ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
АБОНЕМЕНТ НА ХАРЧУВАННЯ
Україна стукає в двері Європи. Отже, вона має гармонізувати своє законодавство з європейським із усіх параметрів, зокрема й щодо соціальних гарантій. Серед інших, прийнятих останнім часом, цій меті слугує й законопроект № 6044 «Про систему харчування працівників».

Суть його — в самій назві. Він передбачає створення постійно діючої системи харчування працівників підприємств і установ усіх форм власності за рахунок доходів підприємств чи бюджетних асигнувань (у державному секторі економіки). Система харчування законом розглядається, як соціальна пільга, бо звільняється від оподаткування, сприяючи збільшенню купівельної спроможності громадян.
Працівникам видають харчові ваучери чи абонементи, причому безплатно. Вартість одного обіду — 12 грн. Якщо вони з певних причин не пообідали, можуть отоварити ваучери у визначених підприємствах торгівлі.
Розробники проекту Сергій Шевчук і Валентина Семенюк метою такого заходу вважають передовсім поліпшення здоров'я нації (неправильне харчування, харчування всухом'ятку призводить до шлунково-кишкових захворювань, порушення обміну речовин і, як наслідок, до передчасної смерті), а також умов праці громадян та її ефективності. Крім того, система «покличе» за собою розвиток інших галузей, зокрема сільського господарства, громадського харчування, створення нових робочих місць.
Хтось, прочитавши ці рядки, може знизати плечима: «Що тут нового? В СРСР діяла змішана дотаційно-пільгова система, що передбачала фінансування відомчих і галузевих закладів громадського харчування (в незалежній Україні їх чомусь зруйнували). Вартість харчування була доступною. Хоча якість страв була середньою, але харчуватися можна було в їдальні підприємства чи в закладі, до якого від місця роботи — 5–10 хвилин ходу. Дуже зручно».
У світі ваучерна система харчування з'явилась в 50-х роках минулого століття у Великій Британії. Тоді роботодавці надавали своїм працівникам компенсацію харчування — від 50 до 100% номінальної вартості ваучерів. Крім того, визначалися продукти, які можна придбати за ваучери (крім алкогольних і тютюнових виробів). У Франції ваучерна система функціонує з 1967 року. З 1993-го до системи приєдналася Чехія, з 1999-го — Румунія. В повоєнні роки першу їдальню створила корпорація «Соні» в Японії.
Організоване харчування за основним місцем роботи нині діє в 34 країнах світу. Роботодавці в них годують своїх працівників за рахунок частини власного прибутку. Їх мета — підвищити продуктивність праці, а в кінцевому підсумку — конкурентоспроможність підприємств.
Життя змусило Міжнародну Організацію Праці (МОП) своєю рекомендацією № 102 передбачити: на підприємствах або неподалік від них мають влаштовуватися і працювати їдальні для організації гарячого харчування робітників.
Отже, є радянський досвід, є міжнародний досвід, є, зрештою, рекомендація МОП. Так що Україні, котра прагне йти в Європу, сам Бог велів йти протореним шляхом. Тим-то Верховна Рада й ухвалила законопроект № 6044, який уперше був розглянутий Верховною Радою 12 серпня 2004 р. По тому він профільним комітетом надісланий на доопрацювання. Другий варіант проекту було подано 17 листопада 2004 р. і також повернуто на доопрацювання. Втретє був поданий 14 квітня 2005 р. і з урахуванням зауважень Комітету з питань соціальної політики та праці винесений на сесію на перше читання. Законопроект був прийнятий за основу з другої спроби 9 вересня 2005 р. «За» проголосувало 301 депутат. Проти — жодного голосу! Після внесення зауважень законопроект був прийнятий у другому читанні та загалом 22 грудня 2005 р. «За» проголосувало 269 депутатів, проти — жодного! Здавалось, ось-ось робітники споживатимуть на виробництві гарячу їжу.
Та не так сталося, як гадалося. В січні 2006 р. Президент наклав на закон вето, яке народні депутати в лютому не подолали.
НДО «Нова Україна» та ГО «Фонд суспільної безпеки» нещодавно провели розмову за «круглим столом» на тему «Запровадження системи харчування працівників: спроба наближення до світових стандартів умов праці». У розмові взяли участь Борис Соболєв, керівник першої інвестиційної групи, Сергій Панцер («Фонд суспільної безпеки»), Микола Щеглов, НДО «Нова Україна», представник Міністерства економіки Володимир Жовтуха та інші. На думку учасників засідання «круглого столу», необхідність організації гарячого харчування на виробництві не викликає сумніву. Люди, які готували документи під вето Президента, просто підставили його. Про що йдеться? Серед інших аргументів проти закону хтось свідомо вписав пункт про те, що нібито закон не відповідає міжнародному праву. Це твердження суперечить інформації, наведеній у довідці Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції про відповідність ухваленого закону положенням ЄС, а також нормам і принципам СОТ.
Не мають під собою, на думку учасників розмови, й інші зауваження, зокрема щодо втрат державного і місцевого бюджетів через те, що витрати на талони звільняють від податків. Вони показали, що, навпаки, бюджети (державний і місцевий) наповнюватимуться, бо розвиватиметься система громадського харчування, створюватимуться нові робочі місця, виплачуватиметься зарплата і, отже, надходження до бюджетів і страхових фондів збільшуватимуться.
До речі, Борис Соболєв наголосив, що противники закону з Мінфіну і Мінекономіки, назвавши втрати в результаті впровадження харчових ваучерів, не надіслали розробникам проекту жодних розрахунків. Складається враження, що цифри взяли зі стелі. Представник Міністерства економіки теж нічого певного сказати не міг, а наголошував на тому, що ваучери — це «другі» гроші, які з'являються на ринку, але без елементів захисту. Соболєв же зауважив, що вони мають сім ступенів захисту. Я запитала:
— А що, в Радянському Союзі були «другі» гроші? Хіба в 34 країнах світу, де поширені ваучери, теж є «другі» гроші?
— Це — складне питання. Потрібно ще придивитися, як там у них діють ваучери (Борис Соболєв, до речі, навів дані про те, які значні прибутки має бюджет Франції від запровадження ваучерів. Там, окрім них, є й інші ваучери. Скажімо, на обліку перебуває сім'я з дітьми, де батьки не дуже надійні, тож «дитячі» гроші можуть витратити не за призначенням. Дитині дають талон на 70 євро на відвідування спортивних занять, на квиток, приміром, у Лувр тощо).
Одне слово, у мене склалось враження, що опір закону чинить чиєсь потужне лобі. Тим-то хтось і підставив Президента.
Чи будуть люди, насамперед ті, хто створює матеріальні цінності в Україні, харчуватися на виробництві, покаже час. Однак міжнародний досвід свідчить: це потрібний і вигідний захід.
також у паперовій версії читайте:

• ЩО «СВІТИТЬ» ДІТЯМ ВІЙНИ
• ЗБЕРЕЖИ ЖИТТЯ В СОБІ

назад »»»