ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КОНТАКТИ
ЗАОКЕАНСЬКІ ГОСТИНИ — ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ І НЕ БЕЗ МОРАЛІ
28 КВІТНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОРІДНЕНИХ МІСТ
Це свято відзначається щороку за рішенням Всесвітньої федерації поріднених міст (ВФПМ), створеної понад сорокаліття тому. В Україні несть числа тим містам, районам, містечкам і навіть селам, які знайшли собі побратимів у різних куточках земної кулі. Є такі й на Харківщині.
Слобожанський Богодухів і американський Бойєртаун (Пенсильванія, США) уже чверть віку як поріднились. Для історії такий термін — мить, а для цих містечок — вік солідний і пам'ятний.
Приятельські стосунки зав'язалися завдяки старанням професора Любові Ковальської, американки з українським родовим корінням.

Людина вона віруюча, тому її зацікавив Богодухів насамперед назвою — Боже місто (його, до речі, дійсно так називають). Духовно багатими, щирими й добропорядними уявлялися пані Любові й жителі Богодухова, адже й назва, як мовиться, зобов'язує...
Спершу стосунки обмежувались листуванням, взаємними привітаннями з нагоди пам'ятних дат, а потім конкретизувалися. Побратими обмінюються делегаціями, запозичують досвід, допомагають вирішувати проблемні питання (утім, останніх більше в богодухівців, бо бойєртаунці живуть заможніше і проблем мають менше). Варті уваги враження від поїздки до США мера Богодухова Євгена Чуйка та голови місцевої райдержадміністрації Петра Гуріна.

«З таким бюджетом — жодних проблем...»
Нині мером Бойєртауна працює Маріанна Дірі. Вона керує складним господарством міста на громадських (!) засадах — зарплату отримують лише менеджер та дві її помічниці). Складно було гостям з України збагнути, як це американським містечком, у якому, як і в Богодухові, проживає 20 тисяч осіб, лад дає така мала кількість чиновників.
Багато що з того, що ми побачили в заокеанстких друзів, нас подивувало,— ділиться враженнями від візиту Євген Чуйко.— Наприклад, у Богодухівській міліції — близько 90 працівників, а в Бойєртауні — у десять разів менше. Зате технічне оснащення в них набагато краще, ніж у нас, і зарплата не така мізерна, як у наших правоохоронців. Проте й порядку більше, його можна навіть назвати зразковим. Тобто діє принцип: ліпше менше, та ліпше. Тепер і ми думаємо про те, як би нам впорядкувати цю сферу, скоротити роздуті штати, підвищити зарплатню кращим — тим, хто пройде атестацію, оснастити робочі місця по-сучасному. Та доведеться чекати наступного року й узгоджувати фінансове питання, бюджетне. До речі, бюджет Бойєртауна становить 20 мільйонів доларів на рік (наш, відповідно, у десять разів менший). Кошти для соціальних потреб мерія наших заокеанських друзів буквально «знаходить на вулиці». Я спочатку й не зрозумів, чому в місті на кожному кроці стоять пластмасові ведмедики. Думав — символ якийсь. Мені пояснили, що ці клишоногі створіння...заробляють гроші. Їхня собівартість — 600 доларів, проте охочі до екзотики туристи купують їх набагато дорожче, а всі гроші надходять у міську скарбничку. Кожен громадянин Бойєртауна дбає про благоустрій і красу міста. Ми подивувалися — навіщо вулиці й площі фарбують? Виявилося, це роблять раз на два роки задля... заощадження коштів. Так-так, бо підрахували, що пофарбований асфальт довше тримається в хорошому стані, й такий його догляд обходиться дешевше, ніж постійний ремонт. Або таке. Ми не знаємо, як впоратися зі сміттям, а в Бойєртауні тверді побутові відходи дають щороку два мільйони доларів прибутку. Сміття сортують, частина йде на біопаливо, яке виробляють за допомогою спеціальної установки, котра дуже економна й не завдає жодної шкоди навколишньому середовищу.
Американці — діяльні, підприємливі люди. Маріанна Дірі, попри клопітні обов'язки мера, встигає й бізнесом займатись. Має розкішний приватний готель, що дає їй пристойний прибуток (доба проживання в номері коштує сто доларів). Звісно, гостей американці приймали як належить і не взяли з них жодного цента (власне, за увесь цей візит витрати на себе взяла тамтешня мерія).

Як в американському вестерні
— Перебуваючи в Штатах,— веде далі розповідь про заокеанський візит Євген Чуйко,— ми переконались, що розхожа думка, нібито гроші спустошують душу, не відповідає дійсності. Наші побратими — чуйні до чужої біди й завжди готові прийти на допомогу. Якось під час сніданку в ресторані ми обмовились, що нам дуже сподобався місцевий медичний заклад, а ось ми в Богодухові ніяк не спроможемося добудувати нашу багатостраждальну лікарню-довгобуд — не вистачає коштів. Ці слова почула літня пара, що обідала за сусіднім столом. Підійшли, привітались і подали сто доларів — на лікарню, мовляв, це внесок. Незабаром до нас підійшло ще кільканадцять осіб. Ось так з допомогою побратимів-бойєртаунців наша Богодухівська районна лікарня нещодавно справила новосілля. Усе сталося, як у тому американському вестерні — зі щасливим кінцем. Справа в тому, що в Бойєртауні проживало бездітне подружжя Мадилюсів, котре заповіло міській громаді все надбане добро. Ось за погодженням з громадськістю міста з того фонду його розпорядники — колишні слобожанці Іларій Мазепа й Христина Бак-Бойчук, дізнавшись про нашу епопею з будівництвом лікарні, передали на її добудову 350 тисяч доларів.
Гостям з України американці запропонували цікаву культурно-пізнавальну програму, а щоб враження були повнішими, запросили пожити в місцевих родинах, аби в безпосередньому спілкуванні глибше пізнати місцеві звичаї й традиції. Отож якось містер Джон, лікар-окуліст, у якого мешкав Богодухівський мер, порадив відвідати поселення етнічних німців, котрі давно перебрались до США. Це велика господарська територія зі своїми підприємствами, мережею магазинів, школами, музеєм. Переселенці з Фатерлянду прагнуть зберегти свої вікові традиції, особливий устрій життя, звичаї й традиції, вони жадібні до знань і духовного вдосконалення.
Цікаві також були зустрічі з українською діаспорою в місцевій школі, де діти вивчають українську мову, знайомляться з історією батьківщини предків. До речі, коли Віктор Ющенко перебував з візитом у США, у Філадельфії саме тамтешня вчителька Лада Квашинська вручала Президентові України хліб-сіль на українському рушнику. Пані Лада зворушено й схвильовано розповідала про цю пам'ятну зустріч, а також про те, як уболівають земляки за своєю рідною праматір'ю, і наголосила, що здобуту незалежність і волю потрібно пильно берегти й зміцнювати.
Корисною і повчальною була також поїздка у фермерське господарство регіону. Його власник одночасно займається садівництвом і тваринництвом. У саду, що розкинувся на 256 гектарах, величезна пасіка, бджоли опилюють суцвіття, тому тут завжди високий урожай. Зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських рослин тут борються біологічним способом, тож продукція екологічно чиста, на неї є попит на ринку. На тваринницькому комплексі щодоби «переробляють» на м'ясо по 400 голів бичків та по кількасот овець, усі трудомісткі процеси механізовано, автоматизовано й комп'ютеризовано, продукція відправляється в усі куточки країни. Господарі подарували нам проект такого тваринницького комплексу. Звісно, богодухівцям дуже хочеться його реалізувати. А чому б і ні, якщо держава посприяє.

Віталій СТЕГНІЙ, Харківська обл.
також у паперовій версії читайте:

• МЕДАЛЬ ІМЕНІ ФЛОРЕНС НАЙТІНГЕЙЛ — У НАШОЇ ЗЕМЛЯЧКИ

назад »»»