ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
РОСІЙСЬКИЙ НАПРЯМ: МІЖ КОМПРОМІСОМ І...
У Вашингтоні відбувається важлива дискусія щодо зміни політики на російському напрямі. Уже кілька тижнів у медіа просочується інформація про дебати навколо цієї теми в адміністрації Буша. Прогресу, досягнутого в українсько-американських відносинах, також не можна розглядати поза цим контекстом.

Суперечки точаться між прихильниками нинішньої компромісної лінії і тими, хто стурбований змінами в Росії й вимагає проведення жорсткішого курсу щодо неї. На думку експертів, серед останніх найвпливовішою фігурою є віце-президент Дік Чейні.
Причиною стурбованості Вашингтона, як і багатьох європейських столиць, є липневий саміт держав «великої вісімки», на якому вперше головуватиме Росія. Захід боїться, що через авторитарні тенденції в стилі керівництва державою Володимира Путіна головування президента Росії в «клубі найбагатших демократій світу» дискредитує решту його учасників. В американському конгресі навіть висловлювали думку, що Буш має бойкотувати саміт.
Липневий захід стане дзеркалом, у якому кожен з учасників зустрічі може побачити всю правду про свої відносини з Росією. У Вашингтоні, де ще недавно панував оптимізм щодо демократичного майбутнього цієї країни, нині переважає песимізм.
Добрі особисті стосунки між Бушем і російським президентом та співпраця Москви й Вашингтона після подій 11 вересня 2001 року на якийсь час відсунули наявні проблеми. Але останнім часом деякі чинники — події в Беслані, поведінка Москви під час виборів в Україні, утиски неурядових організацій і, нарешті, нафтогазовий шантаж у стосунках із сусідами — призвели до того, що ерозія решток російської демократії викликає в Америки почуття дискомфорту. Адміністрація Буша, проте, ще вагається. Росія вже не є супердержавою, але досі володіє атомним арсеналом. Вашингтон потребує співпраці з Москвою в таких ключових питаннях, як боротьба з розповсюдженням зброї масового ураження чи іранська криза. І хоча Кремль справляє враження радше суперника, ніж союзника в таких регіонах, як Близький Схід чи Центральна Азія, здоровий глузд змушує американців виявляти обережність.
Проблема американців ще й у тому, що вони не дуже уявляють собі, у чому має полягати загострення курсу щодо Москви. Багато експертів вважає, що одним із засобів тиску міг би стати саміт «вісімки», який для російського президента є надзвичайно важливим пропагандистським інструментом. Інші фахівці закликають стати на чітку й тверду позицію щодо Росії, найкраще у формі відповідної заяви керівника американського дипломатичного відомства.
Певним кроком у цьому напрямі є доповідь на тему Росії, підготовлена Радою із зовнішньої політики напередодні візиту міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова до Вашингтона. Аналітики CFR, серед них такі відомі фахівці, як Стівен Сестанович, Строб Телбот і Майкл Макфол, закликають Захід пригрозити Росії позбавленням місця у «великій вісімці» й припинити діалог з Москвою на тему світової безпеки поки та демонструє тоталітарні тенденції у своїй політиці. Мова не лише про моральний опір авторитаризму. На думку аналітиків CFR, недемократична Росія становить загрозу не тільки для самих росіян, а й для світу. Відсутність демократичних традицій й неоімперська ностальгія Володимира Путіна, вважає один з авторів доповіді, все більше впливають на зовнішню політику РФ (газовий шантаж щодо України, будівництво атомної електростанції в Ірані), що суперечить інтересам Заходу. Серед найважливіших ознак авторитарних змін у доповіді названо закон про неурядові організації, утиски проти них з боку бюрократії, монополізація державою найважливіших медіа, маніпуляція під час виборів, позбавлення опозиції легальних джерел фінансування, вплив політики на розгляд судових справ. Росії, на думку авторів документа, треба однозначно вказати, що не можна бути членом «вісімки», партнером НАТО й одночасно будувати диктатуру.
Аналітики CFR пропонують США і Європі не зволікати з критикою Кремля аж до виборів парламенту (2007 рік) і президента (2008 рік), а вже тепер дати чітко зрозуміти, що в разі відсутності політичного плюралізму Захід не зможе визнати результатів таких виборів.
Навіть російське МЗС констатувало, що візит Лаврова до Вашингтона відбувся в умовах «непростого інформаційного тла в США навколо російсько-американських відносин». Анонімні джерела в дипломатичному відомстві повідомили журналістам, що Москві дуже не хотілося б, аби Вашингтон прислухався до рекомендацій, що містяться в доповіді CFR.
Провідний вашингтонський знавець Росії Андерс Аслунд, який недавно розмовляв у Білому домі з Чейні, прогнозує, що після виборів в Україні Пентагон подасть план приєднання нашої країни до НАТО, що також стане певною формою тиску на Москву. Іншим інструментом може бути координація політики щодо Росії з державами Центральної Європи й Прибалтики.
На думку відомого політолога Аріеля Коена, досі Сполучені Штати цей механізм використовували недостатньо, проте він зазначає, що така співпраця можлива, якщо Вашингтон матиме продуману концепцію політики на російському напрямі, а для цього йому потрібні конкретні пропозиції від згаданих держав.
Проте більшість фахівців погоджуються з тим, що завдяки високим цінам на енергоносії Росія почувається досить сильною і не дуже дбає про стан відносин зі Сполученими Штатами. «Проблема полягає в тому, що Америка має недостатньо «мотузок», за які могла би потягнути»,— пояснює ситуацію Коен.
Заступник директора Інституту США й Канади РАН професор Віктор Кременюк переконаний, що ображений тон реакції Росії на скасування стосовно України поправки Джексона-Веніка не є конструктивним. «Жорсткішим стає зовнішнє середовище по відношенню до країни — ось що нам хочуть показати. Якщо цей сигнал дійде до керівництва Росії, то, можливо, воно почне поводитися інакше. США уважно приглядатимуться до кожного кроку Росії. Не давати Москві повітря — ось головний американський месидж на сьогодні. «Якщо вважаєте, що ви такі багаті й незалежні, то керуйте самостійно, дружіть з ХАМАС». Але для Росії це вже шлях на смітник, до нової холодної війни, якої наша країна вже не витримає»,— таким є висновок професора Кременюка.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПРОТИРАКЕТНА ПАРАСОЛЬКА
• НАС НЕ ЗАГНАТИ НАЗАД У КЛІТКУ?

назад »»»