ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
ЖИТЛО — ЧЕРЕЗ ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ
Осіб, які втратили зв'язки зі Збройними силами України, із закритих військових містечок цього року не відселятимуть. Як повідомили в Державному департаменті адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, на це не передбачено коштів Державним бюджетом України на 2006 рік. Отже, 4186 сімей, котрі нині мешкають у віддалених від міст гарнізонах і перебувають на обліку в місцевих органах влади на відселення, змушені зачекати щонайменше рік. Загалом в Україні при місцевих органах виконавчої влади на квартирній черзі перебуває 16473 запасники, відставників і працівників Збройних сил.

Вирішенням житлового питання зазначеної категорії осіб займається Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів. Департаменту також надали статусу урядового органу державного управління і підпорядкували Міністерству оборони України. Таке рішення мало б утішати безквартирних запасників, адже їхньою проблемою нині безпосередньо займається вітчизняне оборонне відомство. Проте на 1 січня 2006 року, як повідомив на парламентських слуханнях заступник міністра оборони України В'ячеслав Кредісов, на квартирному обліку в Міноборони перебувало 45 тисяч 538 безквартирних.
Зважаючи на багатотисячну чергу безквартирних, яких Міністерство оборони мусить забезпечити житлом, на ці потреби Держбюджетом-2006 передбачено виділити 1 млрд 271 млн гривень. З них 350,7 мільйона гривень — за загальним фондом, а решту — за спеціальним. Таких величезних коштів для вирішення питання безквартирних війська вітчизняне оборонне відомство ще не бачило. За умови своєчасного наповнення спеціального фонду надії на отримання власних осель десятків тисяч захисників Вітчизни мають неабияку перспективу втілення.
Квартири для черговиків Держдепартаменту адаптації будують або закуповують за Програмою забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 1999 року. Але цим документом визначено, що «...джерелом фінансування будівництва квартир для звільнених військовослужбовців є субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членів сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання».
— На сто мільйонів гривень субвенцій місцевим органам, передбачених нинішнім держбюджетом, за чинним законодавством претендують 113 тисяч пільговиків,— розповідає начальник відділу будівництва та забезпечення житлом Державного департаменту адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів Міністерства оборони України Леонід Стаценко,— таким чином, питання відселення із закритих військових містечок зайшло в глухий кут. Бо ті кошти, що отримає Міноборони на будівництво й закупівлю житла, жодним документом не передбачено спрямовувати для вирішення питання безквартирних, якими опікується Держдепартамент адаптації.
Ситуація із забезпеченням житлом військовослужбовців, що перебувають на квартирному обліку в місцевих органах влади, не менш болюча, ніж у Збройних силах України. З понад шістнадцяти тисяч черговиків, яким мають надати житло через Держдепартамент адаптації, 4387 мають вік за шістдесят років, 157 — померли або загинули, не дочекавшись власної оселі. Понад десять років перебувають у черзі на отримання квартир при місцевих органах влади 93 відсотки осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Середній вік цих людей становить 54 роки. Найгостріша проблема щодо квартирного питання — на Черкащині, Житомирщині, Харківщині, Вінниччині, де люди чекають на свою оселю з 1989 року. Найбільше сімей колишніх військовослужбовців очікують відселення із закритих військових містечок у Чернігівській та Дніпропетровській областях — відповідно 971 і 1080.
За розрахунками Держбюджету-2006, цьогоріч у першу чергу житло за субвенціями отримають сім'ї військовослужбовців, що померли або загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років і через скорочення штатів. Нагадаю, що це стосується осіб, які перебувають на квартирному обліку в місцевих органах виконавчої влади за місцем проживання. Передбачених цьогорічним бюджетом сто мільйонів гривень за субвенціями вистачить, як стверджують фахівці Держдепартаменту адаптації, збудувати близько двохсот квартир. Чому не більше? Торік за рахунок програми Держдепартаменту адаптації отримано 535 квартир.
— По-перше, минулого року частину житла ми отримали за рахунок субвенцій,— пояснює Леонід Стаценко, а по-друге, залучили кошти надходжень, одержаних від стягнення заборгованості з підприємств-боржників Держкомрезерву, що утворилася внаслідок самовільного відчуження (використання, реалізації) ними матеріальних цінностей державного резерву або несвоєчасного їх повернення. Плюс гроші спецфонду. Нині ж залишилося тільки єдине джерело фінансування — субвенції з держбюджету. Закуповувати квартири, як Міністерство оборони України, Держдепартамент не має права. Проте, за певних обставин, на виділені кошти можна отримати набагато більше житла, ніж заплановано.
За нинішніми темпами зведення осель черговикам доведеться очікувати житло ще не один десяток років. Вартість одного квадратного метра за Державними будівельними нормами (ДБН) становить 2717 гривень. Отже, сто мільйонів гривень за субвенціями — це 36805,3 квадратних метра, або 589 квартир площею 62,5 квадратних метра (саме таку розрахункову загальну площу однієї квартири визначено Програмою забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. № 114).
Держдепартамент адаптації не має власних будівельних організацій, як Міністерство оборони, і планує отримувати квартири за рахунок пайової участі у будівництві. Визначена Кабінетом Міністрів України вартість одного квадратного метра осель не може перевищувати встановлених норм. Виняток зроблено тільки для Міністерства оборони України. З минулого року під час будівництва або закупівлі житла в обласних центрах для оборонного відомства норму збільшено до півтори ДБН, а в Києві та Севастополі — до двох ДБН, що подекуди вище за ринкові ціни. Це й пояснює зменшення кількості квартир.
Цікава склалась ситуація. Невже вартість цегли в Києві вдвічі більша, ніж у Бердичеві? Звісно, попит на квартири в мегаполісах набагато більший, ніж у райцентрах. Тому будівельні організації через агенції з продажу житла майже штучно завищують ціни в певних регіонах. Така ситуація, як стверджують фахівці, дає змогу їм отримувати до чотирьохсот відсотків прибутку на первинному ринку. Для вітчизняного оборонного відомства, за умови закупівлі таких квартир або їх будівництва за пайовою участю, збитки прямо пропорційні прибуткам подібних будівельних компаній.
Зрозуміло, що на ринкову ціну квартири впливає чимало чинників. Зокрема, вартість земельної ділянки, на якій планується звести будинок. Ціна останньої коливається навіть залежно від району міста. В центрі — значно дорожче, ніж на околиці. Проте оборонне відомство має достатньо військових містечок, де можна звести не лише поодинокі багатоповерхівки, а й великі мікрорайони.
Будівництво квартир за цінами ДБН, як стверджують фахівці, є прибутковим навіть у столиці. Інакше ця галузь не мала б такого бурхливого розвитку в нашій державі. Та на забезпеченні житлом військовослужбовців та інших соціально незахищених прошарків населення цей розвиток аж ніяк не позначається. Навпаки, як свідчить ситуація щодо відселення із закритих військових містечок, поступово загострюється.
— На мій погляд,— ділиться своїми роздумами Леонід Михайлович,— вихід із цієї ситуації єдиний — в державному замовленні будівництва житла для військових не за ринковою ціною, а за нормами ДБН. Наприклад, Міністерство будівництва і архітектури України водночас із видаванням будівельникам ліцензії обов'язує їх звести певну кількість квадратних метрів за державними цінами. Гадаю, що таку пропозицію щодо забезпечення житлом військовослужбовців потрібно подати на розгляд Кабінету Міністрів України. Якщо уряд схвалить таке рішення, то проблему із забезпеченням квартирами військовослужбовців буде закрито за чотири роки.
Зважаючи на темпи збільшення будівництва житла в Україні, а також на підвищення видатків вітчизняному оборонному відомству щодо будівництва та закупівлі квартир, пропозиції фахівців заслуговують на увагу. Однозначно, держзамовлення полегшило б Міноборони раціонально освоювати кошти, навело б лад на ринку нерухомості, позбавляючи певні організації надприбутків. Із часом, коли великий попит на квартири спаде, будівельники змагатимуться за отримання держзамовлення як гарантованого прибутку. Про це свідчить й досвід багатьох країн — США, Німеччини, Франції тощо. За таких умов військовослужбовці, котрі нині проходять службу в закритих військових містечках, були б впевнені, що після звільнення оберуть будь-яке місто і відразу отримають там житло.

Юзеф ВЕНСКОВИЧ
також у паперовій версії читайте:

• СЛУЖБА БУЛА СЕКРЕТНОЮ

назад »»»