ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
КОХАЙТЕСЯ, ЧОРНОБРИВІ, ТА НЕ З ШАХРАЯМИ
Ця історія почалася майже романтично: двоє хлопців підвезли двох симпатичних дівчат до студентської поліклініки Київського політехнічного інституту. Познайомившись по дорозі, почекали, поки ті вирішать там усі свої справи, і запросили до кав'ярні. Не вживаючи там спиртних напоїв, приємно розмовляли, потім покружляли містом й повезли подружок додому. Тобто вечір пройшов цілком пристойно.

Студентам хотілося заробити
Олег Письменко і Андрій Попець теж навчалися в КПІ, а студентське життя, як відомо, не завжди сите, тим більше, що хлопці були вихідцями із Житомирської області, а в Києві мешкали в гуртожитку. Щоправда, вони не бідували, оскільки їх обох батьки забезпечували усім необхідним. Але ж хіба молода людина буває колись задоволена своїм матеріальним становищем.
Олег, приміром, навіть випросив у батька автомобіль «Фольксваген-Гольф». Той, звичайно, не хотів давати, але син переконливо вигадав, ніби він у вільний від навчання час підробляє менеджером-експедитором у солідній фірмі і його робота пов'язана з постійними роз'їздами. Після закінчення інституту, його туди, мовляв, не лише візьмуть на роботу, а ще й дадуть кредит на квартиру. Тож старий виписав доручення на машину.
Автомобіль потрібен був для того, аби зручніше було зваблювати дівчат. Та щоб водити їх у кав'ярні й ресторани, а також заправляти машину бензином — не обійтися без грошей. Тож довелось приятелям підшуковувати підробіток. Роботи у Києві вистачить кожному, але їм хотілось такої, де можна поменше працювати, а побільше мати. І от, шукаючи її, хлопці через студентів кавказького походження вийшли на київського «бізнесмена» Арсена, котрий спеціалізувався на шахрайстві. Клієнтів йому «підкидали» його ж земляки, що постійно мешкали в Україні й займалися бізнесом великого калібру. Серйозних і морально стійких ділових партнерів вони залишали собі, а легковажних відправляли до Арсена.
Схема обдурювання була приблизно такою. Клієнт продавав йому партію якого-небудь високоліквідного товару широкого вжитку. Арсен одразу ж давав робітникам команду забрати його і відвезти на склад, а сам чесно за нього розплачувався і пропонував продавцеві обмити цю оборудку в ресторані. За його, Арсена, рахунок.
Коли у клієнта від вина косіли очі, йому по мобільному телефону замовляли дівчат. Потім уся компанія їхала в готель, а на ранок людина прокидалась з важкою головою й порожніми кишенями.
Так Арсен отримував товар, і повертав собі чесно сплачені за нього гроші.

На підхваті у «кидали»
Отже, на папері ця схема виглядає простою і зрозумілою, але кинься робити все на практиці, як виникне безліч нюансів. По-перше, треба було знайти привабливих дівчат, а серед них траплялися надто примхливі — плату за свою допомогу вимагали велику і погоджувалися при цьому лише на те, щоб поплескати з клієнтом язиком. По-друге, треба було знайти таких хлопців, котрі б зіграли роль таксистів і зуміли «вивернути» кишені у п'яних пасажирів. По-третє, щоб усі названі категорії помічників уміли тримати язик за зубами і, за потреби, одразу ж «залягали на дно», оскільки деякі обдурені чоловіки зверталися до міліції.
У деяких випадках потерпілі, що мали впливових знайомих, зверталися через них до земляків Арсена, аби ті допомогли за винагороду залагодити справу миром. Тоді він отримував від них наказ не лише повернути їм усі гроші, а й знайти ту саму дівчину, і щоб вона заприсяглась, що поцупила гроші не у змові з Арсеном, а з власної ініціативи. Траплялися серед клієнтів і такі збоченці, котрі плювали на збитки, але готові були платити шалені гроші лише за те, щоб їм з-під землі дістали ту кляту дівку і дозволили власноруч її покарати. Тоді шахраєві доводилось умовляти бідолашну за частину гонорару трохи потерпіти.
Ось у такого пройдисвіта й працювали студенти. Їхній заробіток не був стабільним, але за підсумками кварталу виходило більше, аніж заробляли менеджери-експедитори. Зазвичай Арсен платив їм 5–10 відсотків викраденої суми, залежно від складності операції. Одначе він обіцяв платити їм значно більше, якби вони знайшли і взяли до справи надійних подруг. І хлопці вирішили залучити до справи студенток Таню і Олю — тих самих подружок, із яких ми почали нашу розповідь.
Разом із хлопцями вони встигли взяти участь у двох операціях із вилучення грошей, котрі здалися їм веселою і цікавою грою. Про можливі наслідки ніхто не замислювався. Їм було приємно, що навколо них крутяться грошовиті кавалери, які возять їх на машині, водять у ресторани і платять за нові спіднички й парфуми. Однак ця ідилія закінчилась для дівчат сумно.

Розплата
Одного разу Таня посварилась з Олегом через дрібничку. Тут, як на гріх, зателефонував Арсен і запитав, чи не зможуть вони найближчим часом допомогти йому «розвести» одного клієнта. Олег не хотів втрачати заробіток і пообіцяв допомогти. Він сподівався, що необхідність змусить Таню пробачити йому образу, але та не хотіла їхати на операцію. Оля ж заявила, що без Тані нікуди не поїде. На цьому розмова скінчилась.
Хлопці гарячково спробували завербувати інших дівчат, але, на додачу до всього, у них і тут нічого не вийшло. Тож операцію хлопці «провалили» і Арсен змушений був розплатитись з клієнтом за партію пива на суму вісімдесят тисяч гривень готівкою і облишити надію повернути їх шахрайським шляхом. Тому він вирішив відібрати у хлопців «Фольксваген», а да-лі нехай як хочуть — чи викуповують його, чи відпрацьовують за нього.
Хлопчаки, злякавшись не на жарт, спробували спрямувати його гнів на дівчат, які їх нібито підвели і тепер тільки одні вони в усьому винні. Так вони віддали йому на поталу своїх подруг.
Зловмисники увірвалися до Тетяниної квартири, коли вона разом із Олею сиділа на кухні. Арсен наказав подругам йти за ним, а коли ті спробували заперечити, пообіцяв обох викинути з вікна одинадцятого поверху. Молодший брат Тетяни намагався захистити сестру, але його зачинили у ванні, тож бідолашним дівчатам не лишалося нічого іншого, як спуститися у двір і сісти в автомобіль.
Їх привезли до приватного будинку, де знущалися півтори доби. Задовольнивши по черзі з кожною свою пристрасть, бузувіри вигадали єзуїтську розвагу: змушували полонянок боротися між собою — котра переможе, та буде, сидячи на дивані, пити вино і дивитись, як б'ють і ґвалтують її подругу. Серед ночі збожеволілий від алкоголю Арсен почав стріляти по дівчатах з пневматичного пістолета. Вранці ж нещасних привезли до Індустріального мосту і... відпустили.
Отримавши задоволення від такого «відпочинку», Арсен не нагадував більше хлопцям ні про борг, ні про автомобіль. Зате розплата прийшла до них з іншого боку. Сталося те, чого вони не чекали: дівчата, на вимогу батьків, подали заяви до міліції, й двох ґвалтівників затримали. Спочатку вони думали, що це — жарт і з них просто хочуть здерти гроші, а тому й не відразу видали Арсена. Той же, відчувши, що пахне смаленим, устиг дременути. А студенти за вироком Солом'янського районного суду Києва отримали по п'ять років позбавлення волі.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ОБІКРАЛИ РІДНИЙ БАНК
• ВІРТУАЛЬНА ПОМСТА
• СТО МЕТРІВ НАРКОТИКІВ

назад »»»