ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
У «ТРІЙЦІ» — ТРИ ШЛЯХИ ЯКИЙ З НИХ ОБЕРЕ ПОТЕНЦІЙНА КОАЛІЦІЯ?
Навіть попри усі нюанси, слід констатувати: реальний переговорний процес між трійкою потенційних союзників нарешті розпочався. Позавчора відбулися досить ґрунтовні переговори сторін за участі Романа Зварича від «Нашої України», Йосипа Вінського від СПУ та Олександра Турчинова від БЮТу. А учора увечері партнери мали намір підписати коаліційну угоду. Хоча «трійця» ще мусить здолати непростий шлях.

Після позавчорашньої зустрічі пан Вінський повідомив: на засіданні робочої групи підготовлено спільний документ, який пропонують для підписання керівникам політичних сил. За основу взято уніфікований документ (спочатку таких проектів було аж шість — три від «нашоукраїнців», два — від соціалістів і один від БЮТівців). Поталанило проекту «Нашої України». «Це той документ, який дає нам можливість працювати і не має значення, з чийого штабу він походить, — вважає Роман Зварич. — Наприклад, від СПУ ми отримали надзвичайно ґрунтовну програму промислової політики тощо і намагалися максимально врахувати ці пропозиції».
Майбутнього прем'єрства сторони поки не торкалися. Хоча представник БЮТу Олександр Турчинов не оминув нагоди нагадати журналістам про справедливі, як він вважає (та й не лише він, до речі), амбіції Юлії Тимошенко на найвищу урядову посаду.
Масла у вогонь цими днями підлив і Прем'єр-міністр Юрій Єхануров. Йдеться про його заяву, що зводиться до можливості приєднання до «коаліції трьох» ще й четвертого учасника — Партії регіонів. БЮТ, певна річ, подібну ініціативу однозначно відкинув. Що примітно, цю тему прибічники Тимошенко просто-таки нав'язливо акцентують. Хоча й мають на це право, адже не їхня лідерка підписувала у вересні минулого року так званий меморандум між владою та опозицією.
Заяви Юрія Єханурова про нібито можливість так званої широкої коаліції жодним чином не кореспондуються з рішеннями керівних органів «Нашої України». Нагадаємо, минулого тижня пропрезидентський блок останнім із числа майбутніх учасників таки визначився із соратниками в особі Соцпартії та БЮТу.
Утім, упродовж позавчорашніх переговорів було знято й цю проблему. Роман Зварич заявив, що рішення блоку значно важливіше за окремі думки його представників: «Ні Безсмертний, ні Зварич, ні Єхануров персонально не можуть ні звужувати, ні розширювати цю диспозицію», — запевнив екс-міністр юстиції. А ще він нагадав, що новоприйнятий регламент Верховної Ради передбачає: коаліційну угоду підписують не тільки керівники політичних сил та фракцій, які беруть участь у її створенні. «Цей документ поіменно підписують усі депутати, які входитимуть у коаліцію, — сказав Зварич. — Єдиний конституційний спосіб приєднатися до коаліції для депутатів тих фракцій, які не входять до більшості — це висловлення своєї політичної позиції під час голосувань».
Які ще нюанси можуть виникнути у подальшій спільній роботі? Спробуємо поглянути на цю проблему прискіпливіше. Ще до виборів «Наша Україна» стовідсотково погоджувалась на те, що кандидатуру Прем'єр-міністра має право назвати та сила, котра за результатами виборів отримає найбільше голосів серед майбутніх учасників коаліції. Власне, це саме було озвучено і керівником «нашо-
українського» штабу Романом Безсмертним через кілька годин після оголошення результатів екзит-полів. Однак за кілька днів ситуація змінилась і з'явилися додаткові вимоги (чи умови). Найголовніша (і цілком справедлива) — гуртування майбутньої коаліції навколо передвиборної програми Президента.
Але і БЮТ, і Соцпартія пристали на це вкрай швидко. Відтак у «Нашій Україні» почали вести мову про обов'язковість виконання настанов цьогорічного президентського послання до Верховної Ради.
У цьому посланні є один нюанс, здатний зачепити нинішні амбіції БЮТівців і давню принциповість соціалістів. Для тих, хто забув, нагадаємо, кілька місяців тому Віктор Ющенко, звертаючись до народних депутатів, запропонував продовжити конституційну реформу із винесенням її тексту на широке громадське обговорення.
Щоправда, тут не можна не відзначити: на своїй позавчорашній прес-конференції Віктор Ющенко спробував розставити усі крапки над «і» щодо можливої ревізії реформи. Він заявив, що не ініціюватиме розгляд Конституційним Судом питання політреформи до того, як буде сформовано новий парламент і уряд. Зрештою, досі ще не було приводу сумніватися у правдивості слів глави держави.
На тлі цих та їм подібних дискусій якось на другий план відійшло навіть рішення Вищого адміністративного суду про заборону публікувати офіційні результати виборів. Очевидно, більшість політиків не сумніваються: це рішення — більше з розряду «технічних». Навряд чи судові процеси, котрі тривають за позовами блоку Наталії Вітренко та інших аутсайдерів великих перегонів, до чогось приведуть. Цього разу ЦВК рахував голоси справді значно скрупульозніше, ніж на більшості попередніх виборів.
Питання конфігурації майбутньої коаліції — більш «гаряче». Саме час нагадати, як Віктор Ющенко відповів на запитання про можливість прем'єрства Юлії Тимошенко. «Загалом я не маю заперечень проти жодної кандидатури. Моя позиція формуватиметься не з точки зору моїх емоцій, а від того, наскільки ми матимемо чіткі відповіді щодо діяльності майбутньої коаліції. На подібні запитання, чи погоджуюсь я на прем'єра Тимошенко, Єханурова чи Іваненка, не можна давати відповіді без огляду на те, якою програмою ми керуємось, які цілі ставимо, для чого взагалі робиться коаліція. Керуючись тим, що демократична «помаранчева» коаліція може складати 243 голоси, де, по суті, 17 голосів за особливого підходу з того чи іншого питання можуть цю коаліцію зруйнувати, треба говорити, який перелік питань може стати дестабілізуючим. Друга частина домовленостей має бути присвячена тому, що нас об'єднує, що ми маємо зробити за 365 днів, як ми ставимось до СОТ, ЄЕП, євроінтеграції, приватизації землі, реприватизації й ще багато питань, включаючи соціальний популізм. Лише потім я буду готовий дати відповідь, кого з кандидатур на посаді прем'єр-міністра я підтримую».
Раціональних зерен у такій відповіді можна знайти чимало. Спробуємо пригадати, чому розпалась попередня коаліція, ледь проіснувавши півроку. Саме тому, що чітких пріоритетів у неї не було.
На завершення дозволимо собі ще одну цитату. Говорить відомий експерт, заступник редактора журналу «Сучасність» Сергій Грабовський. Він вважає, що нині існують три основні варіанти формування коаліції, визначення її цілей і, відповідно, вибору конкретних осіб на чільні місця в уряді. «Перший — вибрати дві-три основні проблеми, над якими слід працювати, визначити кілька цілей розвитку, відповідно підібрати склад уряду і принципи його організації,— й втілювати накреслені цілі в життя впродовж усієї каденції уряду, або до розпаду коаліції. Другий — повторити, в основному, сценарій першої половини 2005 року, спробувавши вирішувати водночас усі питання, сегментувавши уряд на кілька груп, кожна з яких реалізовуватиме власну стратегію, щоб відбувся, так би мовити, природний відбір і вижили найсильніші й найефективніші. Третій варіант — вибудувати ієрархію цілей у часі та просторі, розбити урядові завдання на певні послідовні етапи, й відповідно до цих етапів проводити кадрові ротації й зміни політичних засад урядової праці». Щось додати до цього — важко.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• В ІМ'Я МИЛОСЕРДЯ
• АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК БАЧИТЬ ОЗНАКИ СТАБІЛІЗАЦІЇ
• БЮТ, «НАША УКРАЇНА» ТА СПУ СТВОРИЛИ БІЛЬШІСТЬ
• «ПОРА» — П'ЯТА ЗАЙВА

назад »»»