ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
УКРАЇНА МОЯ ІНВЕСТИЦІЙНА
ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, НАША ЕКОНОМІКА ПРИВАБЛИВІША ЗА КИТАЙСЬКУ, АЛЕ УСЕ ЩЕ ПОСТУПАЄТЬСЯ РОСІЙСЬКІЙ
На зорі президентства Віктора Ющенка в Україні точилося чимало розмов про майбутню інвестиційну «зливу». На жаль, поки райдужним прогнозам не судилося справдитися, але сяка-така динаміка відбувається. Наприклад, цими днями було оприлюднено дослідження всесвітньої консультаційної фірми «A.T. Kearney» з приводу інвестиційної привабливості національних економік. Як це не дивно, наша держава посіла тут четверте місце в світі, попереду — лише Росія, Індія та В'єтнам. Навіть Китай, котрий не перший рік вважається одним із лідерів щодо своєї інвестиційної привабливості, залишився позаду — на п'ятому місці.

Як буде далі, спрогнозувати важко, адже привабливість — це ще далеко не інвестиції. До того ж, потенційні інвестори відчули на собі низку дій з боку влади, які викликають їхню недовіру. По-перше, торішній галас щодо можливої реприватизації. Погодьтеся, нелегко зважитися на вкладання солідних коштів у виробництво, коли над ним тяжіє «реприватизаційна тінь».
Другий відчутний удар інвестори отримали під час кардинального «перекроювання» державного бюджету за минулий рік. (Звісно, про той випадок можна було б давно забути — 2005-й минув і відійшов у історію — але ж новообраний парламент також може взятися за коригування бюджетних правил гри. Принаймні, розмови про це точаться усе активніше). Так от, одна новація, яка, до речі, чинна й досі, не припала інвесторам до душі. Йдеться про повальне скасування так званих спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку і технопарків. Цей процес, словами попереднього уряду, іменувався «підтоплюванням жирку» (подейкували, що СЕЗи неабияк зловживали своїм привілейованим становищем). А ось багато представників бізнесу і фахівців заговорили про бездумне запровадження принципу «Всіх — під один гребінець».
Напевно, частка істини в останньому твердженні таки була. Приміром, за словами представника російського Національного інвестиційного центру, депутата Держдуми Олександра Лебедєва, після ліквідації СЕЗів строк окупності багатьох російських проектів зріс у півтора-два рази. Найбільший відтік пішов із будівельних фірм. Скажімо, росіяни завжди були не від того, щоб зводити в Криму готельні комплекси, нині цей процес призупинився.
Так, згадуваний пан Лебедєв запевняє: «Крім нас, у Криму ніхто не спорудив нічого масштабного. Там немає ні американських інвестицій, ні європейських, ні навіть донецьких. Останні більше полюбляють Туреччину. Гаразд, не буде ще й російських, то хто ж виграє від цього?».
Звичайно, запитання дещо риторичне. Чимало вітчизняних експертів прогнозують: навіть після скасування певних пільг росіяни не підуть з українського ринку. Хоча і подальшого швидкого нарощування обсягів чекати навряд чи доцільно. Щоправда, Кримським півостровом наша привабливість, як відомо, не обмежується. Поки інвестувати в туристичну галузь навіть не так вигідно, як скажімо, у великі промислові підприємства на кшталт «Криворіжсталі». Саме повторна приватизація металургійного гіганта сприяла тому, що торік прямі іноземні інвестиції в українську економіку досягли рекордних 7,33 мільярда доларів. Для порівняння: це майже у п'ять разів більше, ніж у 2004-му.
Цифра, поза всякі сумніви, солідна. Проте й вона не зробила кардинального перелому в інвестиційній політиці на наших теренах. Саме тому повторення такого успіху цьогоріч чекати не доводиться, «Криворіжсталей» у нас небагато. За словами експертів, ще одним важливим чинником для зацікавленості з боку інвесторів є невпинне зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), причому зростання ВВП мусить бути стабільним упродовж кількох років. І не обов'язково таким великим, як позаторік, вистачить і 5–6 відсотків, але щорічно.
Доводиться констатувати, що нова влада минулого року не впоралася з цим завданням і не досягла такого показника. Як буде цього року, сказати важко. А ось росіяни незабаром можуть отримати ще один додатковий бонус до своєї інвестиційної привабливості (не даремно ж вони — на
два пункти вище за нас). Цими днями представники Євросоюзу надіслали спеціального листа міністру промисловості й енергетики Росії Вікторові Христенку. Там йдеться про те, що Євросоюз застосовуватиме до російського монополіста «Газпрому» такі самі правила конкуренції, як і до будь-якої європейської фірми. «Газпром» визнали «надійним постачальником природного газу для країн ЄС» (це — після всіх зимових викрутасів!). «Це важливо, тому що ЄС можуть знадобитися більші поставки російського газу. Довгострокові контракти на поставки газу можуть забезпечити істотні інвестиції до РФ, яка повинна буде задовольнити майбутній попит», — йдеться у документі.
Утім, повернімось до можливих інвестицій в Україну. Зрозуміло, чимало залежатиме від нового складу парламенту і майбутнього уряду.
Європейських інвесторів справді цікавить Україна та її виробнича база. Однак прихід європейців можливий тільки за чітких правил гри і гарантій. Навіть за численних «але», Україна близька для розвинутих ринків Європи, тому достатньо приваблива. Чимало експертів схиляються до думки, мовляв, нині наша держава проходить той шлях, який країни Східної Європи подолали років 12–15 тому. Хоча, за іншими підрахунками, для того щоб наздогнати, приміром, Польщу чи Угорщину, Україні потрібно щороку отримувати по 10 мільярдів доларів інвестицій. І так — років п'ять–сім поспіль.
Ще один наш резерв полягає у якнайактивнішій участі у процесах міжнародної торгівлі. Отож, можна сподіватися: якщо ми цього року, нарешті, станемо членами СОТ, зростуть й інвестиції. Власне, подібних прикладів — чимало, й найпоказовіший — китайський. Що ж, за останніми даними, ми перегнали Китай за рівнем інвестиційної привабливості. Можливо, колись випередимо і за рівнем реальних інвестицій?

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ВІЛЬНЮСЬКИЙ ВІЗИТ ПРЕЗИДЕНТА: ОПТИМІСТИЧНІ АКЦЕНТИ
• БЮТ ПРАГНЕ СТАТИ ПАРТІЄЮ
• МАТИ ГЕОРГІЯ ҐОНҐАДЗЕ ОТРИМАЄ ІНФОРМАЦІЮ

назад »»»