ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ЧИ ПРАЦЮЄ «ТРИКУТНИК» НА ЛЮДИНУ?
Раніше у нас була лише одна профспілка. Всі ми, власне, вийшли з неї. Але в суспільстві йде, образно кажучи, боротьба батьків і дітей, старого й нового. Так і в профспілковому русі. Нині з'явилися нові профспілки, які вважають себе прогресивнішими і такими, що здатні краще захистити людину праці, ніж старі, які звикли виконувати вказівки згори і яких молоді називають угодовцями.

Може, через певну кризу в профспілковому русі молоді змушені задавати риторичне запитання: чи потрібні профспілки Україні? І тут же відповідати: оскільки в нас не все зроблено для соціального захисту людини праці, взагалі соціального захисту народу, альтернативи сильним профспілкам немає. Недаремно, мовляв, в 66 країнах світу 1 Травня розглядають, попри все, як день боротьби робітників за свої права.
Практично нині ФПУ не посідають монопольного становища в Україні, та, як вважають молоді, не завжди відображають фактичний стан справ у профспілковому середовищі. Бо, крім ФПУ, діють Національна конфедерація профспілок України (генеральний секретар Петро Петриченко), Конфедерація вільних профспілок України, на чолі якої — Михайло Волинець.
Де і до чого лідери нових профспілок вважають слід докласти своїх сил? Петро Петриченко на перший план ставить боротьбу за гідну працю людей, за відповідну винагороду за неї, за належні умови. На його думку, новий Трудовий кодекс, ухвалений у другому читанні, щодо захисту трудової людини гірший за чинний Кодекс законів про працю. В країні фактично відсутній діалог. Національна Рада соціального партнерства при Президентові Ющенку не засідала жодного разу, хоча мала б це робити щоквартально. Генеральна угода між всеукраїнськими профспілками і урядом є формальною й не виконується. Нову угоду на 2006–2009 роки ще не укладено.
— Я не певен,— каже Петро Миколайович,— що її треба укладати на чотири роки, бо уряди в нас змінюються, не встигнувши виконати свої програми.
Це — глобальні питання. Непокоять профспілкового лідера і поточні справи. З 1 травня, без випереджувальних заходів соціального захисту, підвищуються ціни на газ і електроенергію. Мін'юст не мав права зареєструвати цей документ без згоди профспілок. Та він це зробив.
До речі, нові профспілки мають намір закликати народ бойкотувати підвищення цін і сплачувати за газ і електроенергію, як і раніше. Що робити, мовляв, коли Кабмін на наші звернення не реагує?
Михайло Волинець (Конфедерація вільних профспілок України) говорить про низку положень нового Трудового кодексу, котрі, на його думку, «заганяють» найманого працівника у рабство: власник підприємства має право передавати його іншому на необмежений час, незалежно від відстані і без механізму його повернення назад. У профспілок забрали право давати згоду на звільнення працівника, так що він залишається практично незахищеним. Система колективних договорів, котра теж покликана захищати людину праці, як належить, не діє: угоди є тільки на 15% підприємств.
Непокоїть профспілкового керівника й те, що знімається коригуючий коефіцієнт 1,2% із мінімальної зарплати, а наближення її рівня до прожиткового мінімуму передбачається поетапно. Як саме? Коли вона досягне потрібного рівня — невідомо. Наприкінці року? Як же тоді формувати бюджет на наступний рік?
Важко захистити людей, котрі працюють в утвореннях, що входять до складу транснаціональних кампаній. Вони приходять в Україну з коштами, які перевищують бюджет України і для них закони — неписані.
Болюче питання — охорона праці. Щороку в світі понад 1 млн робітників гинуть на робочому місці й 160 млн хворіють через незадовільні умови виробництва і праці. В Україні на виробництві за 2005 рік загинуло 1088 і травмовано 20817 осіб, а за три місяці 2006 р. загинула 41 особа, на нелегальних шахтах — 18. Тим часом протягом останніх років з бюджетними асигнуваннями на потреби охорони праці якось не складається.
Віктор Яворський (голова профспілки працівників позабюджетних організацій «Народна профспілка») занепокоєний нашою системою пенсійного забезпечення.
— У Пенсійному фонді України завжди не вистачає коштів,— каже Віктор Іванович.— Знаєте чому? Держава перекладає на фонд соціальні виплати, які мають робитися за рахунок державного бюджету (пенсії по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, жінкам, які народили п'ятеро і більше дітей, військовослужбовцям, іншим категоріям). Куди спрямовуються передбачені на це державні кошти? Кабмін використовує їх на власний розсуд. Ось вам і не враховані додаткові кошти в бюджеті.
Подальшим реформуванням пенсійної системи передбачається покласти на Пенсійний фонд України виплати пенсій за спеціальними пенсійними програмами (держслужбовці, депутати та інші). За законом усі юридичні й фізичні особи мають сплачувати внески до ПФ. Однак держава тільки за 2003 рік не перерахувала 2 млрд, за 2005 р. — 4 млрд грн. Пенсії ж тим, хто не платив внески, сплачуються вчасно і в таких розмірах, як «маленьким» українцям не снилося. Виходить, останні забезпечують перших, бо коли вони працювали, за них роботодавці сплачували внески. Отож усі роботодавці працюють на елітних пенсіонерів.
Одне слово, больових «точок» у суспільстві чимало. І молоді (нові) профспілки, які мають високу довіру людей — Всеукраїнська профспілка працівників науки, виробництва та фінансів, Незалежна профспілка гірників, та ж Всеукраїнська профспілка працівників позабюджетних організацій «Народна профспілка» вважають, що для вирішення проблем слід перейти на нові, більш демократичні відносини між державою, роботодавцями й профспілками, котрі мають відображати увесь спектр проблем у трудових і соціально-економічних відносинах в Україні, в центрі яких має бути людина. Держава мусить спиратися у своїй діяльності не тільки на старі, а й на нові профспілки, концентруючи свої зусилля на розробленні практичних дій щодо захисту соціальних гарантій і свобод громадян, залучаючи їх до справи. Цікава деталь: нові профспілки графічно зобразили, яка є сьогодні й яка має бути завтра схема соціального захисту. Сьогодні — це трикутник: верхній кут — держава, лівий — роботодавці, правий — ФПУ.
На їхню думку, цей «трикутник» нині нікого не захищає. Захистити людей можна, коли «трикутник» замінити іншою схемою: вгорі — незалежні профспілки, внизу — підприємці малого та середнього бізнесу, а в центрі — людина.
Чи не краще було б, аби наш профспілковий рух був єдиним і захищав людей, як йому належить?
також у паперовій версії читайте:

• ЗАЙНЯТІСТЬ У ДЗЕРКАЛІ СТАТИСТИКИ
• СОЦІАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ПЕРСПЕКТИВА»
• ВОНИ ВИБОРОЛИ ПЕРЕМОГУ

назад »»»