ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІДКРИВАЧІ ТАЄМНИЦЬ ВСЕСВІТУ
ЗЕМЛЯ-КОСМОС: ВАХТА БЕЗ ВИХІДНИХ
12 КВІТНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ; ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ РАКЕТНО-КОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
19 листопада 1997 року — знаменна дата в історії вивчення космосу. Цього дня з мису Канаверал стартував корабель багаторазового використання «Колумбія». Разом з чотирма астронавтами США та представником Японії політ виконав перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Його зоряний рейс був не тільки подальшим кроком в освоєнні таємниць Всесвіту, але й проривом у сучасний інформаційний простір землян, котрі більше дізнались про нашу молоду державу.

Так уже склалося, що група українських фахівців, зокрема дніпропетровці з державного КБ «Південне» імені М. К. Янгеля та виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод» імені О. М. Макарова разом зі своїми американськими, російськими та іншими колегами й партнерами по спільній справі готуються до професійного свята за багато тисяч кілометрів від рідних домівок — в екваторіальній зоні Тихого океану, де реалізується черговий етап міжнародної космічної програми «Морський старт».
Так уже склалося, що група українських фахівців, зокрема дніпропетровці з державного КБ «Південне» імені М. К. Янгеля та виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод» імені О. М. Макарова разом зі своїми американськими, російськими та іншими колегами й партнерами по спільній справі готуються до професійного свята за багато тисяч кілометрів від рідних домівок — в екваторіальній зоні Тихого океану, де реалізується черговий етап міжнародної космічної програми «Морський старт».
Кілька днів тому автор цих рядків дізнався в центрі інформаційних зв'язків ДКБ «Південне», що керівництво проекту «Сі Лонч» (учасниками якого, нагадаємо, є кілька компаній і підприємств із США, України, Росії та Норвегії) призначило ювілейний — 20-й за ліком — пуск з «Морського старту» на 11 квітня. Подію запланували ближче до вечора того дня. Оскільки ж точка, з якої здійснюється запуск ракети-носія «Зеніт-3SL», знаходиться там, де з екватором перетинається 154-й меридіан західної півкулі планети, то — через 12 часових поясів, що лежать між тим тихоокеанським регіоном і нашою державою,— подія мала статися, коли в Україні була вже ніч проти 12 квітня. Тож тоді ми із зрозумілих причин ще не могли знати, яким виявиться очікуваний пуск ракети в Тихому океані. Поки ж повідомимо, що цього разу черговий старт ракети-носія «Зеніт-3SL» з плавучої платформи «Одіссей» призначався для того, щоб вивести на навколоземну орбіту супутник зв'язку «JCSAT-9» масою 4,4 тонни, створений американською компанією «Локхід-Мартін», який має працювати в космосі протягом 12 років.

Гуртом легше
У НКАУ, як і у підпорядкованих цьому агентству підприємств та організацій — широкі й різноманітні міжнародні зв'язки. Крім уже згадуваного проекту «Морський старт», це й міжнародна компанія «Космотранс» (виводить на орбіти космічні апарати за допомогою конверсійних ракет «Дніпро»), ще один міжнародний проект — «Наземний старт» («Ленд Лонч»), за яким, починаючи з 2007 року, супутники мають запускатися з Байконура на модифікованих «Зенітах».
Тривають переговори, які мають сприяти розвитку співпраці НКАУ з аналогічними за профілем структурами різних країн — Бразилії (тут ми очікуємо на ратифікацію парламентом цієї держави статуту спільного підприємства, націленого на реалізацію запусків нових українських ракет-носіїв «Циклон-4» з бразильського космодрому Алкантара), США, Китаю, Індії та деяких інших держав, а також з Європейським космічним агентством.
І все ж найбільшим — як за обсягами, так і за різноманітністю проектів — є українсько-російське співробітництво в ракетно-космічній галузі, у якому до того ж збереглося чимало двосторонніх коопераційних зв'язків. Як розповів генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв, у минулому році експортні поставки в Росію від підприємств і організацій, що належать до сфери Агентства, становили — у грошовому вимірі — близько 55 мільйонів доларів США, а відповідний імпорт українських підприємств й організацій цієї галузі з Росії — близько 70 мільйонів доларів США.

«Антена» на орбіті
Серед тих супутників, запуск яких планується здійснити 2006 року, керівник НКАУ назвав, зокрема, космічний апарат «ЄгиптСат», створюваний відповідно до контракту з Єгиптом у ДКБ «Південне».
У тому ж конструкторському бюро працюють і над новим супутником для дистанційного зондування Землі — це буде космічний апарат «Січ-2». У ньому втілено нові підходи до конструювання таких супутників, спрямовані на створення універсальних модульних космічних платформ. Це дає змогу без значних доопрацювань встановлювати на таких платформах ту чи іншу цільові апаратуру й дослідницькі прилади.
Давно мовиться про проектування й створення Україною власного телекомунікаційного супутника, необхідного для вирішення завдань у сфері телебачення та зв'язку. Адже нині в нашій країні вже чимало телевізійних каналів тією чи іншою мірою користуються послугами супутникового сегмента, на це щороку витрачається 4-5 мільйонів доларів США (орендуються послуги супутників, що належать міжнародним організаціям та зарубіжним компаніям). За оцінками фахівців ДКБ «Південне», створення такого національного телекомунікаційного супутника, його виготовлення та запуск можна здійснити власними силами, використавши українську ракету-носій для виведення космічного апарату на навколоземну орбіту, що дозволить залишити в Україні до 70% вартості виконання робіт за цим проектом. А окупитися він зможе, як очікують, за п'ять-сім років.

Зміна «пасажирів»
У ДКБ «Південне» серед переліку перспективних проектів, до реалізації яких разом з українськими конструкторами ракетно-космічної техніки залучені їхні російські колеги, довелось почути назву ракети-носія «Циклон-2К».
Мовилось і про модернізаційну трансформацію створеної досить давно в тому ж КБ «Південне» серійно виготовлюваної на Південному машинобудівному заводі ракети «Циклон-2», перший пуск якої здійснено ще 1969 року. Згодом ця ракета стала унікальним рекордсменом з надійності: протягом 37 років, що минули з того часу, «Циклони-2» стартували з Байконура 119 разів — і всі до єдиного пуски — успішні.
— Серед різноманітних завдань, які в СРСР вирішувалися за допомогою «Циклонів-2»,— розповідає генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв (до літа 2005-го протягом тривалого часу він очолював виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод»),— виявилася й така програма військового спрямування (тоді, ясна річ, цілком таємна), як «Винищувач супутників» (російською — «истребитель спутников»). Призначені для виконання таких завдань спеціальні апарати базувалися саме на певній кіль-кості ракет «Циклон-2».
Проте коли у квітні 1991-го цей комплекс протикосмічної оборони був прийнятий до експлуатації і Радянський Союз продемонстрував такий апарат у космосі, американці здійняли галас. А тільки-но розпочалася реалізація радянсько-американської угоди про обмеження стратегічних наступальних озброєнь та деяких інших домовленостей у цій сфері, програму щодо «винищувачів супутників» законсервували.
— Але,— веде далі Юрій Сергійович,— від тієї програми на полігоні залишилося близько десятка «Циклонів-2». Зрозуміло, було шкода, що такі високонадійні ракети простоюють. Тим більше, що, як виявилося, для цих ракет-носіїв можна було б знайти інших «пасажирів» — космічні апарати цілком мирного призначення. Для цього до двоступеневого «Циклона-2» вирішили додати — як його третю ступінь — розгінний блок «АДУ-600», спроектований у Росії. Над цією темою — перетворення «Циклона-2» у «Циклон-2К» — почали працювати відповідно контракту, укладеного між ДКБ «Південне» та Державним ракетним центром імені В. П. Макеєва.
— Але поки що,— зауважує Алексєєв,— перспективна розробка, на жаль, існує тільки на папері, оскільки немає достатнього фінансування.

Завтра «Місячного проекту»
Наприкінці минулого року з Америки надійшов лист, адресований генеральному директору НКАУ Юрію Алексєєву від керівника Національної космічної адміністрації США (NASA) Майкла Гриффіна. Він офіційно запросив представників нашої країни взяти участь у космічних ініціативах США, зокрема в їхньому майбутньому «Місячному проекті», про який свого часу оголосив президент Джордж Буш. Тож я поцікавився в Юрія Алексєєва, що він відповів американському колезі Майклу Гриффіну.
— У листопаді 2005-го,— пригадує Юрій Сергійович,— мені в складі української урядової делегації довелося побувати в США, й тоді у Вашингтоні відбулася моя перша зустріч з новим керівником NASA. Під час наших переговорів ми обмінялися думками щодо перспектив подальшого розвитку взаємовідносин між космічними агентствами двох країн. А згодом — у тому листі, про який Ви згадали, керівник NASA написав мені про можливість НКАУ долучитися до американських космічних ініціатив, про те значення, яке надається якомога скорішому підписанню рамкової угоди між урядами США й України щодо співпраці у сфері космічних досліджень та використання міжпланетного простору в мирних цілях.
Тож у своїй відповіді пану Гриффіну я подякував за запрошення Україні приєднатися до майбутніх космічних проектів США й запросив керівника NASA відвідати нашу країну. Під час цього візиту ми сподіваємося підписати згадану українсько-американську угоду про співпрацю.
— Про конкретне наповнення цього майбутнього можливого співробітництва між Україною і США в космічній сфері говорити поки що, мабуть, зарано. Але можна згадати дещо з того, що наша країна могла б запропонувати потенційним американським партнерам в майбутньому. Це, зокрема, наробки, які мають конструктори ДКБ «Південне», де ще за часів СРСР, у 1964–1970 роках, був створений і випробуваний так званий «Блок Є» — місячний модуль, котрий у тодішній радянській програмі (яку згодом закрили) мав здійснювати посадку космонавтів на Місяць та їхнє повернення до базового корабля, котрий обертався б на навколомісячній орбіті. До речі, фахівці вважають, що деякі технічні рішення, знайдені в Дніпропетровську для створення місячного модуля («Блоку Є»), й досі не мають аналогів.
Могла б, мабуть, використовуватися в деяких американських місячних проектах й українська конверсійна ракета-носій «Дніпро», яка — після певного її доопрацювання та оснащення додатковим розгінним блоком — здатна була б доставляти на Місяць до 500 кілограмів корисного навантаження. До речі, одна з суттєвих переваг наших ракет «Дніпро» порівняно з іншими носіями полягає в тому, що забезпечуватиметься менша вартість створення техніки для транспортування корисного навантаження до Місяця, оскільки основа для них є, й у досить великій кількості. Мається на увазі, що створені й виготовлені свого часу в Дніпропетровську міжконтинентальні балістичні ракети РС-20 (або SS-18 на прізвисько «Сатана» — за західною класифікацією), які ще перебувають на озброєнні в Росії, поступово, відповідно до міжнародних угод, зніматимуться з бойового чергування і, позбавлені ядерних боєголовок, перетворюватимуться на мирні носії космічного призначення.

Компас — наука
Серед партнерів, з якими співпрацюють підприємства й організації НКАУ, є інститути та інші установи Національної академії наук України (НАНУ).
— Наша галузь,— зауважує Юрій Алексєєв,— завжди була й залишається сферою, де впроваджуються оригінальні наукоємні проекти та реалізуються високі технології, що базуються на результатах фундаментальних і прикладних досліджень. Багато з них уперше втілюється саме в ракетно-космічній техніці, а згодом знаходить застосування і в інших галузях. У нас з вченими НАНУ — взаємна зацікавленість у зміцненні співпраці: ми отримуємо від них найновіші розробки, а в дослідників, що їх здійснюють, з'являється можливість на практиці підтвердити актуальність винайденого ними. Тим-то представники нашої ракетно-космічної галузі підтримують тісні зв'язки з науковцями. Саме завдяки цьому ми маємо у своєму розпорядженні унікальні технології зварювання металів і створення нових матеріалів, методи обробки інформації, що передається з космічних апаратів, тощо.
Серед партнерів підприємств й організацій, підлеглих НКАУ, є такі установи НАНУ, як Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона, Радіоастрономічний інститут, Головна астрономічна обсерваторія, інститути — проблем матеріалознавства, ботаніки, металофізики, надтвердих матеріалів, Центр аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук та інші. Ця співпраця між НКАУ і НАНУ втілюється в різних дослідженнях й експериментах.

Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

• «РУХАЮТЬ ЛЮДСТВО ДО КРАЩОЇ ЕРИ»
• ТЕРНИСТА ДОРОГА ДО ЗІРОК
• ЧЕРЕЗ ПОЛТАВУ — В ІСТОРІЮ

назад »»»