ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
ЯК СТАТИ ДОВГОЖИТЕЛЕМ?
У Києві — 7700 довгожителів. Вони вже відсвяткували свої 90-річні ювілеї і ведуть рахунок наступним рокам. Медики жартують: «Хочеш стати довгожителем — народжуйся від довгожителів». Гени на 10–15 відсотків визначають тривалість життя. А в чому полягає решта факторів? Про це — наша бесіда з Владиславом Безруковим — експертом ООН і ВООЗ, лауреатом Державної премії України в галузі науки й техніки, членом-кореспондентом АМН, доктором медичних наук, професором, директором Інституту геронтології.

— Кажуть, є біологічний і календарний вік. Це правда, Владиславе Вікторовичу?
— Так. Побутує вислів: людині стільки років, на скільки вона почувається. Не є рідкістю передчасне старіння, коли людина молода, але зовнішністю, поведінковими реакціями скидається на стару. Однак багато людей здаються молодшими за свої літа. Їхні органи функціонують майже так само, як в юних. Біологічний вік — характеристика роботи організму в цілому.
— І цей вік можна визначити?
— Звичайно, за деякими показниками діяльності центральної нервової, серцево-судинної, дихальної систем, опорно-рухового апарату, а також за самооцінкою індивідом свого здоров'я. Тобто з'ясовується так званий інтегральний біологічний вік, або ступінь старіння організму загалом. Зробити це можна навіть у поліклініці — за 4–6 основними показниками. За наявності технічних і методичних можливостей вік визначають за 11–12 показниками. Запропоновано й більш складні формули. А ще є функціональний вік, він свідчить про діяльність однієї або комплексу систем. Наприклад, кардіопульмональний — це вік серцево-судинної й дихальної систем. Психологічний — свідчить про те, наскільки тому чи іншому вікові відповідає центральна нервова система, головний мозок. Є м'язовий вік — функціональні особливості опорно-рухового апарата.
— Отже, можна дізнатись, чи ти є молодим у цілому й зокрема?
— Так. Наприклад, для визначення стану ЦНС проводять тести на запам'ятовування, швидкість переробки інформації і т. ін. Щоб судити про серцево-судинну систему, вимірюють артеріальний тиск, перевіряють реакцію серцевого ритму на фізичне навантаження тощо. Ці методи широко використовують як в експериментальних дослідженнях стану здоров'я і темпів старіння представників різних професій, так і в клініці (наприклад, для порівняння віку тієї чи іншої функціональних систем до і після лікування, профілактичного курсу, тренувань).
Коли йдеться про функціональний і біологічний вік, маємо згадати Чорнобильську катастрофу. У так званих відселенців і ліквідаторів найбільше постраждав психологічний вік. У багатьох він виявився на 8–10 років більшим, ніж у так званого середньостатистичного населення, а кардіопульмональний — більшим на 4-5 років.
Негативно позначається на функціональному віці поганий стан довкілля, економічні кризи, шкідливі фактори виробництва, як-от: погані умови праці, недолуге керівництво та ін. Найсильніше згубні фактори впливають на молодь, у похилому та старечому віці ці зміни є меншими.
— А який вік вважають молодим, середнім, старим?
— Згідно з визначеннями Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 45 років — молодий вік, 45–59 — зрілий, 60–74 — похилий, від 75 до 89 — старечий. Після 90 — настає період довгожительства. Останнім часом у зв'язку з тим, що в деяких державах світу (Україна, на жаль, не потрапляє до цієї категорії) відзначають бум 100-річних, почали виокремлювати групу наддовгожителів — тих, кому 110 і більше років. Цей феномен зауважили в Італії, Франції, Швеції, США, Японії.
— Усе просто: у них умови життя кращі.
— Безперечно. Спадковість, як ми вже говорили, тільки на 10–15% визначає тривалість життя. Величезний вплив на здоров'я справляють умови життя, довкілля, харчування і т. ін. Одна справа — жити поруч з Чорнобилем, інша — в більш-менш чистому регіоні України. Коли мовити про світ, то найбільш сприятлива, певно, середня полоса, хоч довгожителів чимало й у північних країнах. Узагалі, географічний аспект довгожительства — це окрема тема, бо поширене воно доволі нерівномірно. У СРСР часто згадували про сторічних жителів Абхазії, Далекого Сходу. В Україні тих часів найбільше таких було на Закарпатті, Тернопільщині. Прикро, але це в минулому: нині довгожителів у нас дедалі меншає. За переписом 2001 року, в Україні жило трохи більше 1500 людей у віці 100 років і старших.
— Не раз доводилося чути, що Україна за останні 8–9 років стала «найстарішою» з демографічного погляду країною на території колишнього СРСР. У нас — найвищі темпи старіння, знизилась народжуваність, зросла смертність...
— Сподіваюсь, матеріальне забезпечення більшої частини населення незабаром поліпшиться. Люди зможуть нормально відпочивати, лікуватись... Працівник нашого інституту професор Володимир Войтенко ще 25 років тому зробив для 41 країни розрахунок залежності очікуваної середньої тривалості життя від валового національного продукту й рівня індивідуального споживання. З'ясувалось, що кожна тисяча доларів ВНП за рік на людину збільшує тривалість життя на півроку, а кожна тисяча доларів особистого споживання продовжує життя на рік. Ясна річ, воно не може бути безкінечним, оскільки має біологічні межі. Як вважають демографи, це 120 років. Теоретично люди вже сьогодні можуть жити саме стільки.
— А практично?
— Більшість людей не доживає й до значно меншого віку.
— Чи можна вважати, з огляду на наведені розрахунки, що серед теперішніх бізнесменів виявляться довгожителі?
— Ні. По-перше, бізнес в Україні все ще не є стабільним. Не випадково різко зросла кількість інсультів серед великих підприємців. Часто це люди молодого й середнього віку. Сплеск інсультів спричинено тривалими стресами, постійним неспокоєм за долю бізнесу, за власне життя й близьких людей. Та й самі вони зазвичай ведуть нездоровий спосіб життя: проблеми вирішують за чаркою (і не одною), та ще й у саунах, без нормального сну та відпочинку.
В українців загалом теперішній період супроводжується тривалими психологічними стресами через обвали економіки, соціальне неблагополуччя, нездоровий спосіб життя. Звідси — різке зниження середньої тривалості життя: чоловіків — на 4 роки, жінок — на 2,5–3. Тепер перші живуть у середньому 62,6 року, другі — 74,1. Така різниця теж не сприяє тривалості життя.
— У чому тут проблема?
— До основних факторів, що впливають на наше життя, належать сім'я, родинні стосунки. Учені нашого інституту свого часу брали участь у дослідженні ВОЗ, яке стосувалося пенсіонерів та людей передпенсійного віку. Вивчали весь комплекс їхнього буття. Через 10 років, коли настав час повторного дослідження, з'ясувалося, що багатьох з тих людей уже немає на цьому світі. Причому ті, хто мав сім'ю, прожили на 1,5–2 роки довше, ніж одинаки. Кращою ситуація виявилась у подружніх пар.
Ще один фактор довгожительства — фізична активність. Скажімо, горці просто змушені постійно рухатись: пасти отари, навідувати сусідів і родичів, долати солідні відстані по пересіченій місцевості. Мандрівки тренують серце, легені, м'язи, поліпшують кровопостачання головного мозку. Вражає те, що серед сторічних гірських жителів практично немає слабоумних. У них менше, ніж в інших, виражений атеросклероз судин головного мозку. Між іншим, довгожителі не переїдають, не перепивають.
— А як ці люди розуміють мету життя?
— Зберегти сім'ю, її благополуччя, жити, щоб побачити онуків, правнуків, навчити їх життя.
— Таке просте, суто людське прагнення!
— Якось на слуханнях у Конгресі США дискутували про те, кого вважати старим. Дійшли висновку, що того, хто сам себе таким вважає, у кого немає інтересу до життя, планів на майбутнє. Адже тільки-но людина губить нитку життя, її існування припиняється. Ця проблема надто гостра для пенсіонерів. Тим-то в багатьох країнах, скажімо, у цілком благополучній Великій Британії, порушують питання про те, щоб збільшити вік виходу на пенсію на 10–20 років. При цьому передбачити професійну перепідготовку, тобто переміну занять, щоб ветеран, так би мовити, плавно переходив до іншої сфери діяльності, усе це має додати людині віку. До речі, наш Інститут пропонував аналогічні програми.
Добре, коли пенсіонер має захоплення, якому може присвячувати вільний час. У західних країнах повсюди створюють гуртки, що прилучають літніх людей до творчості, не кажучи вже про туризм. Хто мандрує світом? Серед іноземців це насамперед пенсіонери. Щоправда, тут фінанси йдуть поряд зі здоров'ям.

Інтерв'ю вела Тетяна ХЛЕБНИКОВА

Р. S. Коли цей матеріал уже був підготовлений до друку, надійшло повідомлення інформагентств.
«Сенсаційне відкриття зробили американські вчені — вони виявили протеїн, здатний значно збільшувати тривалість життя. З'ясувалося, що в екстремальних ситуаціях, наприклад під час голодування, організм ссавців починає виробляти особливий білок. Він, зокрема, створює умови для продовження строку життя щонайменше на 50%.
Учені Массачусетського технологічного інституту (США) виявили в мишей спеціальний ген, від якого залежить синтез «протеїну життя». Дослідники вважають, що аналогічний механізм властивий і людському організму. Науковці обіцяють найближчим часом винайти технологію, яка дасть змогу продовжити людське життя до 180 років. А поки що вони радять людям самим активізувати «протеїн життя», вдаючись до помірного голодування».
Отже, творча думка не стоїть на місці. Потенціал довгожительства справді велетенський. Вистачило б людству розуму скористатись ним...
також у паперовій версії читайте:

• І ТОДІ ЗГАДУЮТЬ ПРО ВУГІЛЛЯ

назад »»»