ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ПЕРУ: ЩО ОЗНАЧАЄ «КОНКУРЕНТНА АВТОКРАТІЯ»
У Перу президента обирали насамперед з трьох кандидатів, хоча в загальному списку налічувалося 23 особи. Лідерами в боротьбі за симпатії виборців стали відставний підполковник Ольянта Умала, що має репутацію ортодоксального лівого націоналіста, правий консерватор, адвокат Лурдес Флорес, і екс-президент, лівоцентрист Алан Гарсія. Опитування свідчили, що вперед вирвався Умала. За попередніми результатами, він і переміг, отримавши 30,92% голосів. Щоправда, оскільки ні один з кандидатів не дістав підтримки 50 відсотків виборців, буде проведений другий тур. Про те, що ж очікує на країну в разі обрання президентом Ольянта Умали, та про деякі аспекти виборів по-перуанському читайте далі.

Особливості перуанських перегонів
Нинішній потенційний президент — одіозна й водночас принципова особа. В минулому військовий, він пішов у відставку, маючи звання підполковника. За плечима в нього — участь у спробі державного перевороту (у 2000 році, коли на чолі уряду був Фухіморі), декілька акцій, за які був засуджений, але потім помилуваний парламентом.
Його мати Елена Тассо, італійка з походження, колись сказала, що один з її вісьмох дітей буде правителем Перу. Вона не сказала, який саме, «але всіх їх ми ростили для того, щоб домогтися влади». Ближчим за всіх до заповітної мети виявився 42-літній Умала — завдяки своїм націоналістичним, антиімперіалістичним й антиамериканським гаслам. Значно відстав від нього брат Уліс, також кандидат у президенти. Третій брат, якого звати Антауро, виставляє свою кандидатуру лише в депутати парламенту, але в нього неабиякі проблеми із законом: він перебуває у в'язниці за те, що два роки тому очолив військовий переворот проти уряду Алехандро Толедо.
Варто згадати й про главу сімейства, Ісаака Умалу. Свого часу він був викладачем марксизму-ленінізму, діячем компартії країни. Згодом Ісаак розпрощався з комунізмом і створив сумбурну націоналістичну, мілітаристську й расистську ідеологію, названу «etnocacerismo». Ольянт балотується саме від Перуанської націоналістичної партії, заснованої його батьком, націоналістом, марксистом і профспілковим діячем, відомим, крім іншого, своїми висловлюваннями про «збереження повноцінного громадянства лише для нащадків інків й інших індіанських племен».
Кандидати ідуть на все заради перемоги. Так, лідер перегонів осідлав дикого коня під час однієї з передвиборних акцій. Іншого разу він запропонував додавати в хліб для шкільних сніданків листи кокаїну. «У дітей Перу значні проблеми з недоїданням, а кока багата на білки, вітаміни й мінерали»,— пояснив Умала. Хтось посміявся з нього, інші ж назвали його злочинцем. Наразі потенційний президент найняв учених, які проводять дослідження, щоб довести правильність цієї гіпотези.
Інші кандидати теж вдавалися до екстравагантних вчинків, навіть літали над столичними вулицями на парашутах. Одного з них пожежним довелося знімати з ліхтарного стовпа після невдалого приземлення. Інший прикував себе до огорожі в Палаці правосуддя на знак протесту проти кандидата Умали.

Економічне зростання не позначається на добробуті
Останні кілька років Перу переживає сировинний бум. Обсяг експорту, основу якого становлять кольорові метали й нафта, за чотири роки збільшився вдвічі. Темпи зростання економіки тримаються на цілком пристойному рівні в межах чотирьох відсотків, а у 2005 році вони досягли шести процентів. Торік інфляція не перевищила 1,1%, тобто навіть менше від запланованого рівня. Проте кандидат Умала обіцяє країні «революцію», що передбачає обмеження іноземних інвестицій, перегляд підсумків останньої хвилі приватизації, націоналізацію видобувних галузей і радикальне підвищення податків для приватного бізнесу.
У Перу, як і в багатьох країнах регіону, економічне зростання впродовж останніх років не призвело до зниження безробіття, доходи населення збільшувалися повільніше, ніж ВВП. Загальний для Латинської Америки підсумок полягає в тому, що ліберальні реформи минулого десятиліття не дали змоги вирішити соціальні проблеми, ось чому саме цей регіон охоплює нова «ліва хвиля», хвиля соціалістичного популізму. Умала вміло цим користується, проте наголошує скоріше на нематеріальних перевагах, котрі принесе його прихід до влади. «Я не збираюся обіцяти виборцям побудувати міст, школу тощо. Я маю намір повернути їм гідність»,— заявляє він.
В основних своїх акцентах програма Умали досить схожа на програми інших латиноамериканських лідерів — Уго Чавеса у Венесуелі і Ево Моралеса в Болівії. Такі програми дають владі націонал-популістську платформу й дозволяють сконсолідувати навколо неї зубожілий електорат. Це явище отримало назву «конкурентна автократія» — лад, що не скасовує демократичних конституцій, проте тяжіє до авторитаризму.

«Ліва» Америка
Якщо припустити, що нинішні лідери виборів таки втримають свої позиції, а також зважаючи на те, що в Уругваї в березні цього року до влади вже прийшли ліві сили, то в Південній Америці правоцентристські уряди можна буде перелічити на пальцях.
Нинішній латиноамериканський соціалізм досить неоднорідний: від помірного (Чилі) — до радикального (Венесуела). На його подальші перспективи можуть істотно вплинути успіхи або поразки перуанських послідовників Че Гевари. Якщо здійснення їхньої програми націоналізації природних багатств спричинить підвищення життєвого рівня, то тут може спрацювати принцип доміно, і континент в найближчому майбутньому перетвориться на такий собі «острів соціалізму». Проте не збройним шляхом, як це хотів зробити Че Гевара, а цілком мирним, за допомогою демократичних виборів. У зв'язку з цим хочеться згадати патріарха латиноамериканського соціалізму Фіделя Кастро, який, виступаючи перед студентами Гаванського університету, поставив одне непросте запитання: «Чи може революційний процес бути незворотним і демократичним?»

За матеріалами закордонної преси підготував Володимир ЛИННИК
також у паперовій версії читайте:

• БУШ РОЗКРИВАЄ ДЕРЖАВНІ ТАЄМНИЦІ
• СТРАШНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ НА АДРЕСУ КИТАЮ

назад »»»