ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ПРИНИЖЕННЯ ПРЕМ’ЄРА
Після двох місяців потужних протестів французька правиця остаточно зламалась і змусила голову уряду до «капітуляції», тобто відмови від реформи трудового законодавства. «Перепрошую за події останніх тижнів»,— заявив Домінік де Вільпен. Але у відставку не пішов.

Президент Жак Ширак ухвалив рішення про зміну закону про працю. Усунуто найсуперечливіший восьмий параграф, згідно з яким фірми могли звільняти працівників віком до 26 років без пояснення причин.
Уряд де Вільпена сподівався, що нововведення зменшить безробіття серед молоді, яке сягає 22%. Рівень його збільшився через небажання підприємців працевлаштовувати недосвідчену молодь, яку, якщо й виявиться непридатність, майже неможливо звільнити.
Відмова від контракту першого наймання — це поразка уряду де Вільпена. Йому було важливо впровадити цей закон, і тому він скористався 49 статтею конституції, яка дає змогу проводити проект через парламент без політичної дискусії. Профспілки, що виступали проти сутності реформи, розлютились ще більше способом затвердження законопроекту.
Довготривалі протести досягли кульмінації минулого тижня, коли на вулиці вийшло понад три мільйони демонстрантів, країною прокотився страйк.
Прем’єр пообіцяв, що ліквідовані статті закону буде замінено на інші, покликані зменшити безробіття серед молоді. Але в будь-якому разі це вже не буде глибокою реформою. Уряд підтримає створення нових робочих місць, особливо для неосвіченої молоді. У поточному році на це буде витрачено 150 мільйонів євро, а в наступному — 300 мільйонів.
Спроба реформування ринку праці дорого обійшлась де Вільпену. Його популярність знизилась до 25%, тоді як ще в січні вона становила майже 50%. Це напевно означає кінець мрій про участь у президентських виборах. Найбільше виграв його суперник з правиці Ніколя Саркозі й, звичайно, лівиця, для якої протест став нагодою для об’єднання.
Знову підтвердилась закономірність: аби вилікувати Францію від кризи, «хвороба» має сягнути рівня агонії. Знадобилося два місяці маніфестацій, страйків, щоб Жак Ширак вирішив відкликати горезвісний закон. Це був час, втрачений для того, аби зрозуміти, що країна боїться навіть поміркованих ліберальних реформ і затято захищає свою анахронічну соціальну модель. Національні ж лідери більше переймаються задоволенням власних амбіцій, ніж вирішенням державних проблем.
Прем’єр продемонстрував приклад зарозумілості, не спромігшись визнати власні помилки. Він надалі вважає, що це суспільство не оцінило його геніальної пропозиції. А конфлікт залагоджував міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі і, зрозуміло, найбільше виграв.
Контракт першого наймання не подобався молоді й профспілкам, проте сподобався працедавцям, бо створював можливості пожвавлення на ринку праці. Якби окремі положення закону погодили в січні, то жодних протестів не було б. А факт виходу на вулиці мільйонів людей з вимогою соціальної справедливості є наслідком бездарності політиків.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• РОСІЯ НЕ ПРАГНЕ ДО СОТ?
• НЕСПОКІЙ У ГІМАЛАЙСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ
• ФЛОРИДА: ВЧИТЕЛЯМ СТАВИТИМУТЬ ОЦІНКИ

назад »»»