ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА РЕГІОНИ — ПАНОРАМА
МЕТРО: ДОВГОБУД «СВЯТКУЄ» ЮВІЛЕЙ
Рівно 15 років тому уряд ухвалив рішення про будівництво донецького метро. Чи варто говорити, що в перенаселеному місті, яке потерпає через нестачу громадського транспорту, це викликало хвилю ентузіазму... Та не все так швидко робиться. Спізнившись в «останній вагон» грандіозних ударних новобудов, Донецьк зі своєю підземкою почав буксувати вже з перших метрів її прокладання.

— Нині зроблено далеко не стільки, скільки хотілося б,— розповідає начальник Державного підприємства «Донецька дирекція будівництва метрополітену» Віталій Шаталов.— Під метро підготовлено 11 майданчиків, але роботи тривають лише на п'яти. Прокладено всього сімсот метрів тунелю: метробудівці якщо й ведуть проходку, то по-старому — відбійними молотками вгризаючись у товщу найміцнішого пісковика. При цьому ось уже який час нерухомим є могутній прохідницький комплекс, створений свого часу тут же, у Донбасі, на Ясинуватському машинобудівному заводі, лідерові з випуску подібної техніки, якою, до речі, прокладали підземки в багатьох містах колишнього Союзу.
Треба сказати, що будівництво метро — справа надзвичайно дорога. Прокладання всього одного його кілометра коштує близько 30 мільйонів гривень. Навіть такому мегаполісу як Донецьк подібні новобудови не до снаги. Власне, будівництво метро в усі часи було справою загальнодержавною, для цього залучали ресурси з усієї країни. І така практика є загальносвітовою.
У дев'яності роки, незважаючи на цю аксіому, у нас винайшли новий спосіб прокладання «найнадійнішого і найзручнішого підземного транспорту» — власними силами й коштом. З силами, тобто робочими кадрами, Донбас проблем не мав. Тут саме закривалися шахти, гірникам, які вивільнилися, були потрібні нові робочі місця. Метро як роботодавець місту було необхідне. Складніше виявилося з коштами. Вони надходили, схоже, за залишковим принципом, їх завжди не вистачало, іноді катастрофічно. Що означає метро в первісному значенні? Це котлован, це «діра» в землі, що підтоплюється, загрожує обвалом. Рік-два такого простою без нагляду — і вся робота нанівець. А загалом за ці роки донецькі метробудівці освоїли всього 196,7 мільйона гривень. Багато це чи мало, судіть самі: за оцінками фахівців, для відносно нормального ведення робіт метробудівцям щороку необхідно 70–80 мільйонів гривень, а краще — сто.
Віталій Шаталов пояснює: «Ухвалена в країні програма будівництва метрополітенів відроджує наші надії».
Для України загалом будівництво донбаського метро дуже важливе. На прокладанні підземки тут є кому працювати. Людей привозять на новобудову з багатьох шахтарських міст області. У них є досвід — ось що важливо. «Будували шахти, побудуємо й метро» — гасло, що неодмінно прикрашає майданчики тутешньої майбутньої підземки. Про пуск першої лінії метробудівці говорять обережно: переносили цей термін уже не раз. І все ж — сподіваються на 2010 рік.
Пан Шаталов стверджує: «За допомогою могутнього гірського «щита» — прохідницького комплексу — за місяць можна подолати під землею до трьохсот метрів. Щоправда, комплекс необхідно відремонтувати, вклавши в його відновлення два мільйони гривень. До речі, ось вони, плоди повільного будівництва. «Щит» без роботи спокійно міг перетворитися на металобрухт. Його треба рятувати». Якщо ж ввести в дію навіть не всю ділянку, а лише першу лінію, 200 тисяч потенційних пасажирів зможуть скористатися всіма можливостями підземки. А всього її перевізна спроможність становитиме 34 тисячі пасажирів на годину. Поділіть на 12 осіб з переповнених маршруток — ось і перший результат, ось той ковток повітря в буквальному значенні, який дасть навіть перша ділянка метро, звільнивши Донецьк від тисяч машин, що забруднюють місто.
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРШИЙ ХОСПІС — АДРЕСА МИЛОСЕРДЯ
• 80% ШЛЯХІВ «ПРОСЯТЬСЯ НА СПОЧИНОК»
• УКРАЇНА КЛИЧЕ СВОЇХ ДІТЕЙ
• «ЧОРТОВА ДЮЖИНА» ЗАВАЖАЄ ДИХАТИ
• РОЗРОСТАЄТЬСЯ ПІДЗЕМНА ПАСТКА
• СІЛЬСЬКОМУ ГОЛОВІ — ДВАДЦЯТЬ РОКІВ

назад »»»