ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ЗА ПРИНЦИПОМ ПІРАМІДИ
Для того щоб стати жертвою шахрайської піраміди, не обов'язково мати багато грошей і бути надто жадібним чи легковірним. Як свідчить практика, потрапити на гачок до аферистів може людина середніх статків, котра у своїх вчинках керується тільки здоровим глуздом.

Саме така злочинна схема стала нещодавно предметом розгляду Печерського районного суду Києва.
У поїзді «Кам'янець-Подільський — Київ» їхали в одному купе дві молоді пасажирки, одна з яких була у форменому одязі працівника цивільної авіації. Її можна було прийняти і за стюардесу, і за авіадиспетчера, але вона назвалась інспектором-ревізором Міністерства транспорту. Людям старшого віку, напевне, одразу пригадалися професійні самозванці-шахраї часів Радянського Союзу, котрі працювали лише у потягах. Вони зазвичай одягалися в генеральські мундири з орденами й медалями і, пояснюючи попутникам, нібито загубили гроші та документи, просили в них позичити їм сотню-другу карбованців, аби дістатися до місця служби, звідки обіцяли негайно їх вислати. З того й жили.
Та в нашому випадку все було навпаки: приємна пані, котрій личив формений одяг, нічого не просила у своєї супутниці. Коли жіночки познайомилися і розговорилися про своїх дітей, інспектор-ревізор знічев'я запропонувала путівку для дитини в оздоровчий табір за пільговою ціною — у них, мовляв, одна лишилась зайвою, а для хорошої людини нічого не шкода. Друга жіночка, котрій випало таке щастя, ніяково посилалась на те, що у неї немає із собою чотирьохсот гривень. Її супутниця махнула рукою: беріть так і збирайте, мовляв, дитину в дорогу, а в день від’їзду зустрінемось біля автобуса — там і віддасте гроші.
Причому це все було без обману: дитина добре відпочила і приїхала з чудовими враженнями, а щаслива мама не знала як дякувати несподіваній благодійниці. Ось тут і почалось. Ірина Мартинюк (так назвемо шахрайку) запропонувала жіночці цікавий бізнес: у неї, мовляв, є можливість дістати на наступну зміну ще зо два десятки путівок до того самого табору. Їй особисто вона може продати одну з них за попередньою ціною — 400 гривень, але за умови, якщо та реалізує всі інші на одну сотню дорожче, тобто за п'ятсот гривень. Причому її не цікавить, скільки жінці вдасться «наварити» на цьому.
Тепер спробуймо поставити себе на місце цієї жіночки. Кожен із нас, напевно, не запідозрив би у цій ситуації нічого сумнівного: з одного боку, людина користується своїм службовим становищем для особистого збагачення, що цілком зрозуміло з погляду здорового глузду. З іншого боку, вона пропонує реальний товар (у чому була можливість пересвідчитись) за ціною дещо більшою від пільгової, але значно нижчою, аніж ринкова. При цьому вона дає можливість заробити якусь копійку. То як би ви вчинили на її місці?
Одне слово, вийшло так, що жіночка, не вагаючись, кинулась агітувати своїх друзів, знайомих і сусідів, у яких були діти, аби ті подарували їм можливість оздоровитися на Чорному морі. Забігаючи наперед, зауважимо: шахрайка ще у поїзді зметикувала, що її співрозмовниця — людина практична і кмітлива, з якою «втемну» можна провернути таку аферу, бо в інакшому разі вона б не запропонувала їй путівку. Ірина не помилилась у своєму виборі й невдовзі їй почали телефонувати люди, котрі бажали придбати путівки для дітей. Зловмисниця призначала їм зустрічі у різних місцях Києва. Причому цього разу вона путівок не давала, а брала гроші без будь-яких розписок, пояснюючи натомість, щоб у певний день і, такий-то час вони привезли дітей до універмагу «Україна», звідки від'їжджатиме автобус, а там, мовляв, на місці розберемось з усіма юридичними питаннями.
Путівки поширювалися за принципом піраміди. Спочатку жіночка «завербувала» кількох людей зі свого найближчого оточення, пояснюючи, що їх «дістане» солідна і високопоставлена особа, в чесності якої вона аніскілечки не сумнівається. Потім ці люди, у свою чергу, залучали до цього своїх близьких, посилаючись на добре відому знайому, котру вони знають чимало років і якій немає сенсу їх обманювати.
Усе завершилось тим, чим мало завершитись: у зазначений час ніякий автобус нікого не чекав і два десятки обдурених людей почали шукати винного поміж себе. Цікаво, що спочатку ніхто нічого не розумів, і ті, хто перебували на нижчих щаблях піраміди, звинувачували тих, хто стояв на верхніх. Лише після того, як від одного з потерпілих надійшла заява до міліції, співробітники карного розшуку встановили, що першоджерелом інформації (точніше дезінформації) була та сама жіночка, чиїй дитині першою пощастило побувати у тому таборі. А вона могла повідомити про шахрайку обмаль: її ім'я, яке було вигаданим, і номер мобільного телефону, котрий не відповідав. До Міністерства транспорту зловмисниця, як з'ясувалось, не мала жодного відношення, а форму цивільної авіації використовувала для звичайнісінького маскараду.
Розшукуючи шахрайку, правоохоронці перевірили організації, через які реалізовувалися путівки, але там «знайти кінці» було неможливо, оскільки їхні працівники брали їх не лише для себе, а й своїх знайомих, потім передавали через десяті руки. Тож знайти злодійку за цим слідом не вдалось.
За таких обставин слідство висунуло дві версії. Згідно з першою шахрайка спеціально їздила у поїздах, аби знайомитися з людьми і входити до них у довіру. За другою — вона їхала потягом у іншій справі, але, познайомившись з кмітливою попутницею, використала цю нагоду, щоб втягнути її в свою аферу.
Остання версія видалась вірогіднішою, але тут єдиною зачіпкою був Кам'янець-Подільський, з яким могло бути тісно пов'язане життя розшукуваної зловмисниці. Знайти у стотисячному місті людину чи то навіть її сліди було не легше, аніж віднайти голку в копиці сіна, однак оперативники попросили жіночку ретельно пригадати деталі їхньої розмови в купе. Можливо, самозванка випадково проговорилась про школу, до якої ходила, чи про вулицю, де пройшло її дитинство, чи про лікарню, куди вона водила свою дитину.
Не говоритимемо, яка саме ниточка вивела розшуковців на слід «кидали», але вийшли вони на неї саме таким шляхом, і невдовзі її затримали. Під час слідства було встановлено, що Ірина — професійна шахрайка, котра перебувала під слідством за подібний злочин, але звільнена від кримінальної відповідальності за амністією, бо мала малолітню дитину. Тоді майбутніх жертв ця 29-літня жінка знаходила не лише у потягах, а й в ресторанах, кав'ярнях, парках, зоопарках і в будь-яких інших місцях, де була можливість зійтися з випадковим співрозмовником на короткій нозі.
Цього разу їй було пред'явлене звинувачення у 22 епізодах шахрайства на загальну суму понад 10 тисяч гривень. За вироком суду вона отримала п'ять років позбавлення волі.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ФАЛЬШИВОМОНЕТНИКАМИ ВЕРХОВОДИЛА 18-ЛІТНЯ ДІВЧИНА
• ЗАПРОШУЮТЬСЯ ДІВЧАТА ПРИВАБЛИВОЇ ЗОВНІШНОСТІ
• ЛЕДІ МАКБЕТ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

назад »»»