ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
ЯК У ПОЛТАВІ ШКОЛУ ПРОДАВАЛИ
Спеціалізовану школу № 3, котра милує очі перехожих добротним фасадом і впорядкованою територією, добре знають у Полтаві. І не тільки тому, що там працює досвідчений колектив педагогів, котрі разом із знаннями віддають учням й частку своїх душ. Школа розміщена в самісінькому центрі Полтави — на вулиці Куйбишева, що теж вигідно вирізняє її з-поміж інших шкільних закладів. Навчати в ній дітей мріють чимало полтавських батьків, але класи переповнені, тож далеко не всі охочі мають таку можливість.

Усталене шкільне життя йшло там своїм звичаєм, і до недавнього часу про школу «на Куйбишева» полтавці говорили не більше, ніж про інші школи, яких у місті на Ворсклі майже сорок. Але останніми днями цей навчальний заклад опинився в епіцентрі уваги міської громади, бо два дні поспіль — 14 та 15 березня там відбувалися бурхливі збори батьків та педколективу. Обурені учасники зборів вимагали пояснень від керівництва міста та міського управління освіти...
Причиною заворушень у колективі став лист директора однієї з полтавських приватних шкіл, про який дізналися в школі «на Куйбишева». Директор приватного навчального закладу звертався до народного депутата України від Полтави Анатолія Кукоби — екс-мера міста, з проханням «особисто внести на розгляд виконкому Полтавської міської ради питання про передачу приміщення СШ № 3 в оренду з правом викупу та суборенди приватному закладу». Звісно, тому, яким керує підписант. У листі директор повідомляє нардепу свої плани на майбутнє, якщо школу — об'єкт комунальної власності, йому таки передадуть. Термін оренди, з наступним викупом, автор листа пропонує установити на 49 років. З урахуванням пільг для освіт-
ніх закладів, визначити «єдину суму щомісячної оренди за шкільне приміщення та оренду земельної ділянки школи, щоб ця сума не змінювалася протягом усього часу оренди... і не перевищувала 1 гривню за 1 кв. м». У планах майбутнього власника міської школи — спорудження над нею «мансардового житлового приміщення — готелю для проживання запрошених педагогів, учителів-предметників, які є носіями декількох іноземних мов, інших». Усі формальності автор листа пропонує завершити до 1 вересня 2006 року, що дозволить «провести набір з числа учнів СШ №3 та інших шкіл міста у спеціалізовані класи, батьки яких мають можливість фінансувати їх освіту для продовження навчання у приватному закладі освіти. Учнів 1–11 класів СШ №3, батьки яких не бажають фінансувати освіту у приватній школі, організовано перевести для продовження навчання у інші міські школи комунальної власності...»
Листа зареєстровано в приймальні народного депутата 21 лютого. Про наміри директора приватного навчального закладу придбати їхню школу, батьки й учителі дізналися від джерел у міському управлінні освіти й одразу схвилювалися, адже перед одними замайоріла перспектива втратити роботу, перед іншими — шукати нове місце навчання для дітей, що не входило в плани ані батьків, ані самих учнів.
Не отримавши вчасних пояснень від директора школи Валерія Макогона, учителі 14 березня зібралися, щоб визначитися із ставленням до купівлі-продажу школи, де вони працюють. На зборах ухвалили звернення, яке підписали майже 90 людей, до міської влади та управління освіти з вимогою розібратися в ситуації й відстояти СШ № 3. Наступного дня запланували провести збори вже спільно з батьківським комітетом. Причому стурбованість долею школи висловили й члени батьківського комітету попереднього скликання — батьки, чиї діти вже закінчили школу, але її доля не байдужа батькам випускників. Дізнавшись про ситуацію, яка почала виходити з-під контролю адміністрації школи, а розголос щодо її продажу став надбанням полтавців, до СШ № 3 прибув директор, котрий був на лікуванні.
Наступні збори в школі відбулися 15 березня цього року в присутності журналістів центральних й міських ЗМІ, представників міських осередків громадських організацій та політичних партій, керівництва управління освіти виконкому Полтавської міськради. Обуренню тих, хто виступав, не було меж! Люди не розуміли того, як узагалі можна ставити питання продажу міської школи приватному власникові, причому готувати його крадькома від колективу та батьків. Дивувалися з того, що директор приватної школи звернувся з листом не до законно обраної міської влади, а до народного депутата, провокуючи його на протизаконне втручання в діяльність міськради — органу місцевого самоврядування, в інтересах однієї особи. Не розуміли й того, що об'єкт міської комунальної власності автор листа прагне одержати практично безкоштовно, за символічну орендну плату тощо. А головне, що обурювало людей, це — доля понад тисячі учнів та чималого педколективу.
Не секрет, що більшість батьків не зможуть оплачувати навчання своїх дітей в елітарній школі — у них попереду обтяжлива плата за їхнє навчання у вищих навчальних закладах. Переводити дітей до інших шкіл вони теж не захочуть... Не безпідставно хвилювалися й педагоги: вони могли втратити роботу, бо до приватної школи можуть перейти лише одиниці. Начальник управління освіти міста Станіслав Просвєтов спробував заспокоїти присутніх, поінформувавши, що питання про продаж СШ № 3 взагалі не ставилося і в управлінні про це чують уперше. Зрештою, присутні проголосували, за те, що категорично заперечують проти продажу школи.
Того ж дня міське телебачення оприлюднило інформацію про ситуацію навколо СШ № 3. Посилаючись на слова начальника міського управління освіти, диктор запевнив полтавців, що питання продажу школи офіційно взагалі ніхто не порушував. І продати її неможливо, бо такі об'єкти не підлягають продажу. Галас, який зчинився в обласному центрі навколо школи «на Куйбишева», автори заяви назвали прагненням декого перед виборами загострити обстановку в місті.
На прохання кореспондента «ДУ» ситуацію прокоментував директор СШ № 3 В. Макогон. На його думку, питання штучно розбурхано, правда ким, він не знає. Не розуміє директор і того, чому педагоги, не дочекавшись коли він «вийде з лікарняного», провели збори й збирали підписи, адже причин для хвилювань нема: школу ніхто не продаватиме. В. Макогон підтвердив, що про лист, який викликав у місті таку реакцію, він знає. Але всерйоз не сприймає, бо особисто знайомий з автором, якого характеризує як людину, котра весь час висуває якісь прожекти: побачить дитячий садок, що стоїть пусткою, одразу починає просити його у власність. Але це зовсім не означає, що об'єкт йому продадуть...
Наразі пристрасті навколо продажу СШ № 3 нібито пригасли. Але пильності батьки й учителі не втрачають: у Полтаві пам'ятають недавню історію з непрозорим продажем пам'ятки архітектури — Кадетського корпусу. Монументальну будівлю в центрі міста, де розміщувалося військове училище, влада спочатку віддала на розкрадання всім охочим, а коли за два роки все, що було всередині споруди ХVІІ століття, геть розтягли, без зайвої огласки продала одному з бізнесменів. Тепер цю справу розплутує УБОЗ, але, як то кажуть, «потяг пішов»... Не відкидають і того, що під тиском громадськості «безголова» міська влада (у Полтаві вже чотири роки немає міського голови. — Авт.) це питання тимчасово зніме з порядку денного, але механізму передачі у приватні руки СШ № 3 остаточно не зупинить.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• СТАНІСЛАВ НІКОЛАЄНКО: МАЄМО ЗНАТИ НЕ ТІЛЬКИ НАЙКРАЩОГО БОКСЕРА ЧИ ФУТБОЛІСТА, А Й УЧИТЕЛЯ

назад »»»