ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ ТА ВСІЄЇ УКРАЇНИ БЛАЖЕННІШИЙ ВОЛОДИМИР: «НЕХАЙ ВОСКРЕСЛИЙ ГОСПОДЬ ПОБЛАГОСЛОВИТЬ КОЖНОГО З НАС»
— Ваше Блаженство, яке значення має віра у нинішньому повсякденному житті людей?

— Ваше Блаженство, яке значення має віра у нинішньому повсякденному житті людей?
— Я гадаю, що значення не змінюється — змінюються форми, у яких йдеться про значення. Євангеліє дано на всі часи Господом нашим Ісусом Христом. Заповіді, виконуючи які людина спілкується з Богом і досягає звершеності й спасіння, також не змінюються. Змінюються обставини життя і можливості, так що Бог завжди є Бог, церква завжди є церква, і потреба віруючої людини залишається також такою природною, незважаючи на те, що багато хто не хоче нею перейматись, марно дбає про суєтне і мирське, а не про справи свого майбутнього спасіння. Отже, той, хто твердо стоїть на камені заповідей Господніх, той вершить справу, яка ніколи не старіє, і це завжди є потребою людини.
— Як Ви оцінюєте сучасний розвиток церковного життя в Україні?
— Нині в Україні існує понад сто різних церков і церковних об'єднань. Це радісно, з одного боку, що є широка можливість кожній людині, як українцям, так і тим, що приїжджають до нас з-за кордону, пізнати церковне життя. А якщо є інтерес чи зацікавленість православ'ям,— пізнати православ'я. Та знову наголошую, це має бути пізнання не тільки теоретичне, а й практичне, бо релігія і церква — не збірник постанов, а це саме життя, яке звершують християни у любові до Бога та одне до одного.
— Які проблеми, на Вашу думку, долає нині православна церква в Україні?
— Роки державного атеїзму, що дорівнюють червоному терору, не минули безслідно — люди спустошились. Тепер віра і духовність здобуваються наново з подвійною і потрійною енергією. Повернулась до церкви лицем молодь наша — це вже радісно, бо це — наше майбутнє. Є ще чимало недоліків у законодавстві держави стосовно церкви. Це є проблеми з поверненням майна і споруд, які були забрані у церкви,— ними досі користується держава або деякі державні інституції. Церква не є юридичною особою. Парафії наші мають такий статус, а церква загалом — не має. Це також прикро. Крім цього, існує багато міжконфесійних проблем. Хоч ми, представники всіх християнських церков, складаємо Раду церков при Президентові України, але не можемо вирішити жодних питань, бо ми — орган дорадчий. Але ж держава має намір усе-таки примирити різні конфесії й віддати належне православній — як історичній та традиційній, що йде від князя Володимира. Загалом відносини між державою і церквою позитивні, між конфесіями немає конфліктів.
— Ви традиційно очолюєте пасхальне богослужіння — Літургію у Києво-Печерській Лаврі. Які особливості відправи Літургії у третій за значенням святині православного світу?
— Богослужбовий статут церкви скрізь однаковий, але у нас в Україні Пасха і Різдво — такі великі свята, які супроводжуються багатими церковними звичаями, що передаються від покоління до покоління. Це має неабияке виховне значення. У таких великих лаврах, як наша (це — третій уділ Божої Матері, як ми її називаємо), є свої богослужбові особливості. Повторюю, всі інші храми мають один зразок, один устав і живуть за ним. А у монастирів — свої можливості. Є вони у служби Божої, яка передує святу, та у пасхальної служби. Це не міняє у своїй суті православного богослужіння, але є деякі особливості, що вирізняють положення монастиря, тобто традиції, принесені з гори Афон у Греції, звідки ми прийняли православ'я. Звичайно, ціла організація лаврського богослужіння має свої особливості піснеспівів. Одні визнають старе церковне ставлення до служби Божої, інші намагаються додати щось нове. У кожного церковного композитора свої особливості, так само, як у кожного монастиря — свої мелодії й наспіви, які люблять і шанують миряни.
— На що мають зважати віруючі у передпасхальний час?
— Благочестиві віруючі люди проводять цей час у страху Божому і утриманні не тільки від деяких видів їжі. Стриманість і цілеспрямованість загалом мають вселяти у серце людини благоговіння перед тим часом, який зветься Великим постом і який заснував сам Господь Ісус Христос. Постилися святі учні-апостоли. Піст Великий фактично закінчується за тиждень до Пасхи. Останній тиждень, що передує цьому святу, називається Страсним, він готує християн до Пасхи. Людина, котра провела сумлінно піст, з особливою радістю зустрічає Великдень — як герой, що звершив маленький, але значний вчинок у своєму житті. Не було б посту, не було б такої радості. Це свідчить про ще одне: в церкві усе Богом мудро продумано і виконано, воно триває і зберігатиметься майбутніми поколіннями.
— Отож мирянин живе з радістю, надією й вірою у серці у цей пасхальний час...
— Так. У цей період згадується явлення Спасителя після Його смерті учням і апостолам. Християни відзначають Фомину неділю як торжество віри у Христа. Є також неділя святих жінок-мироносиць, котра в нашій церкві трактується як жіночий день. Тільки не той жіночий день, що придумала Клара Цеткін і який не має нічого спільного з церквою, а у пам'ять про свідчення любові жінок-мироносиць до воскреслого Христа. Наступні неділі сповнені радісних нагадувань через святе Євангеліє служб Божих, спілкування одне з одним. Між Пасхою і Трійцею спеціально встановлені дні пам'яті про померлих близьких і родичів. Християни мають намагатися не порушити старих традицій своєї церкви і зайнятися, наскільки це можливо, благодійністю — допомогти хворим, немічним, старим, сиротам. Святий обов'язок кожного мирянина — надати моральну чи матеріальну допомогу їм саме зараз. На цьому акцентується увага церкви.
Нехай воскреслий Господь поблагословить кожного з нас, допоможе бути нам справжніми християнами і добрими громадянами. Любов, терпіння, надія на Бога допоможуть нам усе пережити і бути українцям в Україні чи поза її межами та з ласки Божої насамперед людьми.
Пасха — Господнє Воскресіння — є найбільше свято, воно вінчає всю історію нашого спасіння, яку звершив Господь на Голгофі й завдяки якій маємо особливу милість Божу на всі дні нашого життя. Воскресіння Христове має виняткове значення у житті кожного християнина, бо до воскресіння над нами тяжів гріх, але Господь цей гріх переміг на Голгофі. Тяжів над нами страх смерті, а Господь подолав не тільки страх, а й смерть. Через те він міг впевнено сказати нам, що він є шлях, істина й життя. І ми живемо у живому Христі-Спасителі й сподіватимемось, що з Божою допомогою станемо спадкоємцями ласки Господньої не тільки на землі, а й колись на Небі.
Нехай Пасха ця, яку святкуємо сорок днів і кожен сьомий день — щонеділі протягом року, стане радістю для кожної людини, котра хоче бути з Богом, а Бог завжди є з нами. Бо Він сказав: «Я з вами повсякчас аж до закінчення віку». Христос воскрес! Воістину воскрес!

Розмовляла Маріанна КАВКА
також у паперовій версії читайте:

• ПІСЛЯ ВЕЛИКОДНЯ КОМПРОМІС ЗНАЙДЕТЬСЯ? ГОЛОВОЮ КИЇВСЬКОЇ ОБЛРАДИ ОБРАНО ПРЕДСТАВНИКА БЮТу
• ГОЛОВА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ — У ВІДСТАВЦІ
• УКРАЇНА НЕ СКАСОВУВАТИМЕ РІШЕННЯ ЩОДО ПРИДНІСТРОВСЬКИХ ВАНТАЖІВ

назад »»»