ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
КАТАЛОНСЬКА АВТОНОМІЯ: ІСПАНІЮ ЛИХОМАНИТЬ
Бурхливі емоції в Іспанії викликає проблема розширення автономії Каталонії, найбагатшого регіону країни. Парламент країни (Кортеси) затвердив закон, який суттєво збільшує самостійність цього краю. Реформа засуджується правою опозицією, яка вважає, що це суперечить конституції і руйнує державний устрій.

Статут Каталонії ухвалено в результаті тривалої боротьби владної лівої коаліції, до якої належать соціалісти разом з каталонськими націоналістами, проти правих народників. Ліві й помірковані націоналісти таки досягли свого. Після двох років запеклих суперечок у парламенті затверджено реформу, яка надає місцевій владі значно більше повноважень та грошей на потреби регіону.
Парламент ухвалив документ 189 голосами соціалістів, посткомуністів та національних меншин проти 154 голосів правої Народної партії та радикальних каталонських націоналістів.
Обурена опозиція, яка від самого початку дискусії звинувачувала прем'єра в руйнуванні злагоди, що лежить в основі іспанської трансформації вже протягом 30 років, змусила провести поіменне голосування. «За» було 54% депутатів, «проти» — 46 відсотків.
І справді, більш суперечливих думок про новий статут Каталонії, ніж ті, що пролунали в Кортесах, важко собі уявити. Соціалістичний віце-прем'єр Марія Тереза Фернандес де ла Вега захоплювалась: цей статут «конституційний без жодних застережень», «він зміцнює Іспанію» і «залишить помітний слід в історії», а лідер правої опозиції Маріано Рахой, навпаки, назвав документ «злиденним, непотрібним клаптем паперу», «правовим покручем, який повністю суперечить конституції», і на додаток — «початком кінця іспанської держави».

Бажання Барселони
Новий статут не дає каталонським націоналістам аж стільки влади й грошей, скільки вони вимагали, коли в жовтні 2005 року ухвалили проект у власному парламенті в Барселоні.
Барселонський документ визначав каталонців як окремий народ (усупереч конституції, яка народом і єдиним джерелом влади визнає лише народ Іспанії), надавав провінції повну фінансову незалежність з правом самостійно стягати всі податки і передавати в Мадрид лише незначну узгоджену квоту, а між Іспанією і Каталонією встановлював такі відносини, ніби йшлося про дві окремі держави. Проект статуту залишав за каталонцями також право на «визначення своєї долі як народу в майбутньому».
Цей проект статуту, як такий, що суперечить конституції, викликав різке заперечення й обурення «правої» опозиції, а в усій країні посилив протест проти сепаратизму каталонців й відсутності в них солідарності з біднішими регіонами. В окремих районах протягом кількох місяців люди відмовлялись купувати й споживати каталонські товари.
Щоправда, націоналісти про реальне ухвалення нового статуту, не кажучи вже про незалежність, донедавна навіть думати не сміли. Перебуваючи при владі в Каталонії безперервно від 1980 року, вони задовольнялися тим, що торгувалися з черговими урядами в Мадриді за нові повноваження й більш вигідний розподіл фінансів.
І лише соціалісти «викликали вовка з лісу», коли три роки тому під час виборчої кампанії постановили в союзі з націоналістами усунути від влади «правицю» й першими запропонували розширення автономії. Їхній тодішній лідер і нинішній прем'єр Хосе Луїс Запатеро навіть пообіцяв, що підтримає все, що самі каталонці для себе побажають.
Але коли націоналісти зловили його на слові й півроку тому створили проект статуту, прем'єр злякався й негайно відступив, кілька місяців виправляючи документ та усуваючи з нього найрадикальніші положення. У підсумку прем'єр налаштував проти себе і «правицю», і радикальних націоналістів, які вимагали більшого.
Дуже розчарованим здавався речник радикалів, коли заявив: «Це дуже добрий статут для будь-якого іншого регіону Іспанії, але для Каталонії він не прийнятний. Дайте нам таке фінансування, на яке ми заслуговуємо. Бо каталонці — це народ, і вони потребують більшого!».

Ціна компромісу
Компромісні зусилля соціалістів на чолі з Запатеро призвели до виникнення складної конструкції, яка не зменшує сумнівів «правиці» щодо відповідності статуту конституції. У документі одночасно сказано про каталонців як про «народ» і «національність», але не дано їм прав, наприклад, на власне спортивне представництво на престижних міжнародних змаганнях, на адміністрування повітряними і морськими портами, права обирати депутатів до Європейського парламенту.
У двомовній Каталонії, незважаючи на заборону мовної дискримінації, обов'язковим є знання каталонської, впроваджується каталонська юстиція, а в багатьох галузях — двосторонні відносини між центральним урядом у Мадриді і місцевим у Барселоні.
У справі самоврядного фінансування регіон отримав право лишати в себе не всі, а лише трохи більше половини податків. Досі Каталонія розпоряджалася 33% особистого податку громадян з прибутку, 35% з ПДВ і 40% спеціальних податків (наприклад, на паливо). Тепер Мадрид залишатиме Барселоні 50% особистого податку громадян з прибутку й ПДВ та 58% спеціальних податків. Крім того, свою частину Каталонія отримуватиме не з Мадрида, а збиратиме сама, за допомогою власних податківців.
Тепер статут розглядатимуть у сенаті, і передбачається, що депутати не внесуть змін. У червні в Каталонії відбудеться референдум, де, напевно, документ підтримають. Проте немає сумніву, що Народна партія зробить усе можливе, щоб провалити статут. Її представники вже звернулись до Конституційного суду з відповідним поданням щодо неконституційності законопроекту, але шанси на успіх у «правиці» незначні.

Підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ДІАЛОГ НАТО З АРАБСЬКИМ СВІТОМ
• РОСІЯ ВИСТУПАЄ ЗА «ОСОБЛИВИЙ СТАТУС ПРИДНІСТРОВ'Я»

назад »»»