ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
АНТАРКТИЧНІ ТРОФЕЇ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ
Відбулася зустріч громадськості з дослідниками, що повернулися додому із суворої Антарктиди,— зимівниками 10-ої експедиції, котрі протягом року працювали на станції «Академік Вернадський», й учасниками наукових загонів, що діяли в тому регіоні наприкінці січня на початку лютого 2006-го за програмою сезонних робіт 11-ої експедиції.

Це вже історія: на фотокадрі зафіксовано подію, що сталася 28 листопада 1995 року на британській антарктичній станції «Фарадей», де передовий загін з п'ятьох українських фахівців підняв на флагштоці — поруч з англійським «Юніон Джеком», що майорів над островом Галіндез,— прапор нашої держави.
Згодом, коли 6 лютого 1996 року було завершене передавання станції, британці спустили свій прапор, а на флагштоці залишився тільки синьо-жовтий український. Сплав досвіду і молодості
Звичайно ж, найбільше уваги приділили розповідям тих, хто завершив непросту річну вахту на далекому острові Галіндез. Як підкреслив начальник станції «Академік Вернадський» у 10-ій українській експедиції метеоролог з Одеси Віктор Ситов, відчуття в них після повернення з Антарктиди таке, що хоча зимівля й тривала протягом року, проте, здається, промайнула вона дуже швидко. Сприяло цьому, за словами Віктора Миколайовича те, що на станції підібрався згуртований колектив, вдалий сплав досвіду і молодості.
Полярники виявилися людьми незабобонними — й тому особливо не переймалися тим, що кількість персоналу на «Академіку Вернадському» у зимівлі 2005–2006 рр. дорівнювала тринадцяти. З цієї «чортової дюжини» шестеро вже по кілька разів працювали в Антарктиді, тоді як семеро вперше потрапили на станцію «Академік Вернадський».
До речі, сам Ситов має за плечима вже три зимівлі (кожна тривалістю рік) на українській антарктичній станції. Якщо ж бути зовсім точним, то Віктор Миколайович побував на острові Галіндез в Антарктиці чотири рази. Ще до трьох його зимівель на «Академіку Вернадському» Ситов входив до складу передового загону фахівців, який наприкінці осені 1995 року (ще до офіційного старту першої української антарктичної експедиції) прибув на Галіндез, де була розміщена станція, яка тоді називалася «Фарадей» і належала Великій Британії. Учасники цієї групи почали за допомогою англійців опановувати численні й різноманітні об'єкти «Фарадея», щоб згодом, 6 лютого 2006-го, повністю прийняти господарство станції в її тодішніх господарів з Британської антарктичної служби. Проте для Віктора Ситова його перша подорож в Антарктику завершилася прикрістю: британські медики — попри всі раніше проведені в Україні ретельні медичні обстеження — ще раз, вже на самій антарктичній станції «Фарадей» — прискіпливо перевірили стан здоров'я кожного з українських полярників, після чого заявили, що Ситов за певними медичними ознаками не може залишатися там на зимівлю. Тож йому тоді довелося вирушати додому...
Однак Віктор Миколайович виявив наполегливість і довів медикам, що здоров'я цілком дозволяє йому працювати в антарктичних умовах,— і після цього не просто тричі зимував на станції «Академік Вернадський», а й працював її начальником (одночасно виконуючи функції метеоролога).
У складі зимівників 10-ї експедиції, яка щойно завершилася, серед тих, хто уособлює антарктичний досвід, окрім уже згаданого Віктора Ситова, назву ще дизеліста Миколу Старинця (на його рахунку тепер чотири зимівлі на «Академіку Вернадському»), геофізика Володимира Лісаченка (тричі зимував на тій станції), механіка Богдана Гаврилюка, геофізика Олександра Колоскова й кухаря Євгена Бідненка (для кожного з цих трьох минула зимівля була другим побаченням з Антарктидою). А метеоролог Сергій Ясинський (він водночас виконував ще й функції радиста), біолог Михайло Чесалін, лікар Роман Франчук, геофізики Юрій Гордієнко, Володимир Лозицький, Дмитро Литвинов і Віктор Тарасов уперше відпрацювали рік на антарктичній станції.

Метеорекорди й снігові аврали
Заступник начальника станції з наукової роботи Олександр Колосков розповів, що протягом року на «Академіку Вернадському» регулярно провадилися дослідження з фізики атмосфери й ближнього космосу, озонометричні спостереження (до речі, саме в тому регіоні британські вчені три з лишком десятки років тому відкрили «озонову дірку» в атмосфері над Антарктидою), геофізичні, метеорологічні, геологічні, ядерно-фізичні, океанологічні, геомікробіологічні та інші.
Я поцікавився в начальника станції Віктора Ситова: чи були під час минулої зимівлі зафіксовані якісь неординарні явища? Відповідаючи, Віктор Миколайович назвав, зокрема, два метеорологічних рекорди для тих місць. По-перше, у грудні 2005-го (в Антарктиці це літо) на «Академіку Вернадському» зареєстровано максимальну за весь майже півстолітній період здійснюваних там спостережень (з 1947-го, коли британці відкрили станцію «Фарадей») тривалість сонячного сяяння. Друге метеорологічне досягнення для району станції, зафіксоване в січні 2006-го, було значно менш приємним для зимівників, аніж перше. В один з днів прилади зареєстрували максимальну швидкість шаленого вітру, яка дорівнювала 63 вузлам, тобто понад 116 кілометрам за годину!
— А минула антарктична зима-2005 (яка припадає на ті календарні місяці року, які для нас, жителів північної півкулі, є літніми) перевершила місцевий рекорд за кількістю снігу, що випав там. Природа нанесла шар снігу завтовшки кілька метрів — тож зимівникам довелося не лише прокладати в ньому траншеї для сполучення між спорудами, а й неодноразово здійснювати авральні операції зі скидання снігу з дахів будинків станції, щоб він своєю вагою не проломив їх,— розповідає Ситов.
Життя зимівельного персоналу «Академіка Вернадського», основною метою якого були наукові дослідження й спостереження та технічне забезпечення цих робіт і підтримання функціонування всіх систем станції, попри все це не обмежувалася самою лише працею. У вільні від вахт години зимівники, за сприятливої погоди, грали у футбол. А дехто захоплювався альпінізмом, здійснюючи сходження на дві найбільші вершини острова Галіндез — Мілн і Скотт.

У морі та на суходолі
За час, відведений на перезмінку зимівників на станції «Академік Вернадський», плідно попрацювали науковці різного профілю, які виконували програму сезонних досліджень 11-ї експедиції. Вони представляли й установи НАН України (інститути — ядерних досліджень, геофізики, геологічних наук, мікробіології та вірусології, клітинної біології й генної інженерії, радіоастрономічний), і вузівську науку (зокрема Національний університет імені Тараса Шевченка), галузеві організації.
Заступник директора Національного антарктичного наукового центру, доктор біологічних наук Олександр Таширев розповів про здійснювані українськими вченими в Антарктиді мікробіологічні дослідження, завдяки яким був відкритий новий вид бактерій, здатний акумулювати важкі метали. Це відкриття не лише збагачує скарбницю фундаментальних наукових знань, а й може в перспективі дати кілька різних прикладних напрямів практичного застосування — для розвитку технологій очищення води, створення нових медичних препаратів тощо. Під час сезонних робіт нинішньої експедиції в районі станції «Академік Вернадський» відібрано зразки ґрунтів і лишайників на суходолі й проби донних осадів у прибережній зоні акваторії — з метою подальшого виявлення в цих зразках металорезистентних мікроорганізмів, а також мікроорганізмів, здатних продукувати біологічно активні речовини.
Заступник директора Інституту геофізики НАНУ, доктор геологічних наук Володимир Бахмутов повідомив про декілька напрямів, здійснених в експедиції геолого-геофізичних досліджень. Зокрема на деяких островах та на розташованому неподалік від них Антарктичному півострові випробувано нову апаратуру й виконано геомагнітні вимірювання, у результаті яких отримано понад сто значень магнітного поля Землі. У районі архіпелагу Аргентинських островів та поблизу станції «Академік Вернадський» геофізики провели магнітну зйомку за кількома профілями. Одночасно геологи здійснили відбір зразків гірських порід у згаданих місцях, а також на острові Кінг Джордж (Ватерлоо).
У частині шельфової зони Південного океану, що на північному заході від Аргентинських островів та Антарктичного півострова, учасники геологічного загону, які вели дослідження з борту судна «Гумбольдт», опускали на тросі в море спеціальну трубку, призначену для відбору проб донних осадів. У 11-ти випадках з 13-ти операції виявилися продуктивними (двічі через штормові ситуації підняти геологічні зразки з морського дна не вдалося). Отримані під час цих сезонних робіт результати стали для українських науковців початковою стадією реалізації дослідницької програми «Ресурси», націленої на пошук в Антарктиді перспективних зон можливого залягання корисних копалин. Деякі дані, одержані вченими-геологами на Аргентинських островах та Антарктичному півострові й у прилеглих до них акваторіях, будуть використані в проекті, який виконуватиметься під егідою СКАР (Міжнародного комітету з досліджень в Антарктиці) і спрямований на створення нової батиметричної карти Південного океану, що омиває береги Антарктиди.
Геологічні, геофізичні та гляціологічні дослідження, здійснені українськими науковцями в тому регіоні під час експедиції, також допоможуть забезпечити дешифрування результатів космічних радіолокаційних спостережень, виконаних на замовлення Інституту геологічних наук НАНУ з європейського супутника ЕРС-2 (на це були спрямовані кошти гранту, виділеного Європейським космічним агентством). Наші вчені вважають, що поєднання результатів наземних і космічних досліджень дасть змогу отримати більш детальні відомості щодо топографії важкодоступних гірських районів Антарктичного півострова та динаміки руху льодовиків у тих краях.
Виконано також геополяритонне зондування льодовиків й акваторій на маршруті, яким просувалася 11-та українська антарктична експедиція. Уздовж профілів цього маршруту встановлено радонові детектори, а також змонтовано й запущено в експлуатацію антену, призначену для реєстрації космічних променів з надвисокою енергією.

Курс — на північ
Ще до початку 11-ої експедиції планувалося, що останнім днем перезмінки зимівників на станції стане шосте лютого 2006-го,— щоб відсвяткувати десятиріччя тієї знаменної події, яка сталася там рівно 10 років тому, коли британці спустили з флагштока «Фарадея» свій «Юніон Джек» і на щоглі залишився майоріти державний прапор України, а станція отримала від її нових господарів наймення «Академік Вернадський». Вирушати ж зі станції у зворотну подорож на судні «Гумбольдт» намічалося в ніч з шостого на сьоме лютого.
Проте попередні плани довелося дещо змінити — перш за все, за наполяганням капітана «Гумбольдта», який з огляду на складну льодову ситуацію в протоках між Аргентинськими островами та перспективу дальшого погіршення погодних умов у тому районі Південного океану, яким мало повертатися судно, переконав керівництво експедиції в тому, що залишати станцію потрібно хоча б на добу раніше, ніж планувалося.
Тому-то вдень п'ятого лютого два начальники станції — Віктор Ситов (10-та експедиція) та Юрій Глібін (11-та експедиція) підписали акти здавання та приймання господарства «Академіка Вернадського». А ввечері того ж таки п'ятого лютого, о 22-й за місцевим часом (він на п'ять годин відрізняється від київського), «Гумбольдт» взяв курс на північ.
Тож 10-річчя українських досліджень в Антарктиці довелося відзначати учасникам експедиції нарізно. «6 лютого,— сказав у розмові зі мною Віктор Ситов,— ми підняли келихи з нагоди ювілейної дати на борту судна, а в цей час зимівники, що залишилися на станції, відзначили ту ж подію на «Академіку Вернадському». Ясна річ, радіозв'язок доніс взаємні поздоровлення.
Восьмого лютого судно прибуло до острова Кінг Джордж (Ватерлоо), де забрало перуанських дослідників з їхньої сезонної станції «Мачу Пікчу».
Велика (понад тисячу кілометрів завширшки) і майже завжди вельми неспокійна протока Дрейка, яка відокремлює Антарктиду від Південної Америки й має сумну славу одного з найбурхливіших місць Світового океану, цього разу зустріла експедицію відносно прийнятною для того району погодою: штормило «усього» на 5–6 балів. 13 лютого «Гумбольдт» прибув у порт Пунта-Аренас, що на крайньому півдні Чилі. У цьому місті учасники української антарктичної експедиції змінили морський транспорт на повітряний — і рейсовими літаками, через Сантьяго-де-Чилі та Париж, повернулися додому.

Де ювілей, там медалі
На зустрічі в Києві з учасниками експедиції, як вдалося з'ясувати, уперше за десять років зібралися усі разом п'ятеро з нашого авангарду — передового загону, котрий наприкінці 1995-го — на початку 1996-го приймав у британців антарктичну станцію. Це троє киян — фахівець у галузі фізики верхніх шарів атмосфери Геннадій Міліневський, геофізик-магнітолог Володимир Бахмутов і механік-дизеліст Андрій Сидоровський, метеоролог Віктор Ситов з Одеси та радист Роман Братчик з Рівного. Їм було що згадати... Лунали не лише поздоровлення, а й побажання. Так, член-кореспондент НАНУ Петро Гожик наголосив, що давно вже час вирішити питання будівництва або ж придбання спеціалізованого науково-дослідного судна, дуже потрібного вченим у їхніх експедиціях — не тільки до приантарктичних акваторій Південного океану, але й в інших водних регіонах нашої планети, у тому числі в Арктиці.
На зустрічі було оголошене й вітання, яке надійшло в Київ на ім'я директора Національного антарктичного наукового центру Валерія Литвинова з англійського Кембриджа — від директора Британської антарктичної служби професора Кріса Реплі. У цьому листі відзначається, що співробітники БАС щиро вітають своїх українських колег з десятиріччям їхніх успішних досліджень в Антарктиді на «Академіку Вернадському» (колишній станції «Фарадей»). У вітанні також підкреслюється, що угода, укладена 10 років тому, забезпечила одержання важливих і цінних наукових результатів, і висловлено сподівання на подальшу співпрацю.
До ювілею українських досліджень в Антарктиці випущено пам'ятну медаль. На одній її стороні зображено острів Галіндез і споруди «Академіка Вернадського» з відповідним написом довкола та карта Антарктиди, на якій позначено місце розташування нашої станції. А на зворотному боці медалі — момент підйому державного прапора України над станцією, а також її географічні координати і пам'ятна дата — 06.02.96.
Під час урочистостей був оголошений наказ по Національному антарктичному науковому центру, згідно з яким пам'ятними медалями «10-річчя України в Антарктиці» відзначаються й учасники нашої першої антарктичної експедиції, і всі, хто був причетний до відкриття станції «Академік Вернадський», і ті, хто тільки-но повернувся звідти.
А в далекій Антарктиці на станції нині несуть вахту тринадцять полярників 11-ої експедиції. У них попереду — річна зимівля. Побажаємо ж їм здоров'я й творчої наснаги.

Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

назад »»»