ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЦІНА ВІЙНИ ЗРОСТАЄ
Лауреат Нобелівської премії в галузі економіки професор Джозеф Стігліц у розмові з кореспондентами журналу «Шпігель» розповідає про зростання ціни війни в Іраку, про її наслідки для нафтового ринку й можливості Заходу солідарно запровадити санкції проти Ірану.

Починаючи війну в Іраку адміністрація президента Джорджа Буша сподівалася, що відбудова країни здійснюватиметься за рахунок доходів від іракської нафти.
Але війна виявилась набагато важчою, ніж припускав уряд США. Команда Буша уявляла, що війська маршем увійдуть у країну, іракці будуть вдячні за такий крок, створиться демократичний уряд, після чого американці покинуть Ірак. Але війна триває значно довше, бюджет треба пристосовувати до конкретних умов, які не перестають змінюватись. Офіційна вартість війни зросла від 50 до 250 мільярдів доларів на рік. Проте фінансовий секретаріат конгресу США вважає, що вона коштуватиме навіть більш як 500 мільярдів доларів.
Але це все одно менше, ніж за підрахунками самого Стігліца. Тільки за минулий рік ціна перебування й бойових операцій американських військ в Іраку зросла на 20%. Влада змушена витрачати набагато більше грошей на рекрутування нових солдатів, на утримування військових на службі щедрими преміями й на медичну реабілітацію поранених. Якщо до того додати ще й збитки, яких зазнала економіка країни через високі ціни на нафту, то вартість війни сягає більйона доларів — і це за досить обережних підрахунків. Варто нинішню війну порівняти з попередньою в Перській затоці, коли Америка навіть отримала фінансовий прибуток. Тоді США виставили союзникам рахунок за вживане озброєння як за нове, а самі переозброїлись. На цей раз ніхто не хоче платити за помилки Вашингтона.
Дехто думає, що Буш ошукав громадську думку, насправді це не зовсім так. Він просто хотів вірити, що все відбудеться швидко й недорого. Декого з фахівців президент взагалі не хотів слухати. Колишній економічний радник Білого дому Ларрі Ліндсей ще у 2002 році оцінював витрати на ведення війни в Іраку не менше як у 200 мільярдів доларів щороку. Але його звільнили... бо не хотіли слухати.
Взагалі, Америка здатна вести подібну війну, і витрати, що обчислюються одним-двома більйонами доларів для неї є посильними. Але якщо її метою є стабілізація Близького Сходу, то потрібно замислитися, що можна зробити з такими грошима. Найбагатші країни щороку витрачають на гуманітарну допомогу 50 мільярдів доларів. На цей раз мова про суму, більшу у 20 разів. Чи не можна за неї зробити щось краще й ефективніше для стабільності і миру?
Так, Джордж Буш говорить, що ці гроші витрачено, аби запобігти терористичним замахам в Америці. Але ніхто не сприймає серйозно цих аргументів, бо внаслідок війни ризик терористичних нападів зріс.
Офіційні підрахунки вартості війни — це лише верхівка айсберга. Треба взяти до уваги, що вояки зазнають важких поранень, кошти на утримання інвалідів дуже великі. Уряд Буша робить все, щоб приховати ці втрати. Досі в Іраку поранено 17 тисяч військовослужбовців, 20% з них мають важкі ураження голови й мозку. Навіть сума «на війну» у 500 мільярдів доларів не включає витрат на прижиттєвий догляд за цими ветеранами. Зрештою, нинішній уряд не дуже щедрий для демобілізованих, сиріт і вдів загиблих.
Якщо в Америці людина постраждає в транспортній аварії, і буде визначено винуватця, то ця особа отримує за втрачене здоров'я значно більше, ніж воюючи за наказом держави. Це — подвійний підхід і подвійна мораль. Компенсація за загиблого солдата становить 500 тисяч доларів. Якщо американець ризикує життям у боротьбі за державу, то він одержить менше, ніж той, хто переходячи вулицю, отримує тілесні пошкодження.
Догляд за колишнім солдатом з пораненою головою за скромними оцінками становить чотири мільйони доларів. Отже, тільки в цій групі ветеранів витрати сягатимуть 35 мільярдів. Це суми, про які ніхто не говорить. Навіть міністерство в справах ветеранів мусило переглянути свої попередні розрахунки щодо допомоги пораненим, бо їх виявилось у чотири рази більше, ніж можна було припустити. Тому не дивно, що воно мусило звернутись до Конгресу з проханням про термінові додаткові видатки в сумі 1,5 мільярда доларів.
Мова не про те, що навіть багаті США не можуть вести військової кампанії; все ж таки це країна з 13-більйонним ВВП. Не йдеться про те, чи американці спроможні це зробити, а про те, на що витрачати гроші. Якщо Америка збирається призначити певні кошти на війну в Іраку, то їх бракуватиме на щось інше. Адже замість долати наслідки катастрофи в Новому Орлеані, національна гвардія вирушила до Іраку.
Напередодні введення військ президент твердив, що коротка ефективна війна є найкращим методом утримати ціну нафти на низькому рівні. Тоді барель палива коштував 25 доларів, а нині вже понад 60. Розрахунки свідчать, що принаймні десять доларів у цій сумі — наслідки іракської війни. Це дуже скромні підрахунки, але поки що ніхто їх не спростував.
На жаль, як вважає Стігліц, політика Буша зміцнює саме ті країни, котрі, на його думку, належать до «вісі зла», зокрема Іран. Іранці отримують рекордні прибутки завдяки політиці США в Іраку. Мало що може додати Тегерану стільки оптимізму, як високі ціни на нафту. І в цьому контексті можливе рішення Ради Безпеки ООН про запровадження санкцій завдасть удару по світовій економіці, а ціна нафти може перевищити 100 доларів. Зростання з 25 до 40 доларів люди пережили порівняно безболісно. Якщо ціна перевищує 60 доларів, населення потерпає, але пристосовується, купуючи менші автомобілі й обмежуючи пересування. Ціна від 100 до 120 доларів за барель спричиниться до суттєвих змін у житті: обсяг продажу автомобілів різко скоротиться. Небагаті люди почнуть замислюватися, чому надати перевагу: обігріву помешкання чи достатньому харчуванню.
Тому санкції щодо Ірану поки що видаються мало ефективними. Можливе обмеження видачі віз іранським посадовцям. Особливих наслідків це не матиме, але кращих варіантів рішення наразі немає.
Аби тільки не потрапити в халепу, подібну до іракської...

Підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• РІК УКРАЇНИ В ПОЛЬЩІ ЗАКІНЧЕНО — ДРУЖБА ТРИВАЄ
• ПРИСТРАСТІ НАВКОЛО РИФІВ ТОКТО — ТАКЕСИМА
• СКЛАДНА ІСТОРІЯ НЕ ОБМЕЖУЄ ВЗАЄМНОЇ ДОВІРИ

назад »»»