ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
«МИРНИЙ АТОМ» У НАШИХ СЕРЦЯХ
«Ми, народи, які живуть на цій прекрасній планеті, маємо знайти способи захисту від несприятливого впливу радіації. Необхідно більш ретельно та наполегливо шляхом міжнародної співпраці шукати більшої відкритості в оцінці та управлінні радіаційними ризиками».

Хіроші Накаджіма,
почесний генеральний
директор ВООЗ

Двадцять років минуло з дня великої трагедії для України, а також Республіки Білорусь та Росії — вибуху на Чорнобильській атомній станції. Ця подія стала своєрідним відліком часу для українців, а також для народів багатьох країн світу. Мирний атом показав своє справжнє обличчя, принісши в сотні тисяч сімей багато горя й страждань.
До Києва в чорнобильські дні з'їхалися тисячі спеціалістів — медиків, фізиків, представники різноманітних міжнародних фондів та організацій з усіх кінців планети, яким не байдужа доля України та її потерпілого населення.
У столичній філармонії відбувся Міжнародний гуманітарний форум «Відродження, оновлення та розвиток людини». Ініціаторами цього заходу були Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», де головою наглядової ради є Катерина Ющенко, та Фонд розвитку і допомоги дітям Чорнобиля.
Метою зібрання стало запровадження постійного діалогу з питань розвитку людини в майбутньому, результати якого дадуть змогу сформувати цілісне бачення загальної проблеми катастроф, знайти шляхи системного вирішення пов'язаних з ними гуманітарних проблем.
У своїй вступній доповіді пані Катерина Ющенко подякувала всім, хто відгукнувся на запрошення взяти участь у зустрічі, а також зазначила, що досвід пережитої біди змушує нас зосередитись на глибинному питанні розвитку людства та суспільства, посиленні відповідальності перед майбутнім. Вона запропонувала розпочати тривалий діалог з питань спільного майбутнього в умовах зростання ризиків техногенного характеру. Зокрема, поговорити про ті уроки катастроф, які вже усвідомлено, та ті, які залишились поза увагою світової спільноти.
У форумі взяли участь дружина президента Польщі Марія Качинська, Генеральний директор ЮНЕСКО Коїчиро Мацуура,
президент Міжнародної Федерації Червоного Хреста та Червоного Півмісяця Її королівська високість принцеса Беатриса Бурбонська, Її імператорська високість принцеса Каролін Наполеон, почесний генеральний директор Міжнародної організації охорони здоров'я Хіроші Накаджіма, віце-президент ЄБРР Фабріціо Саккомані, директор спілки жінок Японії Рейко Ватанукі, письменник Пауло Коельо, Посол Сполучених Штатів Америки Джеремі Хартлі, почесний генеральний директор Міжнародної організації охорони здоров'я Зенон Матківський, а також лікарі Чорнобиля.
Щоразу, наближаючись до чергових чорнобильських роковин, пригадую ті страшні для всіх нас дні. Києвом ширилися різноманітні чутки, адже в журналістів доступу до правдивої інформації не було ніякого. Деякі фізики в приватних бесідах розповідали, що до них в інститут приїздили з Чорнобиля спеціалісти, і їхні машини аж «світилися» від радіації. Медики були в повному сум'ятті — такий прояв хвороб їм не траплявся ніколи й ніде. Уже трохи пізніше ми дізналися, що пожежників, які першими гасили вогонь на ЧАЕС, відправили до Москви. Як потім стало відомо, їх там розмістили в окремих палатах. Відставала від тіла шкіра, вилазило волосся, один з них говорив своєму лікарю, що в нього відривається піднебіння. Вони прийняли на себе перший атомний удар...
Мені запам'ятався трагічний епізод із кінофільму про Чорнобиль відомої журналістки Тамари Хрущ. Дружина одного з пожежників приїхала по нього до московської лікарні № 25, де він на той час перебував. Вона нікому не сказала, що вагітна. І весь недовгий час, який жив її чоловік, вона була біля нього. А якось вийшла на годину з лікарні до магазину, а коли повернулась, застала порожнє ліжко — чоловік помер. За декілька місяців вона народила дитину. Тільки жити малюкові не судилося, він узяв радіоактивний тягар на себе. Це лише один маленький фрагмент з доль чорнобильців. А таких — сотні тисяч. Нам, журналістам, медики не могли давати об'єктивної інформації — це була централізована вказівка з Москви. Києвом навіть гуляв такий собі сумний жарт, що рівень радіації в столиці такий, який нам визначить Москва.
Уже за кілька років після аварії саме життя довело, що радіація значно шкодить живому організму. У Народичах Житомирської області, одному з найбільш постраждалих районів, діти на шкільних лінійках непритомніли, у багатьох з них були значні прояви вегето-судинної дистонії, анемії та багатьох інших захворювань. І така картина спостерігалася в усіх радіоактивно забруднених районах...
Українці, які жили за кордоном, як мені розповідала вже значно пізніше Надія Матківська (яку за велику допомогу українським дітям назвали Чорнобильською матір'ю), про вибух на атомній станції знали одразу, вони плакали й молилися, у першотравневі дні ставили свічки за здоров'я земляків. Сімнадцять років тому завдяки активності Володимира Яворівського, письменника і народного депутата, багато американців українського походження приїхало до Києва. Серед них були Надія та Зенон Матківські. Вони хотіли допомогти країні, а особливо маленьким українцям, які потерпіли від аварії на ЧАЕС. На запрошення нашої редакції (в той час «Радянської України») до нас завітали в гості тодішній заступник міністра охорони здоров'я Андрій Сердюк, відомий учений, директор Інституту біохімії Сергій Комісаренко, Надія та Зенон Матківські та кілька їхніх американських співвітчизників. Уже тоді в редакції вони будували плани, як допомоги Україні. Нині в Києві працює заснований ними чорнобильський фонд, який постійно передає допомогу в потерпілі райони.
Велика кількість небайдужих людей на Форумі через стільки років свідчить про те, що всі, хто приїхав до Києва в ці чорнобильські дні, хочуть допомогти людям, які постраждали від мирного атома. Тут я зустріла Ірину Лабунську, нашу колишню співвітчизницю, а нині співробітницю дослідницьких лабораторій «Грінпісу» у Великій Британії.
— У той час я була в Києві,— каже вона,— і знала правду вже за кілька днів.
— А чи можете Ви пригадати, яким тоді був рівень радіації в Києві?
— Мені здається, що достеменно цього ніхто не знав. Уся інформація була дуже засекречена або ж її свідомо замовчували.
— А нині що Вас привело до Києва?
— Вважаю за необхідне показати всьому світові реальну картину того, що коїться в Чорнобилі. У доповіді МАГАТЕ та ВООЗ про наслідки Чорнобиля були занадто занижені цифри за всіма показниками щодо катастрофи на ЧАЕС. Це обурило весь світ і мене як фахівця також. Судячи з їхніх висновків, вони говорять про те, що загине внаслідок катастрофи ще 3–4 тисячі населення. Це неприпустимо — такі висновки, коли стільки людей хворіють уже тепер. Як справжня українка, як фахівець хочу спростувати неправдиву доповідь МАГАТЕ.
— Які Ви маєте факти?
— Активісти «Грінпісу» проїхали Білорусь, Росію, Україну, відвідали багатьох учених, які займаються чорнобильською тематикою протягом двадцяти років, зібрали їхні публікації й підготували доповідь, яка була представлена 18 квітня цього року в багатьох країнах світу. За результатами цієї доповіді можна сказати, що в усьому світі очікується приблизно 93 тисячі смертей від онкологічних захворювань. Це прогноз на майбутнє. Починаючи з 1990-го, протягом 15 років уже померло в трьох країнах — Україні, Білорусі, Росії — понад 200 тисяч осіб. Їхні хвороби є прямим наслідком катастрофи в Чорнобилі.
— Що Ви можете сказати про хвороби, спричинені радіоактивним опроміненням, окрім раку?
— Вони дуже різноманітні. Найчастіше — рак щитоподібної залози, лейкози, онкозахворювання нирок, легенів. Значно знижується імунітет, що зазвичай призводить до багатьох інших захворювань.
Учасником цього форуму також була Людмила Прилепська.
— Нині я працюю лікарем у медичному центрі Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля». З 1986 року активний ліквідатор аварії на ЧАЕС, я, жителька Прип'яті, працювала у відомій медсанчастині № 126. Тому всі турботи й проблеми наших чорнобильців мені дуже близькі, бо ми були першим етапом, куди опромінені ліквідатори потрапляли після гасіння пожежі.
— Тобто цілком дужі люди, побувши по кілька годин на ЧАЕС, одразу втрачали здоров'я?
— На них важко було дивитися...
— Хто нині звертається у ваш центр?
— Сама назва говорить про це. Значні проблеми виникають у молоді. Деякі молоді жінки взагалі не можуть стати матерями через негаразди з щитоподібною та молочними залозами.
— Який вихід з цієї ситуації Ви бачите?
— Насамперед потрібне якісне обстеження, відтак — адекватне лікування. Необхідно вирішувати багато соціальних питань чорнобильців. І, звичайно ж, багато важить достойна матеріальна підтримка.
Із Надією Матківською та її чоловіком ми зустрічались багато разів. Разом з ними в перші роки по їхньому прибуттю до України доводилось їздити радіоактивно забрудненими районами з адресною гуманітарною допомогою. Серцем і душею вони приросли до України.
— Пані Надіє, ми познайомились з Вами в дуже тяжку для України годину. Пам'ятаю Ваш перший приїзд, коли Ви разом з іншими українськими американцями вийшли з величезного літака, привізши з собою першу величезну гуманітарну допомогу. Відтоді Україна для Вас, Вашої родини та Ваших дітей стала другою домівкою, доля її Вам не байдужа.
— Наша робота в Україні почалася понад 17 років тому. На двадцяту річницю чорнобильського лиха ми також приїхали до Києва. Добре, що є великі зміни у вашому суспільстві і, звичайно ж, у медицині. Але дуже хотілося б, щоб трохи змінилася ментальність, бо іноді важко переконувати людей думати більш прогресивно. Україні нині потрібна прогресивна медицина, прогресивні медики і, звичайно ж, кошти. Треба вчити молодь думати й жити по-новому. Необхідно змінювати умови для пацієнтів у шпиталях. Правильно казала мені Катерина Ющенко: чи я можу, коли приходжу до палати, яка повинна бути стерильною, байдуже дивитися на те, як хвора дитина довбе діру в стіні, яка сиплеться? Та й підлога в цій палаті поламана...
Хочеться вірити, що мине ще деякий час і наша медицина стане багатшою, отже, і здоров'я пацієнтів поліпшиться. І результати впливу радіації на здоров'я людини можна буде зменшити.
— Ми маємо усвідомити, що чорнобильська катастрофа,— сказала у своїй промові на пленарному засіданні гуманітарного форуму «Відродження, оновлення та розвиток людини» Катерина Ющенко,— має безліч вимірів. Досвід пережитої біди змушує нас зосередити увагу на глибинному питанні розвитку людини й суспільства та посиленні відповідальності перед майбутнім. Ми вшановуємо не лише пам'ять про події Чорнобиля, але й започатковуємо постійний діалог з питань спільного майбутнього в умовах зростання ризиків техногенного характеру. І для цього запросили поділитися своїм баченням відомих осіб з усього світу, які нині формують майбутнє своїх країн. Це екологи, лікарі, фізики, філософи, психологи тощо.
І основні уроки ми вже усвідомили. Перший — говорити правду. Другий — ухвалюючи стратегічне рішення, керуватися інтересами людей, особливо прийдешнього покоління. Третій — визнати неможливість розв'язання глобальних проблем зусиллями одного народу чи країни.
— Символом нашого форуму є лелека,— сказала наостанок своєї промови пані Ющенко.— Він ніжно обнімає земну кулю. Лелеки щовесни прилітають в Україну, щоб виростити дітей. Вони селяться біля домівок добрих людей, де відчувають ласку, любов і безпеку. Велике щастя для українців — мати біля оселі лелече гніздо.

Валентина СКОРОПАДСЬКА
також у паперовій версії читайте:

назад »»»