ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ПАСТКА ДЛЯ ЮНОГО КОМБІНАТОРА
Співробітники столичного Управління по боротьбі з організованою злочинністю знешкодили чотирьох киян, які займалися шахрайствами, а, крім того, скоїли розбійний напад на офіс однієї з комерційних фірм. Ватажком зловмисників був її колишній співробітник. І хоча Солом'янський районний суд Києва не погодився з деякими висновками попереднього слідства, все одно отримали досить суворе покарання.

Старанний менеджер — шахрай
На посаду менеджера-комірника фірми «Дельта-плюс», що займалась оптово-роздрібною торгівлею мобільними телефонами, 23-літній В'ячеслав Гайда влаштувався за протекцією рідного дядечка. Проте молодик одразу ж виявив себе старанним і кмітливим працівником, розгорнувши бурхливу діяльність, бо прагнув якнайшвидше отримати або підвищення зарплатні, або додатковий заробіток.
Проте досвідчений директор не дуже вітав ініціативи нового менеджера, котрі, відверто кажучи, мали авантюрний характер, тож йому не лишалося нічого іншого, як заробляти гроші «лівим» шляхом, використовуючи при цьому своє службове становище. Для цього він разом зі своїми друзями розробив хитру шахрайську схему.
Приходить, скажімо на фірму клієнт і запитує, чи немає у них на продаж 100 телефонів марки «Моторола». Продукція такого класу в комірці є, але В'ячеслав відповідає, що немає. Відвідувач, звичайно, має намір йти, але його спиняє друг В'ячеслава, який у цей час нібито випадково зайшов до нього у гості. Цей «друг» пояснює, що у нього на фірмі є такі телефони, причому за ціною трішечки дешевшою, ніж тут, на «Дельта-плюс».
Людина погоджується їх купити, але їй ставлять невелику умову: десять телефонів продамо зараз, а решту — наступного дня, коли їх привезуть зі складу. Клієнт пристає й на це, і вони удвох їдуть буцімто до цього друга на роботу — насправді ж, до науково-дослідного інституту, кабінети якого розібрали в оренду різні фірми. Там шахрай заводить його до офісів, просить секретарок приготувати каву для свого клієнта, але, зрештою, продає йому десять телефонів.

Диму без вогню не буває
Насправді ж ці телефони використовувались як наживка — їх заздалегідь тихцем підкладав «другові» в торбу В'ячеслав. Потім він оформляв це як покупку і клав до каси усі гроші, хоча й втрачав на кожному апараті десять гривень. Зате головна справа зроблена — клюнувши на цю наживку, клієнт наступного дня приходив із грішми за рештою товару.
«Друг» зустрічав його ледь не на порозі, знову вів до офісу, де навколо нього крутилися секретарки, але цього разу він спершу брав гроші й тільки тоді починав бігати по кабінетах, нібито оформлюючи купівлю. Клієнт довіряв йому і без остраху давав гроші. А шахрай тим часом, зникав разом із грішми, і коли клієнт починав нервувати і запитувати дівчат, куди подівся їхній співробітник, виявлялось, що він зовсім не їхній співробітник, а якийсь «клоун», котрий іноді заходить сюди.
Тоді клієнт щодуху мчить на фірму «Дельта-плюс» і запитує В'ячеслава, де зараз знаходиться його «друг», але той відповідає, що він йому — не друг, а випадковий знайомий, імені якого він навіть не пам'ятає. Те саме В'ячеслав відповідав і на допиті у слідчого, якщо обдуреній людині заманулося б звернутися до міліції, але такі випадки траплялися нечасто.
Отже, прямих доказів його причетності до цих шахрайств не було, однак усі працівники фірми «Дельта-плюс» розуміли, що диму без вогню не буває. Постійні скандали, які влаштовували обдурені люди, приїзди міліціонерів і виклики на допити кожного виведуть з рівноваги. Саме тому директор фірми звелів Гайді забиратися геть.
Залишившись без роботи, молодик вирішив разом із товаришами пограбувати фірму, яка ще недавно була йому рідною. Друзі радо пристали на його пропозицію, бо за скромними підрахунками, товар, що зберігався у металевих шафах і на вітрині, коштував не менш як 15–16 тисяч доларів США. Найголовнішою ж обставиною було те, що Гайда задовго до звільнення зробив копії ключів від шаф і кабінетів фірми.

Пістолет не знадобився
Фірма «Дельта-плюс» була розташована в чотирьох кабінетах корпусу будівельно-монтажного управління, вхід до якого охороняв вахтер, а на ніч і вихідні дні замикали на замок. Зловмисники змикитили, що найзручніше пограбувати в понеділок уранці — цього дня вахтер відчиняв вхід о восьмій годині, хоча рідко хто з працівників приходив раніше від дев'ятої. Крім того, сторож міг залишити пост і піти на ранковий обхід території, залишивши вхід вільним. Якби він цього не зробив, хлопці планували напасти на нього, зв'язати і швидко винести з фірми увесь товар.
Про всяк випадок Гайда вирішив провести розвідувальне опитування своєї коханки — працівниці фірми, яка співчувала йому. Під час зустрічі в кав'ярні коханець випитував у неї, чи не поміняли на фірмі замки. Відтак жінка доповіла про це шефові. Той відразу ж уторопав, що його хочуть пограбувати, а тому звернувся до співробітників районного філіалу Управління по боротьбі з організованою злочинністю.
Оперативники влаштували засідку і, щоб не ризикувати життям та здоров'ям вахтера, звеліли йому заховатися, якщо до корпусу заходитимуть підозрілі особи. Саме тому злодії, котрі завбачливо взяли із собою ножі, кастет, пневматичний пістолет і клейку стрічку, були здивовані, коли побачили, що доступ на фірму відкрито.
Процес затримання проходив зовні легко. Спочатку машину зі зловмисниками спинив наряд ДАІ нібито за порушення правил дорожнього руху. Потім підійшли оперативники у цивільному і почергово одягли усім чотирьом хлопцям наручники. Після цього, у присутності понятих, із салону автомобіля почали вилучати упаковки із викраденими «мобілками».
У них також відібрали зброю, яка свідчила про те, що затримані мали намір скоїти збройний напад і не довели його до кінця, тому що на місці не виявилось сторожа. Відтак злочин було кваліфіковано за статтею 187 Кримінального кодексу України — розбій.
Проте суд дійшов висновку: у цьому разі мало місце таємне викрадення майна, бо ніхто не бачив, як злодії робили свою справу, і тим більше, що від їхніх насильницьких дій ніхто не постраждав. З огляду на це, звинувачення було перекваліфіковане на статтю 185 — крадіжка, котрою передбачене значно м'якше покарання. Одначе вирок суду був суворим: Гайді — дев'ять, іншим трьом співучасникам — від шести до восьми років позбавлення волі.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• НАКИВАВ П'ЯТАМИ
• ОДРУЖЕННЯ — ШЛЯХ ДО ВИЗВОЛЕННЯ?
• УЗЯЛИ «НА ГАРЯЧОМУ»
• «ВЕСЕЛІ БАТОНЧИКИ»
• ПОТУРАВ ПРОГУЛЬНИКАМ
• ЗАРОБІТКИ НА «НИВІ КОХАННЯ»

назад »»»