечували дрібні підприємства й невеликі населені пункти, проте міні-станції були частково або повністю знищені в часи промислової гігантоманії. Нині відбувається їхнє відновлення на бетонних греблях, що ще залишилися. Така робота коштує не надто дорого. Після реконструкції майже 60 електростанцій перебувають у робочому стані. Приміром, у Тернопільській області, де працює одна з подібних станцій, собівартість електроенергії становить близько 1,2 коп. за один кВт/год. У цілому ж на таких об'єктах вона не перевищує двох коп. за кВт/год.
Звісно, відновлення старих і будівництво нових малих гідроелектростанцій в Україні потребує кооперації кількох міністерств, органів влади на місцях, великого й середнього бізнесу. Чітко має бути визначена інституція — державний координатор з відновлення малих ГЕС. На жаль, дехто у великій енергетиці протидіє цій роботі.

«Запрягти» вітер
Нашим співвітчизникам під час закордонних поїздок не раз впадали в око незвичні вітряки на пагорбах, морських узбережжях. Особливо багато вітрових електростанцій (ВЕС) у Німеччині. Нині 13 тисяч вітряків дають тамтешній економіці 3,5% загального обсягу електроенергії. Кілька років тому був збудований найбільший у світі вітряк під Магдебургом потужністю 4,5 мВт (4500 кВт). А в проектах конкурентів — велетні з 125-метровими вітроколесами.
У такий спосіб небідні європейці намагаються бодай частково розв'язати проблему енергетики, отримати дешеву й екологічно чисту електроенергію, не бути залежними від російських та близькосхідних нафтових і газових труб.
Між іншим, і в нас вітрова енергетика досягла небувалого розвою, правда, у 60-их роках минулого сторіччя. Тоді на теренах України крутилося 12 тисяч (!) вітроагрегатів різного призначення. Проте в 1970-их у тодішньому СРСР рекордно збільшився видобуток нафти й газу, а тому зникла потреба у вітряках. У нинішній Україні про них згадали як про одну з можливостей бути хоч трохи вільнішими від постачання енергоносіїв з Росії та країн Середньої Азії.
Фахівці доводять, що після досягнення вітростанціями проектної потужності 1990 мегават (відповідно до державної програми) річний обсяг виробництва електроенергії на вітроустановках дасть змогу заощадити 2142,6 тис. тонн умовного палива. А з огляду на те, що 70% палива імпортується, ціновий показник економії може сягнути мільярдів гривень щороку!
За підрахунками вчених, в умовах України можливим є використання 15–19% річного обсягу енергії вітру, що проходить крізь перетин поверхні вітроустановки. Сподівані обсяги виробництва електроенергії з одного квадратного метра перетину площі вітроколеса в перспективних регіонах становлять 800–1000 кВт/год на рік. Вітроустановки, на думку фахівців, найдоцільніше застосувати в регіонах України, де середня швидкість вітру п'ять метрів за секунду: на азовсько-чорноморському узбережжі, в Одеській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Миколаївській областях, АР Крим та, звісно, в Карпатах.
На Закарпатті кілька років тому підготували «Енергетичну програму Закарпатської області на період до 2015 року». Її автори пропонують чверть потреби в електриці — 0,5 млрд кВт/год — покривати за допомогою ВЕС. Проте, як мовиться, віз і досі там. В області діють лише кілька примітивних вітряків, виробляючи мізер електроенергії. Та, схоже, ситуація найближчим часом докорінно зміниться. Наша держава має величезні ресурси, необхідні для використання відновлюваних джерел енергії, однак її частка не перевищує 1%. Постає питання: кому це вигідно? Передусім нафто- й газотрейдерам, які експортуючи енергоресурси в Україну, мають від цього добрий зиск. Саме вони й гальмують розвиток вітчизняної альтернативної енергетики.

Тепло від трісок
Як відомо, на Закарпатті щороку заготовляють чимало деревини. На те він і ліс, аби рубати, а відтак — насаджувати. Якщо вести лісове господарство вміло, то шкода від вирубувань — мінімальна. Та, на жаль, ми використовуємо лише «вершки» — деревину, недбало залишаючи відходи. У той же час і з трісок, терпуги може бути користь. У цьому переконаний Михайло Деяк, головний економіст хустського ТОВ «Енран-ЗЛК», де реалізовують проект використання альтернативних джерел енергії.
Ідеться, зокрема, про екологічно безпечне виробництво брикетів з відходів деревообробної галузі. Тирсові брикети потребують мінімальних об'ємів кисню, водночас температура в центрі горіння сягає +15000 С. Нині вони стали дефіцитом: споживачі записуються в черги, щоб їх отримати. Ще б пак: хустське підприємство «Енран-ЗЛК» (головним продуктом котрого є деревні щити) продає брикети з тирси до Німеччини, Словаччини, Угорщини. На Закарпатті горяни випікають на них хліб і навіть гнуть метал. Щільність тирсових брикетів дозволяє уникнути втрат тепла, відчутних під час згорання деревини, оскільки перед пресуванням тирсу вивільнюють від вологи.
У цього методу енергозбереження — велике майбутнє, переконаний Михайло Деяк, адже 70 і більше відсотків деревини, виділеної на лісозаготівлю — відходи. Тепер їхньою переробкою всерйоз зацікавилися ісландські бізнесмени. Вартість одного преса (78 тис. доларів США) може окупитися за 3-3,5 роки.
Та треба думати не лише про збільшення власних енергоресурсів, а й передусім про їхнє дбайливе й раціональне використання. На жаль, заощаджувати ми розучились. А доведеться це робити. Найефективнішим способом економії енергії в житлово-комунальному господарстві є утеплення будинків. Ужгород запозичує досвід, зокрема, через проект енергореконструкції, профінансований відповідно до програми TACIS. У місті Ужгород реалізується проект енергомоніторингу бюджетних установ.
Своє плече у розв'язанні енергетичної проблеми може підставити середній бізнес, що здатен швидко й гнучко застосувати ресурси малої енергетики — ГЕС, вітряних електростанцій тощо — і власних підприємницьких, і для побутових потреб місцевих громад.

Іван ДМИТРІВ,
Закарпатська область
також у паперовій версії читайте:

• НА ЗАМОВЛЕННЯ НОРВЕГІЇ

назад »»»