ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ПАРТНЕРСТВО ЗАДЛЯ ЖИТТЯ?
ТРИВАЮТЬ ПОШУКИ КОМПРОМІСУ ЗАРАДИ СТВОРЕННЯ ДІЄЗДАТНОЇ БІЛЬШОСТІ У НОВОМУ ПАРЛАМЕНТІ
Кажуть, що очікування смерті гірше за саму смерть. Нинішня передвиборна кампанія довела небезпідставність цього твердження.
Таку тезу з повним правом можна застосувати і до процесу переговорів щодо створення майбутньої коаліції у новій Верховній Раді. Як відомо, одним махом створити коаліцію демократичних сил (так нині іменують потенційний союз трьох — «Нашої України», Соцпартії та БЮТу) не вийшло. Це, мабуть, цілком закономірно. Адже для узгодження усіх позицій і підписання відповідного меморандуму Юлія Тимошенко була надто піднесеною, «нашоукраїнці» надто пригніченими, а соціалісти просто не звикли будь-що робити зопалу.

Спробуємо проаналізувати дії кожної зі сторін після оголошення результатів екзит-полів. Отже, Юлія Тимошенко на першому ж своєму поствиборчому виході у люди запевнила: представники «трійки» принципово погодилися з текстом запропонованого меморандуму. Можливо, це й справді так. Але, як часто-густо додають дипломати, не зовсім. Скидається на те, що Юлія Володимирівна знову поспішила видати бажане за дійсне.
БЮТ найбільше з представників «трійки» форсує події стосовно підписання угоди про коаліцію, час від часу звинувачуючи «Нашу Україну» у затягуванні з ухваленням остаточного рішення. А що ж пропрезидентський блок? Його учасники кілька разів відтерміновували потенційне підписання, посилаючись то на Віктора Ющенка (який не хотів би, щоб коаліція формувалась до оголошення остаточних результатів виборів), то на власну розгалужену структуру (мовляв, до блоку входить багато партій і кожній потрібно визначитися щодо коаліції, а потім ще й затвердити рішення спільно).
У результаті вимальовується вельми цікава ситуація: переговори з переможцями перегонів (причому не лише «помаранчевими») проводять Президент Віктор Ющенко та Прем'єр Юрій Єхануров, підписувати угоду, здається, має керманич виборчого штабу «Нашої України» Роман Безсмертний, а озвучує процес поступового зближення переважно міністр закордонних справ, він же лідер Руху Борис Тарасюк. Наприклад, саме Тарасюк заявив, що «Наша Україна» поки не ухвалила остаточного рішення про те, чи підтримає кандидатуру Тимошенко на посаду глави уряду. «Питання — відкрите. Має бути консенсус між учасниками коаліції», — додав міністр.
Борис Тарасюк також прогнозує, що нині можливі два варіанти підписання меморандуму з коаліції: або документ підписуватимуть від усього блоку, або під ним поставлять автографи усі партії, що входять у блок.
Поки ж «нашоукраїнці» переймаються принциповим процедурним питанням, а їхні потенційні партнери перебувають в очікуванні. І усе ще підозрюють, що пропрезидентський блок не полишив ідеї домовитися зі своїми найбільшими опонентами, себто з Партією регіонів. Приміром, Юлія Тимошенко підозрює, що позавчорашня бесіда Юрія Єханурова з Віктором Януковичем була не лише «про погоду», як то подав керівник Кабінету Міністрів. А один із лідерів Соцпартії Йосип Вінський взагалі заявив: якщо коаліція «Нашої України» з «регіоналами» стане можливою, СПУ піде в опозицію. Мовляв, на політраді партії навіть не розглядалося питання блокування з ПР, а ухвалено рішення щодо створення коаліції демократичних сил (читай — «помаранчевої»).
Однак не тільки цим знаменита політрада соціалістів. Вийшло так, що саме вони підготували текст можливої угоди. Більше того, Олександр Мороз навіть поставив під ним свій підпис. Юлія Тимошенко пообіцяла зробити це найближчим часом. Тому саме пора, принаймні тезово, подивитись на потенційний документ, за яким, можливо, наш політикум житиме упродовж найближчого часу.
Отже, пріоритетами коаліції є формування парламентської більшості, Кабінету Міністрів, спільне визначення засад внутрішньої й зовнішньої політики, підготовка і ухвалення програми діяльності уряду. А ще — узгодження всіх призначень і звільнень з посад, що належать до компетенції Верховної Ради, Кабміну, місцевих адміністрацій, а також посад що подаються на затвердження Верховній Раді Президентом. Пропонується також продовжувати політичну реформу (треба так розуміти, йдеться про законопроект № 3207-1, покликаний дати більше повноважень місцевому самоврядуванню), не допустити федералізації України (хоча головні ініціатори цієї ідеї — «регіонали», вже і не «піарять» цю свою передвиборну обіцянку). В тексті записано і про реформування системи правосуддя, ухвалення законів про Президента, про Кабмін, про центральні органи виконавчої влади, про слідчі комісії Верховної Ради (ті самі, що теоретично можуть відкрити шлях до імпічменту Президента, бо досі ця процедура заблокована навіть формально), чергове внесення коректив до виборного законодавства.
Власне, більшість із цих пріоритетів, за винятком хіба слідчих комісій ВР, існували і в передвиборних варіантах документа. А от далі — помітні новації. Скажімо, пропонується відмовитись від загального прокурорського нагляду. Ця норма була чи не найбільш суперечливою під час внесення змін до Основного Закону. Нав'язували її представники старої влади. Та й це — не найголовніше. З тексту зникли моменти, аж ніяк не прийнятні для «Нашої України» і фактично такі, що й не могли бути реалізованими. Йдеться про денонсацію газових угод (поїзд пішов — і з цим слід змиритися).
До тексту додалося значно більше. Скажімо, учасники коаліції мають упродовж 30 днів із моменту підписання угоди сформувати поіменний склад парламентської більшості та створити уряд. За ті ж 30 днів робоча група, що складатиметься з трьох представників від кожного учасника коаліції, має розробити й внести до Верховної Ради програму діяльності Кабінету. Від майбутніх «коаліціонерів» вимагатиметься також не вступати в сепаратні переговори з будь-якою політичною партією чи блоком. Натомість розширення складу коаліції може відбутися лише за консенсусним рішенням сторін, що підписали меморандум.
Тепер кілька слів про найболючіше — розподіл посад. Його пропонується робити почергово. Причому кількість посад має бути пропорційною до отриманого на виборах результату. «Право першої ночі» на вибір посади отримує та партія чи блок, що отримала найбільшу кількість голосів на виборах. А далі — за рейтингом. Цікаво, що у цьому варіанті пропонується, щоб права вето на ту чи іншу кандидатуру Прем'єра (читай — Юлії Тимошенко) не мали ні партійці, ні (увага!) Президент. Цікаво, чи підтримають «нашоукраїнці» й цей пункт? Як компенсацію, право вето в учасників коаліції пропонується забрати і стосовно інших членів потенційного Кабміну.
Є у тексті й відверто неконституційні речі, на які глава держави навряд чи погодиться (принаймні, поки він є активним учасником переговорів). Йдеться про пропозицію, згідно з якою один учасник коаліції не може претендувати на більше, ніж одну посаду в силових структурах. Але ж призначення силовиків, як і міністра закордонних справ, залишається прерогативою глави держави.
Цікавим видається пропозиція про те, що керівники підрозділу центральної виконавчої влади (тобто міністри) та керівники відповідних профільних комітетів Верховної Ради не можуть належати до однієї й тієї самої політичної сили. Це, так би мовити, для створення певних противаг. Та ще більше противаг пропонується забезпечити іншим пунктом — учасники коаліції зобов'язуються підтримати кандидатури на посади заступника голови Верховної Ради та перших заступників голів парламентських комітетів, подані представниками опозиційних сил, що не входять до більшості. Натяк — вельми прозорий. Адже, пригадується, коли кучмісти на чолі з Віктором Медведчуком у 2000 році творили так звану «оксамитову революцію», вони відібрали в опозиції всі посади без винятку. А от нова влада натякає на благородство. Втім, це — інша тема.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ОЛЕГ ДЬОМІН: ЗАВЖДИ СЛУЖИТИМУ УКРАЇНІ
• ТИМОШЕНКО ЗАКЛИКАЄ СТВОРИТИ ЧЕСНУ, ДЕМОКРАТИЧНУ КОАЛІЦІЮ
• П'ЯТІРКА ЛІДЕРІВ — НЕЗМІННА
• АХМЕТОВ ЗГОДЕН НА «ШЛЮБ З РОЗРАХУНКУ»
• ГОЛОСУВАЛИ ЧЕСНО. А РАХУВАЛИ?..

назад »»»