ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
СОЦІАЛЬНО СПРЯМОВАНА МОДЕЛЬ, або БІЗНЕС ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ЛЮДЕЙ
«Давайте спробуємо поєднати потужність ринкових механізмів з впливом загальних ідеалів. Давайте спробуємо примирити творчі сили приватного підприємництва з потребами знедолених і потребами майбутніх поколінь».
Кофі Аннан,
Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй

Світ, у якому ми живемо, безперервно змінюється і вдосконалюється за усіма аспектами. І з усе більшою швидкістю — згідно з законами природи.
Зміни та вдосконалення відбуваються і в діловому світі. Як наслідок, транснаціональні та інші міжнародні компанії, які досягли високого рівня досконалості, нестримно перетинають кордони і заповнюють внутрішні ринки близьких і далеких держав. Вони приносять із собою нову якість товарів і послуг. А водночас — нову філософію, нову культуру сучасного бізнесу, нові правила соціально-економічних відносин. Саме це явище отримало назву «глобалізація».
Глобалізація породжує загострення конкурентної боротьби. На ринках будь-яких країн, без винятку, вона вимагає адекватних змін від кожного виробника та національних економік загалом. Особливо актуально це для країн з перехідною економікою, що характеризуються відносно низькою діловою культурою. (Серед таких наразі й Україна). Для них глобалізація — серйозні іспити й ризики. Та за певних умов — і нові можливості.
Глобалізація пропонує споживачам нові якості й надає їм змогу реально використовувати своє право на вибір товарів і послуг. Особливо тим, які матеріально забезпечені. Вона сприяє змінам у свідомості споживачів, пробуджує в них самоповагу й робить значно вибагливішими до постачальників. Цим самим глобалізація стимулює виробників та інших постачальників товарів і послуг до вдосконалення. Вона надає нові переваги тим із них, хто прагне вижити і досягає належного рівня досконалості. І водночас безжалісно знищує усіх, хто виявиться нижчим від рівня її досягнень й вимог.
У Європі, як і в усьому світі, відповіддю на виклики глобалізації стало значне посилення соціальної спрямованості провідних компаній. Зокрема це виявляється через активізацію вдосконалення цих компаній на засадах концепцій Загального управління якістю та моделей досконалих організацій, зорієнтованих на перевищення норм міжнародних стандартів і досягнення найкращих результатів за високого рівня конкурентоспроможності. Значного поширення знову-таки, як і в усьому світі, отримали міжнародні стандарти на системи менеджменту (ISO серій 9000 і 14000, OHSAS 18000, SA 8000 та інші).
Останнім часом дискусії про соціальну відповідальність бізнесу отримали новий поштовх. Приводом для цього стало започаткування Глобального договору Організації Об'єднаних націй, який є загальною відповіддю на виклики глобалізації світової економіки.
Зважаючи на особливу актуальність проблем поліпшення соціального клімату для України, вкрай важливо, щоб у нашій державі це питання не перетворилось, як іноді буває, на тимчасову модну компанію. Щоб не розглядалось лише як красномовні обіцянки, зобов'язання і засіб для отримання політичних дивідендів, та не закінчилось одноразовими, хай навіть гучними благодійними акціями.

Глобальний договір ООН
Ідея Глобального договору належить Генеральному секретареві ООН Кофі Аннану, котрий проголосив її на Всесвітньому економічному форумі 1999 року. Глобальний договір ґрунтується на низці основоположних загальнолюдських цінностей у сфері прав людини, норм праці, охорони довкілля і боротьби з корупцією та спирається на такі загальновизнані світовою громадськістю документи: Загальну декларацію прав людини; Декларацію Міжнародної Організації Праці (МОП) про основоположні принципи і права у сфері праці; Декларацію про природне середовище і розвиток; Конвенцію ООН проти корупції. Глобальний договір спирається на десять принципів:
1. Ділові кола мають підтримувати й поважати підхід, що передбачає захист міжнародних прав людини в їх сферах впливу.
2. Ділові кола не можуть бути причетними до порушень прав людини.
3. Ділові кола мусять підтримувати свободу асоціацій та ефективне визнання права на колективний договір.
4. Діловим колам слід підтримувати ліквідацію усіх форм примусової й обов'язкової праці.
5. Ділові кола повинні підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці.
6. Діловим колам належить підтримувати ліквідацію дискримінації під час наймання на роботу та в професійній діяльності.
7. Діловим колам потрібно підтримувати обережний підхід до екологічних питань.
8. Ділові кола мають виступати з ініціативами на підтримку посилення екологічної відповідальності.
9. Ділові кола заохочують розробку і поширення екологічно безпечних технологій.
10. Ділові кола борються з усіма виявами корупції, а також здирництвом і хабарництвом.
Та основним аспектом Глобального договору визначено саме бізнес, який має суттєво посилити соціальну спрямованість. Участь у Глобальному договорі та виконання його принципів дає змогу продемонструвати лідерські якості шляхом формування соціально відповідальних корпорацій, сприяння перетворенню глобальної економіки на більш стійку і всеохоплюючу, пошуку та реалізації практичних шляхів вирішення сучасних проблем глобалізації, скерованих на забезпечення стабільного розвитку з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін; поліпшення якості управління компаніями; підвищення морального духу працівників, а також продуктивності й рівня праці.

Природа соціально відповідального бізнесу
Будь-яка бізнесова компанія, за визначенням, створюється для задоволення потреб громадян, котрі є частиною соціуму: найперше власного персоналу та споживачів продукції й послуг. З іншого боку, кожна така компанія має систематично сплачувати передбачені законодавством податки на утримання відповідних суспільних формувань, виконання соціальних проектів і забезпечення малозахищених прошарків населення і, при цьому, виконуючи свої виробничі функції, не повинна завдавати шкоди довкіллю. Отже, споконвічно бізнесові компанії створюються як соціально спрямовані. Для кожної з них визначено базові етичні норми згідно з функціями призначення та соціальними обов'язками.
Відповідаючи базовим етичним нормам, бізнесові компанії за власним бажанням можуть додатково займатися благодійною діяльністю, зокрема надавати фінансову, матеріальну чи іншу допомогу громадянам з обмеженими можливостями і невеликим достатком чи установам соціального спрямування. Така благодійність заслуговує на всіляку підтримку суспільства.
Проте, на жаль, на практиці не всі бізнесові компанії дотримуються навіть базових етичних норм: постачають продукцію незадовільної якості, а у деяких випадках і небезпечну для людей та їх майна; не дбають про персонал, зокрема не гарантують його безпеку, завдають шкоди довкіллю, ухиляються від сплати податків тощо. Водночас вони можуть здійснювати (імітувати) благодійність, аби в очах суспільства виглядати благочинними. Такі компанії ні в якому разі не можна розглядати як соціально відповідальні. Більше того, в подібних випадках суспільство і влада мають застосувати механізми приведення таких компаній у відповідність до базових етичних норм шляхом створення сприятливих умов, або, за потреби через примус.

Аспекти класифікації соціальної спрямованості
Соціальна спрямованість може бути визначена через характеристики об'єктів, суб'єктів і діяльності з соціального забезпечення.
Об'єктами соціального забезпечення є люди: споживачі продукції й послуг; співробітники компанії (що є, що були, потенційні); співробітники суміжних організацій; інші громадяни, котрі потребують особливої уваги з боку суспільства: діти; інваліди; вагітні жінки; пенсіонери; студенти, тощо. Крім того, до об'єктів, на які можуть бути спрямовані дії стосовно соціального забезпечення людей, належать середовище, у якому ці люди мешкають, та галузі їх соціального забезпечення: екологія, освіта, наука, культура, охорона здоров'я тощо.
До суб'єктів соціального забезпечення належать: суб'єкти підприємницької діяльності (фізичні й юридичні особи); органи виконавчої влади та місцевого самоврядування; спеціалізовані благодійні фонди. Тут слід усвідомлювати, що поняття «соціальна спрямованість бізнесу» не поширюється на діяльність державних структур і благодійних фондів, оскільки ні перші, ні другі не стосуються до бізнесу. Інша справа, що благодійні фонди можуть оцінювати й інформувати суспільство стосовно сприяння їх роботі з боку бізнесових організацій.

Системне забезпечення соціальної спрямованості компаній
Системному забезпеченню соціальної спрямованості компаній сприяє створення і впровадження відповідних систем менеджменту. Загальні вимоги до таких систем визначено зазвичай міжнародними стандартами. Так, постійному дотриманню прав і забезпеченню задоволеності споживачів щодо отримання якісної продукції (послуг) може сприяти система управління якістю, створена відповідно до міжнародних стандартів ІSО 9000.
Стандарти SА 8000 спрямовані безпосередньо на сприяння етичному поводженню компаній; нормативні вимоги цього стандарту відображають конкретні положення Конвенції МОП щодо примусової праці, свободи асоціацій, а також Загальної декларації прав людини і Конвенції ООН з прав дитини. Дотримання згаданих стандартів суттєво знижує ризики компанії щодо порушення етичних норм.
Слід враховувати, що стандарти відображають рівень, якого досягнуто більшістю компаній. На сучасному перенасиченому глобальному ринку конкурентна боротьба вже давно ведеться понад нормами стандартів. Не є тут винятком і питання соціальної спрямованості бізнесу.
Найкраща світова практика соціальної спрямованості й активності компаній сконцентровано відображена у філософії та концепціях Загального управління якістю (TQM), які наведено далі.
Орієнтація на результат. Діяльність організації має бути спрямована на задоволення інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, партнерів, персоналу, власників, кредиторів, представників суспільства (як тих, що живуть безпосередньо поруч з організацією, так і всіх загалом). Організація мусить вивчати, гармонізувати і задовольняти потреби усіх цих сторін, розділяючи з ними вигоду від досягнутих результатів.
Концентрація уваги на споживачах. При концентрації уваги на споживачах досягається глибоке розуміння їхніх потреб. Розглядаються вимоги не тільки до якості продукції, а й до всіх сторін діяльності організації, які вони вважають для себе важливими. Виявлені потреби споживачів перетворюються на вимоги до діяльності організацій. Проводиться оцінка та аналіз задоволення потреб споживачів. Споживачів широко залучають до планування і вдосконалення усіх процесів в організації, з ними налагоджують взаємовигідні тривалі відносини.
Лідерство і відповідність меті. Лідери розвивають культуру організації, визначають її місію, бачення та систему цінностей, пропагують їх серед персоналу. Завдяки цьому забезпечується єдність дій у досягненні мети, організації, створюється середовище, в якому люди можуть спільно працювати й досягати досконалості. Головний акцент у діяльності лідерів робиться не на примусі, наказі, контролі, а на переконанні, роз'ясненні, заохоченні.
Управління на засадах процесів і фактів. Організація діє ефективніше, коли всі внутрішньо пов'язані види діяльності розглядаються як процеси і систематично управляються. Рішення, що стосуються поточного управління та запланованих удосконалень, ухвалюють на підставі надійної інформації, до якої входить оцінка з боку зацікавлених сторін.
Розвиток персоналу та його залучення до вдосконалень. Повний потенціал персоналу вивільняється через спільний набір цінностей, створення культури довіри й надання людям повноважень. Працівники розглядаються не як пасивні виконавці розпоряджень та інструкцій, а як творча сила, що активно впливає на роботу організації.
Розвиток партнерства. Організація функціонує найефективніше, коли вона встановлює з партнерами взаємовигідні зв'язки, що ґрунтуються на довірі, обміні знаннями, а також доцільній інтеграції.
Відповідальне ставлення до суспільства. Організація усвідомлює, що досягнення нею довготермінового успіху можливе тільки тоді, коли її діяльність є корисною для суспільства, збігається з його цінностями й цілями.

Досвід Європи
У Європі питання соціальної спрямованості бізнесу відображені у Європейській політиці сприяння якості, схваленій Європейською комісією у 1995 році. Вони також передбачені Європейською хартією якості, що була підписана 1998 року у Парижі під час Європейського з'їзду якості президентом Європейського Союзу і президентами європейських об'єднань промисловців, роботодавців, малих і середніх підприємств, європейськими лідерами рухів за якість.
Протягом тривалого часу питання соціальної спрямованості компаній є основоположними у діяльності Європейської організації якості (EOQ) і Європейського фонду управління якістю (EFQM).
Європейська модель досконалості (Модель EFQM) є описом «ідеальної» організації, якою її бачать в Європі. Дев'ять фундаментальних критеріїв (32 підкритерії) Моделі об'єднані у дві групи: перша — це п'ять критеріїв, що описують підходи у діяльності організації для досягнення результатів (лідерство, політика та стратегія, персонал, партнерство і ресурси, процеси); друга — чотири критерії результатів, яких досягає організація за рахунок використання підходів (результати, що стосуються споживачів; персоналу і суспільства, а також основні ділові результати). «Ідеальна» організація, згідно з Моделлю, умовно оцінюється у 1000 балів. Фактично ж оцінки найкращих фірм Європи, таких як Nokia, Siemens, Opel, Volvo, TNT та інші, нині сягають 700–750 балів.
Як згадувалось, для оцінки стану виконання компаніями норм, що регулюють трудові відносини та права людини, у міжнародній практиці застосовується також стандарт SA 8000. Доречно нагадати, що ініціатива створення для бізнесу такого етичного кодексу належить Європі.

Петро КАЛИТА, президент Української асоціації якості, президент Клубу лідерів якості України,
почесний президент Міжнародної гільдії професіоналів якості,
академік Української академії наук та Російської академії проблем якості
також у паперовій версії читайте:

назад »»»