ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
КОВАЛЬ СВОГО ЩАСТЯ
САЙМОН КУЗНЕЦЬ — НОБЕЛІВСЬКИЙ ЛАУРЕАТ У ГАЛУЗІ ЕКОНОМІКИ НАРОДИВСЯ В ХАРКОВІ
Із Харківщиною безпосередньо пов'язані імена трьох Нобелівських лауреатів. Назовемо їх по порядку одержання цієї найвищої світової відзнаки. Ілля Мечников отримав «Нобеля» найпершим серед наших уславлених земляків 1908 року. Другим удостоївся цього звання Лев Ландау (1962 р.) і третім — Саймон Кузнець (1971 р.).

Зауважу: жоден регіон України не має стільки нобелівських пошанувальників, навіть Київ, де зосереджено увесь цвіт вітчизняної науки, техніки й культури.
Якщо про Мечникова і Ландау є література, отже, можна простежити їхній життєвий і творчий шлях, то про Саймона Кузнеця навіть у тритомному Українському енциклопедичному словнику — жодного слова.
Спробуймо по можливості ліквідувати цю прогалину. Та й нагода є для цього — цьогоріч Саймону Кузнецю виповнилось би 105 років. Звідки і як з'явилось родинне прізвище Кузнець? Мабуть, хтось з предків займався ковальським ремеслом. Ковалі — витривалі, роботящі люди. Так, Саймон прожив 84 роки.
Семен Кузнець (це вже у США він став Саймоном) народився в сім'ї торговця хутром, до того ж, бідного і не дуже вдатного. Про це я дізнався, «пірнувши» у харківські архіви, надихавшись багаторічним пилом (воістину справедливі поетові слова «... и пыль веков от хартий отряхнув»). Довідався, що з 11206 тодішніх домовласників (1901 рік) прізвище Кузнець-купець не значиться. Отже, він до купецького стану не належав, а був дрібним торговцем, найшвидше міщанином. І, як переважна їх більшість, винаймав якесь помешкання чи квартиру.
Кузнець-батько так і не зміг налагодити в Харкові свій бізнес: майнув за океан у пошуках щастя й долі. Спочатку на розвідку (Семенові, майбутньому нобелівському висуванцеві, тоді виповнилось лише шість років). Та батькова розвідка затяглась на довгих 15 літ (возз'єднанню сім'ї перешкодили Перша світова війна і революція в Росії). На той час Семен закінчив гімназію в Харкові й мріяв) далі вчитись. Ця мрія збулась уже за кордоном. Здібний хлопчина, завдяки добрій гімназичній підготовці, лише за кілька місяців так «підтягнув» англійську мову, що пристойно склав вступні іспити до Колумбійського університету і став студентом. З одного джерела відомо, що він закінчив повний курс університету 1923 року, з іншого — на рік пізніше. Виходить (неймовірно, але факт), що Кузнець повністю впорався з університетською програмою за рік чи два. Прийнявши американське громадянство, його ім'я трансформувалось у Саймона, а батьківське прізвище Кузнець він не змінив.
За два роки захистив дисертацію на тему «Циклічні коливання: роздрібна і оптова торгівля в Сполучених Штатах. 1919-1925 рр.» Одна лише назва дослідження свідчить про те, скільки йому довелось попрацювати в архівах, осмислити безліч матеріалів. Молодого вченого запрошують на посаду провідного спеціаліста статистики Національного бюро економічних досліджень. Це було вже визнання. Коли 1930 року з'явилась капітальна праця Кузнеця «Вікова динаміка виробництва й цін», батько сказав: «Якби, сину, я так знав економіку, як ти, і так здорово розбирався в хитросплетіннях бізнесу, то і в Харкові в мене діло б пішло. Але я не шкодую, що так сталось...»
Циклічні коливання в економіці — одна з провідних тем його творчості — привела до того, що він відкрив і обґрунтував так звані «довгі хвилі» (періоди протяжністю 18-25 рр.) і пов'язав їх з демографічними процесами, які ведуть до масового оновлення технологій, виробництва і житла. При цьому Кузнець визнавав, що за основу своїх досліджень узяв праці видатного радянського економіста Миколи Кондратьєва, якого в Союзі... розстріляли як «ворога народу».
І ось закономірний результат — за названі вище та інші економічні дослідження 1971 року Кузнеця удостоєно Нобелівської премії. Праці вченого стали основою, на підставі якої було розроблено стратегію, що дала змогу США вибратись зі страшної економічної кризи 30-х років.
Як вважають вчені, наш земляк установив зв'язок між підприємницькою діяльністю та інноваціями, що уможливило спрямування їх у нові товари, сучасну високопродуктивну техніку, послуги тощо. Якщо виробництво зростає, але тривалий час немає інновацій, вважає Кузнець, нагромаджується капітал застарілого зразка, не здатний до підвищення ефективності праці й виробництва. Це призводить до їхнього зниження, збільшення капіталомісткості, поточних витрат. І як результат — гальмування економічного зростання, а відтак і спад. Це прямо стосується й нинішнього стану української економіки.
Безпосереднє відношення має для нас і так званий «закон Кузнеця», котрий стосується країн «третього світу», коли в перший період розвитку нерівність у розподілі прибутків різко зростає, а потім з'являється тенденція до їх вирівнювання. До слова, чимало радянських опонентів Кузнеця називали його теорію буржуазно-апологетичною «революцією в доходах», яка обґрунтовує капіталістичний спосіб життя.
У своїй книзі «Шість лекцій про економічне зростання» наш земляк зіставив темпи розвитку промислового виробництва в Росії — СРСР і США за період 1870-1954 рр., де показав переваги розвинутого капіталізму.
Водночас із науково-дослідною діяльністю Саймон Кузнець активно займався і викладацькою. Останні 25 років був професором Гарвардського університету, відомого у світі своєю потужною економічною школою. Багато відкриттів ученого стали визначальними в економічній галузі, тому йому присудили премію Альфреда Нобеля — четверту за весь час у цій номінації. В енциклопедії «Лауреати Нобелівської премії», виданій 1987 року в Нью-Йорку, є такі слова про Кузнеця: «...за емпірично обґрунтоване трактування економічного росту, яке призвело до нового, глибшого розуміння як економічної й соціальної структур, так і процесу розвитку».
Помер наш земляк 8 липня 1985 року в Кембриджі.
Нобелівські лауреати — то люди, котрих оцінив світ. Чимало зроблено також для увічнення пам'яті І. Мечникова. У Дворичанському районі село, де він народився, названо його ім'ям, як і тамтешнє сільськогосподарське підприємство. Є в Харкові НДІ мікробіології, вакцин і сироваток імені Мечникова. Нещодавно на території цього закладу встановлено бронзовий бюст ученого. Значно менше згадок у Харкові про Л. Ландау, котрий починав тут працювати ще в 1930 році. І майже нічого, на жаль, про С. Кузнеця.

Віталій СТЕГНІЙ
також у паперовій версії читайте:

• НУДНО САМИМ У ГАЛАКТИЦІ
• НАС ОЧІКУЄ АНОМАЛЬНЕ ЛІТО?
• ЧИМ ПАХНУТЬ ГРОШІ?

назад »»»