ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
ЖУРНАЛІСТ КИДАЄ ВИКЛИК КАСТРО ТА ЙОГО ПОСЛІДОВНИКАМ
Теодоро Петкофф, колишній комуніст, соціал-демократ і ліберал, кинув виклик радикальному популісту й демагогу, колишньому військовому, президенту Венесуели Уго Чавесу. Він оголосив про свій намір брати участь у перегонах за майбутнє лідерство в країні.

Виступаючи по телебаченню з повідомленням про свою участь у грудневих президентських виборах, Петкофф дуже хотів підкреслити свою відмінність від Чавеса, який, подібно до свого духовного батька Фіделя Кастро, може годинами лякати електорат нестримними нападами на уявних ворогів країни: неолібералізм, капіталізм, олігархію чи «пана Буша Грозного».
Петкофф звернувся з дуже лаконічним повідомленням: «Я приверну вашу увагу лише на кілька хвилин, бо ухвалив рішення брати участь у виборах президента. Досить розбрату, розчарування й страху».
Він додав, що на відміну від Чавеса хоче будувати країну, вільну від перманентної війни «всіх з усіма». Журналіст звинуватив президента в тому, що після шести років його правління і двох років небувалого зростання ціни на нафту, з якої живе країна, «люди не виходять із злиднів», безробіття не зменшується і всі живуть у страху перед майбутнім.
74-річний керівник впливової газети «Таль Куаль», як мало хто в цій країні, уособлює її сучасну історію. Син болгарина і польської єврейки, що оселились у Венесуелі у 20-х роках, у 50-х роках, як студент економіки й комуніст він багато разів потрапляв у в'язницю за боротьбу з диктатором Маркосом Пересом Хіменесем.
У 60-х роках, захопившись кубинською революцією, воював на боці лівих партизанів проти демократичного президента Ромуло Бетанкурта.
Але потім Петкоффа сильно розчарувала дегенерація режиму Кастро. Додатковим фактором стала радянська окупація Чехословаччини у 1968 році. Тож він порвав з тоталітарною лівицею і в 1971 році утворив соціал-демократичний Рух на підтримку соціалізму (МАС). Як лідер МАС у 90-х роках Петкофф був міністром й автором неоліберальних реформ економіки Венесуели, основу якої становили доходи від нафти.
У 1998 році він порвав з МАС, коли його партія підтримала на виборах колишнього заколотника Чавеса. З того часу Петкофф, видатний журналіст і публіцист, покинув політику й керував газетами «Ель Мундо», а згодом «Таль Куаль».
Петкофф критикує Чавеса за його напади на лібералізм, вільний ринок і США. Ось як він висловлюється щодо президента: «Його головна риса — ідеологічна невизначеність. Чавес одночасно є Дантоном і Робесп'єром, жирондистом і якобінцем, більшовиком і меншовиком. Та насамперед він автократ, для якого демократія є пустим звуком. Сліпий, глухий і з негнучким розумом».
Петкофф також критикує й запеклих засліплених противників президента, які не бачать у його популізмі підґрунтя — цілком реального бунту бідноти. Жоден попередній демократичний уряд не зміг зменшити бідність попри величезне нафтове багатство країни. Він також засуджує політику США щодо Латинської Америки, яка, на його думку, підтримує комунізм на Кубі й надихає на антиліберальний, антиамериканський лівий популізм у багатьох інших країнах континенту.
У 2005 році Петкофф видав книжку «Дві лівиці», у якій протиставляє лівий авантюризм від Чавеса й Кастро сучасній лівиці.
У 2002 році лише дивом повернувшись до влади після невдалого заколоту, Уго Чавес прийняв свого супротивника Теодоро Петкоффа і вислухав його зауваження. Наприкінці Чавес визнав: «Правда за тобою. Я провалився».
Але, на загальний погляд, чинний президент Чавес не став мудрішим. Чергові три роки перебування його при владі стали ще більшою авантюрою. Тому й змушений був Петкофф повернутись у політику. Для боротьби з Кастро та його послідовниками.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПІВДЕННА АЗІЯ: АДРЕСА НЕСТАБІЛЬНОСТІ
• ПОВІНЬ ВІДСТУПАЄ З РУМУНІЇ
• ВІДОМО ПРО ОСТАННЮ РОЗМОВУ ПІЛОТА А-320 З ДИСПЕТЧЕРОМ
• УРЯД ІЗРАЇЛЮ СКЛАВ ПРИСЯГУ
• АВАРІЯ В ІНДІЙСЬКОМУ ОКЕАНІ

назад »»»