ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
КВІТНЕВА КІНОМОЗАЇКА. З ПРОРОЦТВОМ ВІРИ ХОЛОДНОЇ
Київський Будинок кіно — своєрідна вітчизняна кінематографічна Мекка. Сюди приходять, щоб вклонитись майстрам українського кіно, які, залишивши своїми фільмами знак, відійшли, і збираються, щоб поцінувати нові прем'єрні картини та побачити дебюти.

Сценарист, режисер, актор
Як актора ви не могли хоча б раз не побачити Костянтина Єршова в позаконкурентній комедії «За двома зайцями» (режисер Віктор Іванов). Там він завжди за спиною «крутого» Голохвастого. Такий собі мовчазний, неоковирний тілоохоронець у маленькому солом'яному капелюсі. Зиркає з-під лоба та першим дістає стусани. Виразна постать київського люмпена ХІХ століття. Звичайно, це не єдиний фільм, де він фігурує як артист. Як режисер він також знаходив епізод для актора Єршова. Мовляв: «Ти, Костю, тільки не ображайся! Класна роль. Май совість! Не героя ж тобі давати?».
Досить сказати, що його режисерський дебют (у співавторстві з Г. Кропачовим) — «Вій» за повістю Миколи Гоголя, у якому артист К. Єршов зіграв попа. Отак мирно уживались різні іпостасі кіномитця. Може, тому, що ними керувала третя, авторитарна, — сценарист? Трійця ж виходить. (Анкетні дані. Роки життя — 1935–1984. За зодіаком — Близнюк. Зняв вісім художніх повнометражних фільмів). От довкола цієї «троїстої» вісі Костянтина Володимировича й зібралась на кіностудії Олександра Довженка така собі київська «могутня купка» режисерів. «Старим майстром» був Єршов. Іронічний інтелектуал, на перший погляд, трохи замкнений в собі оригінал. До «могутньої купки» увійшли режисери, різні за специфікою кінематографічного бачення, напрямом, манерою, стилем, а також за віком. Це Олександр Ітигілов (у траурній рамці) і нині знані режисери: Роман Балаян, Михайло Бєліков, В'ячеслав Криштофович.
Двічі (з восьми фільмів) у Костянтина Єршова звучить у назвах корінь «щаст». «Людина, якій щастило»— очевидно, вважала себе щасливчиком. І «Не було б щастя...» — його останній багато в чому автобіографічний фільм — добрий, ліричний, з пошаною до природи, людей і професії геолога. Отже, йому дійсно пощастило — встигнув освідчитись в любові світові, де був. А в картині «Жінки жартують серйозно» окремо освідчився й вигадливому симбіотичному образу — «прекрасній дамі».
У більшості робіт Єршова головну чоловічу роль виконував самобутній артист Леонід Філатов. Вони розуміли один одного на майданчику і приятелювали поза ним. Мабуть, саме цей артист був своєрідним характерним виразником творчого его сценариста, режисера, актора Костянтина Єршова. Навіть у жорсткому і, як на 80-ті роки ХХ ст., епатажному, прозорливому фільму «Грачі», у якому на долях трьох братів вибудовується модель зла, що руйнує особистість, та неминучу покару за скоєне.

«Сталкери» чорнобильської зони
Прем'єра документального фільму «Старий сон» ( автори Тетяна Мельникова та Дмитро Каратєєв) може вважатись приуроченою до 20-х роковин Чорнобильської катастрофи. Знято панорами розквітлої без людей природи своєрідного посткатастрофічного заповідника. Вулиці міста, сіл, селищ. Це вже не вражає уяви. Навіть вірші Д. Каратєєва проходять «пейзажною лірикою» другим планом. Утім, як і пісні співучого Полісся.
Головними тут є все-таки дивовижні люди. Їм у фільмі належить сім мікробувалиць: «Ольга», «Розалія», «Михайло», «Іван», «Сава», «Зінаїда», «Олена». Це ті «самосели», що так і не змогли розлучитися зі своєю батьківщиною. Живуть у своєму краю зі своїми городами, садами, свійською птицею й живністю, своїми снами та мріями серед заповідника в зоні. Так, Ольга провіщує, що Чорнобильський край з часом стане ще кращим, аніж був. Розалія показує свій сад, хвалиться скільки було в ньому розкішних троянд... І кожен з цих поселян створив тут заново свій світ. Без гриму і прикрас сімка «сталкерів», незважаючи на вік, виглядає гарно. Хтось з них навіть натякнув: мовляв, довгожителями будемо. І дійсно, щось та стережуть ці люди, які ніби з'являються в кадрі з природи, з якогось «Старого сну» сталкерами апокаліпсису, з біблійних міфів. І Бог їх стереже.

«Ефект присутності»
Повнометражний художній фільм виробництва Одеської кіностудії кінематографісти привезли показати колегам в Києві. Усе-таки спілка кінематографістів — одна. А «перлина російського кіно» незабутня рокова окраса Одеси, артистка
Віра Холодна, ще в 1918 році оприлюднила пророцтво щодо майбутнього процвітання вітчизняного кіно, тож у фільмі режисера Леоніда Павловського витає і її дух. І безпрецедентна окраса сучасного українського кіно — режисер Кіра Муратова, доклала інтелектуальних зусиль й енергії, щоб цій картині не «перекривали кисню». Отже, в «Ефекті присутності» є і її присутність. Поза кадром. Ще б пак! Адже одну з головних ролей — саму себе — виконує Одеська кіностудія художніх фільмів. Такий собі дім, де створювались дива. І знімали, і знімають, і зніматимуть кіно.
Унікальність фільму в тій протестній ноті, яку несамохіть готують одесити офіційному Києву. І мимоволі згадуєш знамените полотно художника Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». До ноти «підключається» і голос письменника Івана Буніна. Його дух також витає в піднебессі Одеси. Із сарказмом звучить пісня на слова ще одного знаного одесита, поета Семена Кірсанова: «Жил-был я (стоит ли об этом)...», з підтекстом, мовляв, «та хто ми для вас такі — «маленькі», «пересічні» українці, навіть не пішаки на шаховій дошці ваших грандіозних ігор?».
Наші ж сучасники тут грають самі себе. Добре, що їхня популярність виходить далеко за межі студії і навіть Одеси. Валерій Бассель, Георгій Делієв... Утім, «стоит ли...» про це? «Перлина біля моря»— це неповторний одеський гумор, а от тонкого іронічного тамтешнього сарказму не хочете? Наприклад, такий епізод. У реквізиторській кімнаті на студії серед старого мотлоху знаходять табличку. Здмухують пил і... великі літери. Читаємо: «Найважливішим з усіх мистецтв для нас є кіно. В. Ленін». Ну не кіно і... (хто? Німці?) та ні — Пушкін же! Бо і його дух витає у фільмі, на кіностудії в Одесі. І в кінопосланні на захист творчих душ, яким так хочеться знімати оновлену, сучасну європейську Україну в найширшому форматі.

Сусанна ЧЕРНЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• КОНКУРС, ЩО НЕ ПЕРЕВЕРШИВ СПОДІВАНЬ

назад »»»