ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЗЕМЛЯ ПОТРЕБУЄ КОСМЕТИКИ
За показниками розораності земель колишні пострадянські держави посідають провідні місця у світі. Не є винятком й Україна, а Сумщина мало відрізняється від інших регіонів. Усе це призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь, негативно позначилося на стійкості агроландшафтів, поглибило деградацію та падіння родючості ґрунтів, що становлять основу сільськогосподарського виробництва, спричинилося до нехтування важливих екологічних норм, не кажучи вже про втрачену привабливість деяких місцин.

Надмірне розорювання ґрунтів, особливо схилових та прибережних масивів, не могло не посилити загрозливого впливу водної ерозії, котра позначилася на продуктивності ріллі.
Досвід економічно розвинених країн підтверджує безперспективність екстенсивного шляху розвитку рільничої галузі агропромислового комплексу. Завдяки запровадженню сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур, внесенню достатніх доз органічних та мінеральних добрив можна вилучити з активного використання частину таких ґрунтів, зберігши при цьому загальний валовий обсяг сільськогосподарської продукції. Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. Соколовського рекомендує зменшити наявну площу орних земель області на 385 тисяч гектарів.
З метою визначення площ, котрі потребують першочергового вилучення з активного використання, на Сумщині здійснено інвентаризацію еродованих та деградованих земель і підготовлено пропозиції щодо наступного доцільного їх використання, взявши до уваги їхнє розміщення й особливості ґрунтів. Станом на початок поточного року вже вилучено таких земель на площі 78,9 тисячі гектарів і визначено ділянки деградованих та малопродуктивних земель загальною площею 223,3 тисячі гектарів, котрі надалі використовуватимуться в інший спосіб.
— Маємо приклади залуження таких ґрунтів,— розповідає начальник відділу обласного управління земельних ресурсів Лідія Петренко.— Зокрема, у Мало-Павлівській сільській раді Охтирського району та Байрацькій сільській раді Липоводолинського району цю роботу проведено відповідно на 56 і 35 гектарах. Консервація деградованих та малопродуктивних земель шляхом залуження та заліснення проводиться також на територіях Глухівського, Тростянецького, Краснопільського, Лебединського та деяких інших районів.
— В області розробляється Програма використання та охорони земель на 2006–2015 рр., якою передбачено зменшення сільськогосподарської освоєності території та зниження розораності до 2015 року на 101,9 тисячі гектарів шляхом залуження на площі 61,3 тисячі гектарів та заліснення 40,6 тисячі гектарів,— повідомив перший заступник начальника головного управління земельних ресурсів Сумської облдержадміністрації Іван Костенко.— Це землі, що перебувають у державній власності, тож інтереси пайовиків від того не постраждають.
Той факт, що землю селяни віддавна вважали основним засобом виробництва, достеменно відомий всім. Але ж Іван Іванович за родом службових обов'язків має до того особливе ставлення. Тож поділився особистими спостереженнями щодо можливих варіантів подальшого використання таких ділянок. Ідеться лише про залуження, оскільки заліснення поки що не набуло значних масштабів. Ділянки поблизу населених пунктів непогано прислужилися для випасу худоби, більш віддалені — для сінокосів. Зважаючи на те, що для багатьох сільських сімей корівки нині стали годувальницями, це, можна сказати без перебільшення, одне з джерел достатку.
Зауважую з приводу двох різновидів залуження — активного й природного, маючи на увазі можливу формальність останнього.
— Цього з кабінету стверджувати не можна,— відповідає співрозмовник.— Слід конкретно розібратися на місці. Є такі площі, де впродовж першого ж року після припинення розорювання трав'яний покрив набирав доволі високого рівня продуктивності.
І все ж природне залуження можливе далеко не скрізь, а на активне потрібні кошти, котрі не завжди знаходяться. Як і скрізь, у кожній справі комусь те вдається краще, комусь — гірше. Тож у межах регіону можна знайти найрізноманітніші приклади. Але головне — напрацьовується механізм, добираються методики, у цілому справа із залуженням з місця зрушила.
Значно важче із залісненням. Нинішнього року управління лісового господарства області має провести його не менш як на 450 гектарах, переважно в поліських районах, оскільки там більше невеликих за площею незручних для механізованого обробітку полів. Але якщо для Ямпільського, Серединобудського чи Кролевецького району ліс — не дивина, то нові насадження у зоні лісостепу стануть справжнім подарунком місцевим жителям, котрі досі могли й не бачити, як ростуть гриби. Будуть певні відмінності й у доборі порід для заліснення: у північних районах переважатимуть сосна та береза, у південних — листяні. Але й вони перепинять шлях суховіям, сприятимуть створенню затишку, наповнять місцевість звучанням пташиних голосів, а там, дивись, невдовзі перейдемо й до лісокористування — збирання грибів, ягід, лікарських рослин, груш-дичок, горіхів...
Лісівникам випало чимало клопотів, пов'язаних із оформленням правоустановних документів, оскільки процедура ця виявилася надто обтяжливою. Ще одна проблема — садивний матеріал. Цієї весни з розсадників буде вибране практично все, бо ж хочеться висадити не лише основні лісотвірні породи, а ще й такі, котрі забезпечували б птахів і звірів кормом — ягідники, ті ж груші-дички, шипшину, горобину...
— Виділено кошти на заліснення 300 гектарів,— повідомив начальник відділу лісового господарства Анатолій Омельченко.— Але намагатимемося охопити якомога більшу площу.
Анатолій Васильович не утримався від висловлення кількох вельми слушних, на його думку, міркувань. Надто неохоче розглядають (не кажучи вже про вирішення) можливості асигнування коштів на заліснення з місцевих бюджетів, зокрема й у тих районах, де доволі напружена ситуація із забезпеченням місцевого населення дровами та лісоматеріалами. То чи справді розумно чинять? Адже наявність поруч лісових масивів дасть змогу радикально розв'язати проблему. Нехай до рубок основного користування черга дійде не скоро, але ж і рубки догляду та санітарні ділянки також щось та дають. Важко не погодитися з лісівником: тим швидше треба братися до справи, бо ж лісові треба рости, наступного дня його ще не пилятимеш і не рубатимеш.
Слухаючи Анатолія Васильовича, я подумав про інше. Посадити ліс — це лише півсправи, його потім ще треба доглядати, вирощувати, оберігати від шкідників та браконьєрів. І лісівники беруть на себе цю нелегку працю. Схоже, не обмежаться отими 40 тисячами гектарів, що передбачені відповідною програмою до 2015 року.
— Так,— підтвердив мої думки начальник обласного управління земельних ресурсів Сергій Дедерко.— Причетні до виконання запланованих заходів установи й організації визначені обсяги не вважають остаточними. Програма уточнюватиметься, розширюватиметься перелік об'єктів. Інакше й бути не може — йдеться про стан економіки, екології, зрештою — мальовничої привабливості краю.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• ПІДСНІЖНИКИ — ПРОВІСНИКИ ВЕСНИ
• ПЕРВОЦВІТ ПОКЛАДАЄТЬСЯ НА ВАС...

назад »»»