ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
КРОК УПЕРЕД, ДВА — НАЗАД
СХОЖЕ, ЩО УКРАЇНСЬКА ПАРЛАМЕНТСЬКА КОАЛІЦІЯ ФОРМУЄТЬСЯ САМЕ ЗА ТАКИМ ПРИНЦИПОМ
«Букет» великодньо-травневих свят традиційно дещо відсунув політичні перипетії на інший план. Утім, не настільки, щоб про процес творення коаліції українське суспільство забуло.

Найяскравішою подією, мабуть, можна вважати другу зустріч Президента Віктора Ющенка з переможцями парламентських перегонів. Хоча вона відбувалася ще 5 травня, наслідки від зустрічі, поза всякі сумніви, відчуватимуться довго... По-перше, для багатьох спостерігачів згода Ющенка провести таку зустріч стала дещо несподіваною. Річ у тім, що після оголошення попередніх результатів великих перегонів Віктор Андрійович зустрічався з усіма п'ятьма переможцями. Саме тоді дав зрозуміти (як їм, так і суспільству): Президент залишатиметься над процесом формування коаліції.
На перший погляд, така позиція має більше позитивів, аніж негативів. Найближче оточення глави держави подає це таким чином: Ющенко, на відміну від свого попередника не звик щось формувати «з-під палиці». Як переможці вирішать, так і буде. А вже потім Президент працюватиме із новоствореною на демократичних засадах коаліцією. Але в тім і річ, що це — лише одна сторона медалі. За нею прихований той нюанс, що навіть, попри близьке остаточне набрання чинності конституційною реформою, у глави держави залишаються чималі важелі впливу на політичну ситуацію. Саме він має скріпити своїм підписом постанову про призначення парламентом нового прем'єр-міністра.
Фактично, зміни щодо процесу призначення глави КМ — досить формальні. Досі Президент подавав парламентові кандидатуру, а Верховна Рада або схвалювала її, або відхиляла. Тепер же навпаки: ВР обирає прем'єра, а Президент погоджується чи не погоджується.
Отже, Віктор Ющенко поспілкувався з переможцями виборів удруге. Як і раніше, складається враження, що кожен із учасників перемов, побувавши на Банковій, почув своє. Юрій Єхануров помітив, що потенційне «прем'єрство Юлії Тимошенко віддалилося». Щоправда, мотивував він своє спостереження вельми оригінально: «Треба ж журналістам щось говорити».
Сама лідерка БЮТу назвала ці слова чинного Прем'єра, його потаємними мріями. А ще додала, що її переговори з Президентом пройшли успішно. На її погляд, під час цієї зустрічі сторони стали набагато ближчі до розуміння, як має формуватися й працювати коаліція. «Я гадаю, що крок за кроком ми знаходимо взаєморозуміння і створення коаліції з трьох сил: «Наша Україна», блок Юлії Тимошенко і Соцпартія. На мою думку, це є стовідсотковою реальністю», — наголосила Юлія Тимошенко.
Не дивно, що вона була дещо конкретнішою за пана Єханурова. Адже у Прем'єра з Президентом позиції майже ідентичні понад півроку. Відтак їхня зустріч не була надто тривалою і, мабуть, стала найлегшою для глави держави. А пані Тимошенко заявила, що до 11 травня (час минув, а, отже, сьогодні ми дізнаємося, чи це так) має бути готовий проект коаліційної угоди, а також відбудеться чергова зустріч лідерів трьох демократичних сил із Президентом.
Утім, здається: лідер БЮТу не зраджує своїм принципам видавати бажане за дійсне. По-перше, після тет-а-тетів із «помаранчевими» Віктор Ющенко мав зустріч з Віктором Януковичем. Той знову заявив, що на правах партії, що посіла за результатами виборів перше місце, очолювана ним політична сила сама пропонуватиме коаліційну руку дружби. «Ми пропонуємо коаліцію «Нашій Україні»,— зазначив пан Янукович.
Після 5 травня минув майже тиждень, а зближення позицій «трійки» щось не помітно. І не лише стосовно кадрових питань, які традиційно є найболючішими. Приміром, серед потенційних учасників коаліції (будь-якої) знайшовся новий камінь спотикання. Його, як не дивно, підкинув саме той, до кого минулого тижня сторони ходили по пораду — Президент. Наступного після зустрічі з партійними лідерами дня Віктор Ющенко у своєму традиційному радіозверненні (воно присвячувалось Дню Перемоги), зокрема, заявив: «Нова Верховна Рада має віддати шану всім, хто захищав свою Батьківщину, і проголосувати за закон, який визнає воїнів УПА ветеранами війни. Гадаю, це має стати одним із пунктів політичної угоди про формування коаліції».
Узагалі, ця заява — знакова й сильна. Адже торік під час святкування 60-літнього ювілею Перемоги Президент був обережнішим у висловлюваннях. Але нинішні слова викликали бурхливу реакцію у можливих союзників «Нашої України». Причому як із одного, так і з іншого таборів. Лідер Партії регіонів Віктор Янукович висловився категорично проти несення цього питання до коаліційної угоди: «Такі пункти ні в якому разі не можна вносити в коаліційну угоду, бо це — болісне питання».
Його підтримує лідер соціалістів Олександр Мороз: «Янукович має рацію. Не потрібно в умови коаліції вносити питання, які б розколювали суспільство. Не треба це положення використовувати для того, щоб «поховати» коаліцію. Не треба спекулювати на темі про статус воїнів УПА, а вирішувати її без поспіху. 9 травня є Днем Перемоги у Великій Вітчизняній війні, а воїни УПА — це інша війна».
Відтак можна майже стовідсотково прогнозувати, що ця ініціатива Президента залишиться голосом волаючого у пустелі. Як це, до речі, бувало упродовж його майже півторарічного керування державою. Чи не найбільш знаковий приклад — ініціатива підвищити прохідний бар'єр для партій та блоків, що йдуть у парламент з трьох до п'яти відсотків. Нагадаємо, з відповідною ініціативою Віктор Ющенко виступив торік 24 серпня. Одначе цей задум більшість політиків розкритикувала, й вибори відбулися саме під тривідсотковим «прапором».
Зрозуміло, існує чимало інших пріоритетів, навколо яких можна було б формувати коаліцію. У цьому контексті показово, що напередодні Дня Перемоги перший номер списку «Нашої України» Юрій Єхануров, нарешті, відкинув зайву дипломатію (про схожість програм і об'єднання держави) і прямим текстом заявив, що він — за союз із Партією регіонів. Повідомивши, що така коаліція «цілком можлива», Прем'єр додав: «Усі переможці виборів заявили про наміри працювати на розвиток економіки, розвиток країни. Мабуть, крім комуністів, ніхто не хоче бути в опозиції до Президента. Тому хотілося б, аби коаліція складалася із чотирьох сил». Єхануров послався на торішній досвід Німеччини, де Ангелу Меркель на посаду канцлера справді привела велика коаліція між соціал-демократами і ХДС. Можливо, цей приклад вдалий. Але Юрій Іванович чомусь не уточнив, що нині він — єдиний в Європі з часів перемоги над фашизмом. Це, до речі, теж показовий нюанс.
Та повернімося в Україну. Сьогодні має відновитися діяльність спеціальної робочої групи, яка готує перше засідання новообраного парламенту. Щось і у цього органу не все гаразд. Чи то свята, чи відсутність чіткої позиції поки не дає членам групи визначитися з основними питаннями, серед яких — і день відкриття сесії. Цікаво, що Президент, поспілкувавшись з переможцями виборів, висловив переконання у тому, що сесія почне роботу 24 травня. Приблизно на ці самі терміни натякали і БЮТівці. А от соціалісти воліють починати роботу нової Ради раніше — 17 числа.
Хоч би там як, але офіційні результати виборів було оприлюднено 27 квітня. Тому не пізніше, ніж через місяць після цього парламент мусить запрацювати. Інакше йому загрожує розпуск. Ні-ні, це — не натяк, це — звичайнісінька констатація факту...

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• РИБАЧУК НЕ ВІРИТЬ У СТВОРЕННЯ СТАБІЛЬНОЇ КОАЛІЦІЇ
• ПРЕЗИДЕНТ: ПАМ'ЯТНИК ГЕРОЯМ — ТУРБОТА ПРО НИХ
• БЛОК «ЗА ЯНУКОВИЧА!» CТВОРИВ ФРАКЦІЮ У КРИМСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ
• УКРАЇНА СТАЛА ЧЛЕНОМ РАДИ З ПРАВ ЛЮДИНИ ООН

назад »»»