ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
СЕКРЕТИ УСПІХУ ВОЛОДИМИРА КОЖУХАРЯ
Часто ми нарікаємо на засилля низькопробної попси та невисокий рівень культури вітчизняного слухача. Але сходіть до столичної опери — там щовечора аншлаг! І в цьому чимала заслуга головного диригента Національної опери України, народного артиста України, народного артиста Росії Володимира Марковича Кожухаря. Нещодавно митець відзначив свій ювілей.

Він зумів об'єднати в єдину творчу команду оркестр, який разом з хором (головний хормейстер театру — Лев Миколайович Венедиктов), балетом (художній керівник Віктор Анатолійович Яременко), головним художником театру Марією Сергіївною Левитською і солістами створюють незабутні музичні містерії. Кожна вистава — це яскрава подія, що приносить велику радість слухачам.
Які ж складові успіху Володимира Кожухаря? У чому секрет, що сільський хлопчина з Вінницької області став провідним українським диригентом, якого за кордоном називають геніальним?
Перше — це талант — від Бога й від учителів, на яких щастило в житті, які його вчили й допомагали йому. Він пам'ятає кожного з них і щиро вдячний за науку.
А життя було нелегке. Народився в 1941 році. Батько загинув на війні у 1943-му, залишивши сиротами трьох дітей. Перший Володин учитель музики — капельмейстер сільського духового оркестру. Він сказав хлопчикові: «Твій батько грав на корнеті, тепер ти заміниш його». І хлопчик залюбки продовжив справу батька.
У тринадцять років Володя поїхав до Києва навчатись музики. Почув, що є в столиці спеціальна школа-інтернат для обдарованих дітей імені Миколи Лисенка, зібрав торбину — і гайда. Язик до Києва доведе... У школі було порожньо. Завуч Дмитро Хрисанфович Пшеничний запитав його: «Що ти тут робиш?» — «Приїхав учитись» — відповів підліток. «Так екзамени вже закінчились. А звідки ти?» Хлопець розповів свою історію — і завуч наступного дня зібрав комісію, яка прослухала юного музиканта й зарахувала до школи. І не пошкодували — Володимир закінчив навчання зі срібною медаллю.
Далі була Київська консерваторія — клас диригування в досвідченого професора-ерудита Михайла Канерштейна. Вчився на «відмінно», вражаючи блискучими здібностями: абсолютний музичний слух, прекрасна музична пам'ять — як легко давалися йому найскладніші партитури. Після закінчення вузу продовжив навчання в аспірантурі при Московській консерваторії у видатного диригента Геннадія Рождественського. Пройшов майстер-клас у знаменитого французького диригента українського походження Ігоря Маркевича, який вважав його своїм найкращим учнем.
Повернувшись до Києва, маестро Володимир вразив слухачів виконанням «Весни священної» Ігоря Стравінського з Державним симфонічним оркестром Київської філармонії. Цю найскладнішу партитуру він виконав блискуче. Працюючи диригентом Державного симфонічного оркестру СРСР з 1964 до 1973 року, а від 1967-го — головним диригентом, він постійно розширював репертуар — класика, твори багатьох українських композиторів. Як згадує диригент, більш як 1500 творів сучасників мав за честь представити слухачам! Також з 1965 року викладає в Київській консерваторії. Новий етап — він став головним диригентом Музичного театру імені К. Станіславського і В. Немировича-Данченка у Москві. За 11 років Володимир Кожухар здійснив постановки В. А. Моцарта «Викрадення з Сералю», Дж. Гершвіна «Поргі і Бесс», «Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф'єва, «Не тільки любов» Р. Щедріна та інші оперні спектаклі, балети. Десять років викладав у Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних.
Новий поворот долі — Володимира Кожухаря у 1989 році запросили головним диригентом Національної опери України імені Тараса Шевченка. Коли Маестро прийшов на репетицію — оркестр зустрів його оплесками.
Отже, другий секрет — професіоналізм: Володимир Маркович завжди досконально знає партитуру. Відповідальність диригента — надзвичайно велика. Адже він є посередником між слухачами й усіма виконавцями: оркестром, хором, балетом, солістами, він втілює режисерське й художнє рішення,— усе підкоряється диригентській паличці.
Диригент відповідальний за все — і за успіх, і за невдачу. До перших насамперед належать його постановки опер «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Золотий обруч» Б. Лятошинського, «Пікова дама» П. Чайковського, «Лоенгрін» Р. Вагнера, «Кармен» Ж. Бізе та інші. А поразки... Здається, їх і не було.
Під керівництвом Володимира Кожухаря щорічно відбуваються гастролі театру за кордоном, з великим успіхом виступають наші земляки в Польщі, Бельгії, Данії, Іспанії, Канаді, Японії. Подією стала вистава опери «Мазепа» П. Чайковського в Парижі в 1992 році. У Страсбурзі (Франція) на 55-му Міжнародному фестивалі аплодували опері «Набукко» Дж. Верді. У 2002 році в проекті Мстислава Ростроповича Володимир Кожухар представляв оперу «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича в Неаполі (Італія). Володимир Маркович здійснив постановку балетів «Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Лускунчик» П. Чайковського, «Вікінги» Є. Станковича, «Сюїта в білому» Е. Лало, «Поцілунок феї», «Петрушка», «Весна священна» І. Стравінського, «Фантастична симфонія» Г. Берліоза, «Шехерезада» М. Римського-Корсакова, «Картинки з вистави» М. Мусоргського. У репертуарі Маестро програми симфонічних творів П. Чайковського, Д. Шостаковича, вокально-симфонічні полотна «Реквієм» Дж. Верді, «Дзвони» С. Рахманінова, «Олександр Нєвський» С. Прокоф'єва.
Володимир Кожухар разом зі своїми однодумцями здійснив декілька міжнародних проектів. Про них розповідає співак, лауреат міжнародних конкурсів Микола Шуляк: «Мені пощастило взяти участь в опері «Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно. Це був спільний проект Будапештської державної опери, Пфальцбау — Театру в Людвінгхафені, Операрт — Будапешт, концертної дирекції «Ландграф» і Національної опери України. Режисер-постановник Міхаель Гензель, асистент режисера — Свен Мюллер з Німеччини. Володимир Маркович дуже вимогливий — насамперед до себе й до всіх учасників. На першому місці — музика, він домагається високої якості виконання і в той самий час допомагає кожному проявити себе. Оркестр ніколи не заглушує співака. Цей спектакль брав участь у конкурсі в Будапешті, тоді за роль Ромео я дістав звання лауреата. Остання прем'єра — опера Гуно «Фауст», у якій виконував заголовну партію, була здійснена в співпраці з італійським режисером Маріо Корраді. Спектакль отримав нагороду «Київська пектораль» як «найкраща постановка року».
«Київську пектораль» отримали постановки опер «Джаконда» А. Понкіеллі (режисер М. Корраді) і «Аїда» Дж. Верді, режисер — Д. Гнатюк. Тепер Володимир Маркович готує нову прем'єру — оперу «Манон Леско» Дж. Пуччіні, яка відбудеться в травні.
Свій ювілей Маестро відзначив трьома виставами: операми «Фауст» Ш. Гуно, «Аїда» Дж. Верді і балетом «Раймонда» О. Глазунова. У театрі був повний аншлаг — найкраща нагорода Митцю.
Тож секрети успіху Володимира Кожухаря прості: талант, високий професіоналізм, працелюбність, вимогливість, відповідальність, уміння створити колектив однодумців, а головне — він фанатично любить Музику, якій віддано служить все життя.
Раїса ВАХРАМЄЄВА
також у паперовій версії читайте:

• ЛЕМКИ БАНУЮТЬ ЗА БЕСКИДАМИ
• ФРАНЦУЗЬКИЙ ВАЛЬС З УКРАЇНСЬКИМ АКЦЕНТОМ

назад »»»