ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
СКЛАДНО ДІЛИТИ, КОЛИ ВСЬОГО ЗАМАЛО
Породжені Чорнобильською катастрофою проблеми важким тягарем лягли на економіку України. Ліквідація її наслідків стала одним із пріоритетних завдань держави, змусила владу витрачати на це значні зусилля й кошти. Проте невідкладні проблеми лишаються, і коло їх з кожним роком розширюється.

Допомога небайдужих
Фактично з перших днів після аварії активісти Товариства Червоного Хреста почали допомагати людям, що постраждали від жахливої катастрофи.

Вони, розповідає президент Товариства Іван Усіченко, брали активну участь в евакуації та розселенні потерпілих, проведенні дозиметричного контролю, наданні медико-соціальної допомоги, подвірних обходах, у організації просвітницької роботи й соціально-психологічної підтримки.
Товариство опікувалось багатодітними сім'ями, самотніми старенькими, інвалідами війни та праці. В перший рік після катастрофи за рахунок його коштів було надано матеріальну допомогу на 5 млн дол. майже 100 тисячам евакуйованих, на 2 млн дол. закуплено медичну апаратуру для науково-дослідних і лікувально-профілактичних закладів, які займались проблемами радіаційного захисту.
До районів радіоактивного забруднення було скеровано 2 тис. т харчових продуктів. Започатковано й програму оздоровлення дітей. За підтримки партнерських товариств оздоровлено понад три тисячі дітей. Чимало зроблено для інформування населення про радіаційну ситуацію та заходи профілактики.
Український Червоний Хрест наполегливо доводив керівництву Радянського Червоного Хреста необхідність залучення міжнародної спільноти до підтримки програми, що допомагала вирішувати медико-соціальні проблеми потерпілих. Упродовж кількох років цю програму він виконував самотужки, але масштаби проблеми перевищували його можливості. Лише у 1989-му після звернення до Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФТЧХ/ЧП) було започатковано Міжнародну Чорнобильську програму гуманітарної допомоги і реабілітації.
Її перша фаза зорієнтована на радіологічний скринінг харчових продуктів і навколишнього середовища в забруднених регіонах, надання інформації населенню й органам влади про стан довкілля, рекомендацій щодо зменшення радіологічного навантаження на організм, забезпечення населення чистими продуктами, вітамінами.
Через два роки діяльність програми спрямовується на проведення медичного скринінгу населення віддалених районів, що постраждали від аварії. Особлива увага надається ультразвуковому обстеженню щитовидної залози і найперше у людей, котрі під час катастрофи були дітьми. В Житомирській і Рівненській областях запрацювали пересувні діагностичні лабораторії (ПДЛ), кожна з яких щороку обстежує по 15 тис. громадян, діти отримують полівітаміни, а пацієнти з раком щитовидки — медикаменти.
У 1997-му програму було доповнено важливим компонентом — реабілітаційною роботою та психосоціальною підтримкою. За участі Данського Червоного Хреста створено Консультативний центр із психологічної підтримки, який дійшов висновку, що найвразливіші категорії населення не спроможні самостійно впоратися з психосоціальним стресом.
Завдяки фінансуванню Австрійського Червоного Хреста до складу ПДЛ вводиться посада психолога, підготовлено десять інструкторів-психологів. Обласні організації Товариства, що залучені до програми, підготували десь по 400 працівників і волонтерів за програмою «Психологічна допомога».

Чорнобиль намагаються забути
2001 року фахівці ПДЛ зафіксували значне зростання кількості випадків раку щитовидної залози. Цьогоріч у Рівненській і Житомирській областях у 80% обстежених найдено патологію щитовидки. У 2002-му бригади ПДЛ виявили 34 випадки раку щитовидної залози, у 2003-му — 37, у 2004-му — 56,
торік — 64.
За час існування Чорнобильської програми було проведено чотири оцінювальних місій МФТЧХ/ЧП. Після кожної з них програма вдосконалювалась і отримувала фінансову підтримку від партнерських товариств. Під час останньої експертизи у квітні 2002-го було зроблено висновок, що пік захворювання на рак щитовидної залози ще не досягнутий, тому важливим є продовження підтримки цієї програми.
Тож було повністю замінено апаратуру ПДЛ на досконалішу, закуплено реагенти, матеріали й інструменти для тонкоголкової біопсії щитовидної залози, портативні комп'ютери, бригади забезпечено мобільним зв'язком, новими автомобілями, фахівці навчались на курсах підвищення кваліфікації. Цьогоріч ПДЛ пройшли акредитацію при Міністерстві охорони здоров'я.
У рамках програми гуманітарну допомогу отримали близько мільйона осіб, обстежено понад 250 тис., у тому числі понад 150 тис. дітей. На забезпечення роботи двох ПДЛ Міжнародна Федерація та Український Червоний Хрест виділили більш як 3,7 млн дол. Постраждалому населенню передано 7 тис. т продуктів, 105 т сухого молока, 38 млн піґулок полівітамінів, 821 тис. піґулок левотироксину для хворих із патологією щитовидної залози. На всі види гуманітарної допомоги залучено понад 30 млн дол.
Потрібно, наголосив Іван Усіченко, запроваджувати програму або її елементи і в інших областях, де живе населення, що постраждало від аварії на ЧАЕС. Нині активну роботу з надання психологічної та соціальної допомоги проводять Волинська, Чернігівська, Черкаська обласні організації. А Київська веде переговори з регіональною організацією Німецького Червоного Хреста для запровадження проекту створення ПДЛ.
Незважаючи на визнання ООН необхідності допомоги забрудненим регіонам та на збільшення випадків захворювань на рак щитовидної залози, інтерес донорів до України зменшується. До того ж, наслідки більш масштабних криз і катастроф відсувають гуманітарні потреби старих катастроф, зокрема Чорнобильської, на другий план. Прикро вражають непослідовні дії ВООЗ, фахівці якої, з одного боку, передбачають, що третина дітей, котрі в 4-річному віці зазнали впливу радіації, захворіють на рак щитовидки, а з іншого — підписують доповідь МАГАТЕ «Спадщина Чорнобиля: медичні, екологічні й соціально-економічні наслідки» про те, що аварія на ЧАЕС не вплинула на здоров'я людей.

Проблеми стають гострішими
За словами начальника відділу оздоровлення Департаменту подолання наслідків Чорнобильської катастрофи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимира Коркача, проблеми здоров'я людей, котрі зазнали впливу радіації, лишаються актуальними й досі. Нині в Україні 2 594 197 осіб мають статус чорнобильців, у тому числі 17 тис. дітей, майже 107 тис. інвалідів. На забруднених територіях живе 2,2 млн осіб, із них 394 тис. дітей, в зоні посиленого радіоактивного випромінювання мешкає 71,4% постраждалих.
Попри зусилля держави, спрямовані на збереження здоров'я людей, їхній соціальний захист, проблеми залишаються. Нині лише 20,6% дітей та 5% ліквідаторів вважаються здоровими. Показники смертності серед дорослих і підлітків сягнули 48,5 осіб на десять тисяч населення.
Після Чорнобильської катастрофи зріс рівень захворювань органів дихання, системи кровообігу, травлення, ендокринної, шкіри. За законом громадяни, що постраждали від аварії, мають право на безплатне лікування, а також самостійно обирати лікаря і лікувальний заклад. Нині в країні функціонує майже 300 медичних закладів, у яких допомагають чорнобильцям. Вони фінансуються за рахунок державного й місцевих бюджетів.
Усі громадяни, які постраждали від аварії на ЧАЕС, відповідно до закону мають бути забезпечені санаторно-курортними путівками чи компенсацією їх середньої вартості (вона, на жаль, менша від реальної). Аби виконати закон, торік із держбюджету потрібно було виділити 3,2 млрд, а виділено лише 210 млн 187 тис. (із урахуванням компенсаційних виплат). Тож вдалось оздоровити лише 167 тис. осіб, у тому числі 120 тис. дітей.
Цьогоріч коштів у держбюджеті на оздоровлення чорнобильців не передбачено, опікуватись цим мають місцеві бюджети. Аби вони впорались із завданням, закон зменшив їх відрахування до держбюджету на 220 млн. Місцеві бюджети вже затверджені й проводяться тендери на закупівлю путівок.

Невтішні перспективи
За словами заступника директора з наукових питань Чорнобильської катастрофи Інституту ендокринології та обміну речовин ім. Комісаренка Валерія Терещенка, серед різноманіття радіоізотопів, які були викинуті в атмосферу після вибуху 4-го реактора ЧАЕС, 80% становили ізотопи йоду. Тож науковці прогнозували зростання захворювань на рак щитовидної залози. Їх прогнози підтвердились.
Про це свідчить динаміка сплеску захворювань. Якщо в країні впродовж 1981–1985 років щороку реєстрували лише 12 таких захворювань, то у 1990-му — 62. За останні чотири роки в середньому щороку виявляють 350 випадків раку щитовидки.
Понад 60% таких захворювань реєструється в Київській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Вінницькій областях. Відзначається дозова залежність раку щитовидної залози — чим вона більша, тим вищий рівень захворюваності.
Та наведені цифри, констатує вчений,— це тільки надводна частина чорнобильського айсберга. Інститут разом з Колумбійським інститутом раку (США) проводить широкомасштабне обстеження впливу різних доз чорнобильського йоду на щитовидну залозу. Для цього були обрані вісім районів у трьох областях, які отримали найбільше йодове навантаження на щитовидки,— Житомирській, Київській, Чернігівській. Вже дев'ять років в полі зору фахівців перебуває 13,2 тис. постраждалих. У результаті проведених скринінгів виявлено, що в середньому один рак припадає на 130 обстежень, а в Народицькому районі — на 67 обстежень (причому не важливо, жила людина в цьому регіоні чи евакуювалась у перші місяці після катастрофи). Пусковим механізмом недуги є доза радіації, отримана впродовж тижня після аварії, й він досі активно діє.
Тож у районах, що найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС, треба проводити медичні обстеження, вважає вчений, аби вчасно виявити патологію щитовидної залози і запобігти її запущеним формам. Нині ж грошей на це держава не виділяє. Не створено й систему активного диспансерного нагляду за прооперованими з приводу раку щитовидки. Таких у країні — близько 3,5 тис. Ці люди стали інвалідами, потребують медикаментозного лікування, оздоровлення й соціальних пільг.
На жаль, отримати нині безплатну медичну допомогу чорнобильцям надто складно. Так, десять років тому закон про статус громадян, які постраждали від аварії на ЧАЕС, був забезпечений бюджетом на 55%, нині — на 4%, а медичні програми — менш як 1%. Програми комплексного медико-санаторного забезпечення чорнобильців від початку цього року не профінансовано. Немає постанови Кабміну про забезпечення чорнобильців безплатними ліками, санаторним лікуванням, медичною допомогою.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЖИТЛО ДЛЯ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД РАДІАЦІЇ

назад »»»