ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
«ДЕСЯТЬ КРОКІВ» НАЗУСТРІЧ... ПОЛІТИКАМ
У відомого російського рок-співака Андрія Макаревича є пісня, яка закінчується такими рядками: «Все грехи до Адамова им простят, и тотчас все закрутится заново, но, наверно, без нас». Приблизно те саме можна сказати про створення парламентської коаліції у щойно обраній Верховній Раді п'ятого скликання. Розмови про потенційні «помаранчеві» домовленості розпочалися не сьогодні й не вчора. Ще напередодні виборів добродії Зварич («Наша Україна»), Турчинов (БЮТ) і Вінський (Соцпартія) вели нелегкі консультації з приводу можливого об'єднання. За пару тижнів до акту всенародного волевиявлення ці консультації припинились, адже фініш кампанії змусив її учасників з головою зануритися у боротьбу.

Усе «закрутилося заново» буквально через кілька годин після завершення процесу голосування і оприлюднення результатів екзит-полів. Нагадувати про те, як Юлія Тимошенко прогнозувала підписання меморандуму про коаліцію минулого понеділка зранку, напевно, немає сенсу.
Однак документ цей не підписано й досі, відтак усім спостерігачам очевидно: дискусії тривають, і нині вони, схоже, навіть перевершують ті, що були до 26 березня. Поствиборний синдром дає змогу зробити кілька висновків. Або, як нині модно говорити,— кроків. Як не парадоксально, але їх рівно стільки ж, скільки у передвиборній програмі Президента України — десять.
Перший. Пропрезидентський блок «Наша Україна» явно повірив, що позаминулого уїк-енду саме його представники посядуть другу сходинку за результатами парламентського «спринту» (у беззаперечному лідерстві Партії регіонів, мабуть, ніхто не сумнівався). Важко сказати, чому майже всі соціологи влучили «пальцем у небо», визначаючи потенційні місця переможців. Навряд чи тут мало місце якесь замовлення з боку найбільшої партії влади. Швидше чимало виборців остаточно визначилися зі своїм вибором саме упродовж двох останніх тижнів, коли не можна було оприлюднювати результати досліджень соціологів.
Цікаво, що навіть у більшості західних регіонів, де позиції «Нашої України» традиційно були міцнішими за БЮТівські, пропрезидентська партія поступилась. Пригадуєте, як під час підрахунку голосів повідомлялось, що «нашоукраїнці» перемагають у п'яти західних областях? Коли підрахували всі бюлетені, виявилось, що «НУ» утримала лідерство лише в трьох областях — Івано-Франківській, Львівській та Закарпатській. Якщо на Тернопільщині голоси симпатиків «Нашої України» і
БЮТу розподілились практично навпіл (відповідно 34,15 і 34,49 відсотка), то на Буковині Тимошенко обійшла свого партнера-конкурента майже на 7%.
Другий. Активісти «Нашої України», оговтавшись після першого шоку від результатів волевиявлення, активно шукають «менше зло». Нехай не ображаються на цей вислів симпатики Партії регіонів і БЮТу, але саме таке визначення найвлучніше підходить до настрою, який нині панує у штабі партії влади. Методи управління, що їх сповідують Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, для «Нашої України» фактично неприйнятні.
Третій. Остаточне рішення з приводу коаліції не з'явиться раніше початку наступного тижня. 7 квітня «нашоукраїнці» радитимуться на своєму міжпартійному зібранні. Проте вже лунали прогнози і щодо можливості відтермінування підписання угоди до відкриття першої сесії новоспеченої Верховної Ради.
Четвертий. Головний вектор руху «Нашої України» (чи то до БЮТу та Соцпартії, а чи все ж таки до ПР) мусить визначити Президент Віктор Ющенко. Напевно, йому не просто, але саме з-поміж цих політичних сил Ющенко нині мусить визначити майбутнього керівника уряду. Або переконати котрогось із них, що так званий «технічний кандидат» буде найкращим варіантом.
П'ятий. Останніми днями деякі політичні сили заговорили про перерахунок голосів. Нагадаємо, з відповідним клопотанням виступили Народний блок Литвина, партія «Віче», блок НДП і «Пора-ПРП». Тепер уважніше придивимось до цифр, наданих Центрвиборчкомом після отримання остаточних попередніх даних. НДП набрав менше, як піввідсотка голосів виборців, «пористи» — 1,47%, «Віче» — 1,74%, а прибічники усе ще чинного спікера — 2,43%. Навряд чи будь-який перерахунок дасть змогу комусь із цієї «четвірки» потрапити до Верховної Ради.
За великим рахунком, «повоювати» за нібито недодані голоси могла б лише Наталія Вітренко, котра за попередніми результатами отримала 2,93 відсотка. Це справді близько до прохідного бар'єра. Та вона подібними «дрібницями» не переймається. Наталія Михайлівна одразу веде мову про те, що її недопущення в парламент «замовили» Сполучені Штати, і обіцяє багатотисячні мітинги на свою підтримку.
Шостий. Можна припустити, що потенційний перерахунок покликаний не стільки додати тим, хто лишився за бортом ВР, скільки щось «підкоригувати» серед переможців. Зрозуміло, кардинальних змін бути не може, надто великий відрив між усіма п'ятьма лідерами виборчої кампанії-2006. Але пограти на нервах і «потягти» час така процедура здатна. Ризикну припустити, що вже двічі (!) говорячи про потенційний перерахунок, Президент Віктор Ющенко, з одного боку, справді дбає про демократію і прозорість волевиявлення. Однак з іншого, бере такий собі тайм-аут у переговорному процесі. Не даремно ж заступник керівника президентського Секретаріату Іван Васюник натякав на необхідності визначатися з коаліцією саме після оголошення офіційних результатів виборів.
Сьомий. За дивним збігом обставин, на цьому наполягають і представники Партії регіонів. Нині вони, на правах лідерів, намагаються всіляко демонструвати свою впевненість. Але при цьому чудово усвідомлюють: без залучення «помаранчевих» влади їм не бачити. А «регіонали» не готові до цього. Так само, як «нашоукраїнці» вірили у друге місце за результатами всенародного «забігу», ПР сама собі «навіяла» понад 50 відсотків у новому складі Верховної Ради. Можливо, з ситуативними союзниками, типу блоку Вітренко, «нетаком» чи комуністами. Віра у повернення до влади була такою великою, що тепер вона змушує будь-якою ціною шукати союзницьких шляхів.
Восьмий. Заява Євгена Кушнарьова про так званий «буфер» до «Нашої України». На перший погляд, це — декларація, яка ні до чого не зобов'язує. Насправді ж, натяк на потенційну конституційну більшість. Тут ми знову змушені будемо навести певні цифри, що випливають з підрахунку ЦВК. Якщо офіційні дані не відрізнятимуться від попередніх, парламент п'ятого скликання матиме такий вигляд. «Регіонали» отримають 186 депутатських місць, БЮТівці — 129, «Наша Україна» — 81, соціалісти — 33, КПУ — 21. Неважко порахувати, що «помаранчева коаліція», у разі її створення, матиме 243 «багнети». А тандем «регіоналів» із «Нашою Україною» — 267. Якщо ж до нього долучилися б соціалісти, три політичні сили мали б рівно три сотні голосів — конституційну більшість. Та річ у тім, що, по-перше, СПУ однозначно заявила, що розглядає можливість формування коаліції лише з «Нашою Україною» та БЮТом. По-друге, 300 голосів — цифра не надійна. Як не крути, а для плідної конституційності у більшості має бути резерв. Тому-то «регіони» не полишають думки про формування більшості у форматі «три плюс один». Напевно, розшифровувати ці цифри зайве.
Дев'ятий. На теоретичному рівні СПУ нібито до такого варіанта готова (але лише за умови згоди всіх «помаранчевих» сил). Юлія Тимошенко поки навідріз відмовляється говорити на цю тему. Її можна зрозуміти. Саме вона претендує на посаду прем'єра (хоча, у разі коаліції чотирьох, найреальнішим може бути варіант «технічного» керманича КМ), а отже, не дуже хоче співпрацювати з потенційними міністрами з Партії регіонів.
Десятий. Відпрацювавши усі ці дрібнички, переможці виборів-2006 муситимуть ухвалити остаточне рішення. Воно може бути різним — від коаліційності до свідомого провокування розпуску ВР. Однак найімовірнішим нині усе ж таки видається формування коаліції в межах «трійки» — «Наша Україна», Соцпартія і БЮТ. Принаймні, з огляду на те, що залучити Партію регіонів до влади можна буде і згодом (або об'єднатися з нею, розсварившись із кимось з нинішніх партнерів). А ось «зліпити» докупи «Нашу Україну» і БЮТ після співпраці когось із них з ПР, видається чимось із царини фантастики. Відтак коаліція може бути й не надто міцною. Та вона мусить бути. Принаймні, задля тимчасового задоволення амбіцій політиків і сподівань виборців.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ПРЕЗИДЕНТ: ВИЗНАЧИТИ НАПРЯМ РУХУ Й ЛИШЕ ПОТІМ ДІЛИТИ ПОРТФЕЛІ

назад »»»