ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
БУМЕРАНГ, ЩО БОЛЯЧЕ Б'Є
Слово «екологія» — грецького походження, означає воно вчення про житло. Першим цей термін 1866 р. вжив німецький вчений Е. Геккель на позначення нового напряму в біологічній науці, що вивчає зв'язки між організмом і зовнішнім середовищем. Геккель визначив екологію як «науку про ощадливість природи» — саме те, чого людина досі не навчилася. Ми не тільки не вміємо бути ощадливими, ми просто дуже марнотратні. Лише один приклад: якщо в стародавні часи споживання води на душу населення становило 12–18 літрів на добу, то сьогодні — 200–400 літрів.

Незабаром літо — час відпусток. Багато хто полюбляє відпочивати поблизу озер, річок, на берегах морів й океанів. Крім гарних краєвидів, водний простір несе свіжість, допомагає терпіти спеку. Пригадую, як кілька років тому відпочивала на турбазі поблизу мальовничого озера в глибині лісового масиву. У тому індустріальному районі то був єдиний куточок недоторканої природи. Тим-то у вихідні сюди приїздили відпочивати жителі навколишніх населених пунктів. Ці дні нагадували шабаш первісних людей. Після таких гулянь страшно було наблизитись до озера, де на той час ще водилися раки, отже, вода була чистою. На березі після такого «братання з природою» валялись бляшанки, бите скло, паперові пакети й виламані молоді деревця... Працівники турбази спільно з відпочивальниками прибирали сміття, а за тиждень усе повторювалося. Згодом довелося ще раз побувати в тому самому місці. Турбаза більше не працювала, ліс нагадував джунглі, озеро заросло. Де тепер відпочивають місцеві жителі? Адже не всі бувають на Канарських островах... Подібне спостерігаємо в будь-якій зоні відпочинку навколо Києва. Колись сюди приїздили з різних куточків Радянського Союзу, а тепер і киянам нелегко знайти затишне місце для відпочинку.
Прагнучи дедалі більшого комфорту, людина по-варварському нищить рослинний і тваринний світ, засмічує повітря, річки й моря, ігноруючи закон бумеранга, що панує в природі: завдана довкіллю шкода найболючіше вдаряє по людині.
Перш за все нам необхідна вода. Проста хімічна сполука, що складається з одного атома кисню й двох атомів водню, є неодмінним елементом усіх живих організмів, життєдіяльність яких без води неможлива. Відомо, що в організмі людини близько 60% води, в наземних тваринах — 60–65%, рибах — 80%, у водоростях та овочах — 90–99%, у наземних рослинах — 50–75%. На відміну від деяких тварин людина не може обмежитись вологою, що міститься в твердих харчових продуктах, на додаток потрібна вода. До речі, проблема питної води стоїть надзвичайно гостро. Кожен з нас хоче, щоб вода, яка ллється з кранів, була не гіршою за джерельну. Досягти цього за сучасних екологічних умов не вдається. Прісної води, придатної для споживання, на Землі взагалі небагато: лише 14% від загальних запасів Світового океану. Решта — солона вода. До того ж, 70% усієї прісної води сконцентровано в льодовиках Антарктиди, Гренландії та гірських вершин; близько 30% — це підземні води. На річки та озера припадає 0, 02% всієї гідросфери. У наш час понад третина населення Землі потерпає від нестачі чистої води. Наприкінці ХХ ст. вчені висловлювали припущення, що скоро настане час, коли краплина чистої води буде дорожчою за краплю нафти. Нині багатий на «чорне золото» Кувейт добуває прісну воду з моря. Опріснювання солоної води, побудова систем водосховищ, транспортування води на значні відстані — все це необхідне для забезпечення людей водою в багатьох розвинутих країнах.
Вода, яка становить частину гідросфери, насамперед є потужним джерелом кисню, а також найважливішим розчинником у промисловості та сільськогосподарському виробництві. Учені створюють штучні продукти харчування, синтетичні матеріали різноманітного призначення, замінити ж воду не можна. Без неї неможливе життя як окремої людини, так і на планеті в цілому. Мабуть, тому Аристотель вважав воду основним елементом світобудови.
Разом з тим гідросфера, що складає 71% земної поверхні, є найуразливішим компонентом навколишнього середовища. Розвиток хімічної, нафтохімічної, гірничорудної, целюлозо-паперової промисловості та комунікацій призводить до помітного погіршення якості водних ресурсів. Водночас споживання води в промисловості зростає швидкими темпами. Учені констатують: відбувається дестабілізація Світового океану, якому сучасною технічною цивілізацією відведено роль гігантського смітника. За інформацією фахівців, загальна вага відходів, які забруднюють водний простір, сягає мільярдів тонн на рік. Найшкідливішими є нафта й нафтопродукти — 5–10 млн т; залізо — 320 млн т; вуглеводи — один мільйон тонн; свинець — 200 тис. т; ртуть — п'ять тисяч тонн щорічно. Крім того, моря та океани заповнені побутовими відходами (понад 20 млн т), радіоактивними речовинами, кількість яких фахівці порівнюють з десятками Чорнобилів.
Забруднення прісної води значною мірою залежить від споживачів, і це не тільки в промисловості, сільському господарстві, транспорті, а й від кожного з нас (як у випадку з озером у лісі). Масштабне забруднення відбувається переважно через попадання у водойми разом зі стічними водами різних шкідливих речовин органічного й неорганічного походження. Серед них є й досить токсичні: миш'як, свинець, сірководень, мідь, кадмій, ртуть, фтор тощо. Вони поглинаються фітопланктоном (водоростями, які живуть на поверхні води) й передаються далі так званими харчовими ланцюжками більш високоорганізованим організмам. При цьому вміст шкідливих сполук у кожній наступній ланці збільшується, що надзвичайно небезпечно і для риб, птахів, звірів, і для людей. І це ще один доказ тісних взаємозв'язків у природі. У разі їхньої недооцінки людиною навіть фітопланктон може стати агресивним ворогом.
Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. море почало викидати на берег мертвих тюленів. Це явище спостерігалося в Данії, Швеції, ФРН, інших північних країнах. За короткий час загинула майже половина популяції тварин, у якій налічувалося усього п'ять тисяч особин цього виду. Дослідники висували різні пояснення того, що сталося, доки не вдалося встановити справжнього «вбивцю». Ним виявився новий фітопланктон. Мікроскопічні водорості, подвоюючись що 20 годин, утворили щільний «килим», який повів справжній наступ на чисту воду зі швидкістю 25 км/год. Це й призвело до катастрофи, бо інтенсивно розмножуючись, водорості поглинали найбільшу частку кисню. А першопричиною появи агресивного фітопланктону було надмірне використання хімічних добрив: тонни фосфатів і нітратів потрапили до водойм, створивши поживне середовище для водоростей. Таким чином, непродумана діяльність людини спричинилася до негативних явищ у біосфері загалом.
Проблема цвітіння води добре відома в Україні. Причина та сама — безграмотне господарювання. Дніпро, оспіваний у творах письменників і поетів, горе-промисловці перетворили на каскад водосховищ. Як наслідок, третя за величиною ріка Європи зі стабільною екосистемою втратила свої незліченні багатства: заплавні луки, безмежні пасовища, сади, ліси, українські родючі чорноземи, фауну, сотні сіл, а з ними — культурну тисячолітню самобутність жителів тих місць.
Українські вчені, зокрема науковці Інституту гідробіології НАН України, не раз наголошували: будувати на рівнинній місцевості водосховище — не просто безглуздя, це злочин. Задля того, щоб накопичити один кубометр води, треба затопити 340 км2 землі. Жодна держава Європи не пішла подібним шляхом.
Не кращим є стан Чорного моря, екологічні проблеми якого вивчають, зокрема, фахівці Інституту біології південних морів НАН України. Найбільш небезпечні для Чорного моря потужні припортові заводи, нафтопереробні комбінати. Відбувається забруднення акваторії промисловими й комунальними відходами, хімічними засобами, застосовуваними в сільському господарстві. Занепокоєння вчених викликає стан екосистем моря через підвищення рівня сірководневої зони. Поки що Чорне море захищають його розміри й глибина. Води Чорного моря нині рятують й Азовське море, яке вже тепер могла спіткати доля знищеного людьми Аралу. Значна частина гідросфери має невтішне «звання» зон екологічної катастрофи, і це справжня трагедія, якої людство до кінця не усвідомлює.
Усі ми з любов'ю і фантазією облаштовуємо власне житло. Час зрозуміти, що воно не обмежується стінами наших помешкань. Наш дім — Всесвіт, і ставлення до нього зумовлює якість життя сучасних і наступних поколінь.

Віра АНДРІЄВИЧ
також у паперовій версії читайте:

• ДЖЕРЕЛО ДИКОЇ ПРИРОДИ
• ГОРДА КВІТКА — НАРЦИС

назад »»»