ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ВІЙНИ НЕМАЄ. А «ФРОНТОВИКІВ» УСЕ БІЛЬШАЄ...
Восени 1993 року парламент України ухвалив Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чия юрисдикція поширюється на тих, хто громив німецьких фашистів на фронтах Великої Вітчизняної війни, партизанів і підпільників, осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною: Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, нагороджених чотирма й більше медалями «За відвагу», Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання під час війни 1941-1945 років.

Стосується цей закон і тих громадян, які виконували інтернаціональний обов'язок в Афганістані, були учасниками інших збройних конфліктів за межами України. І це справедливо.
Проте серед тих, хто користується пільгами, є й громадяни, доцільність, надання яким цих пільг викликає сумніви. Маю на увазі учасників миротворчих місій України, зокрема, на теренах екс-Югославії. Аби не звинуватили в упередженому ставленні до них, мовляв, автор їм заздрить і тому стоїть на таких позиціях, скажу, що їхнє перебування там не вважаю прогулянкою Адріатичним узбережжям: серед наших миротворців були й жертви. До того ж вони налагоджували мирне життя, припиняли кровопролиття між сербами й хорватами, дбаючи про імідж країни на міжнародній арені. І все ж...
Увесь без винятку особовий склад українського миротворчого контингенту опинився на Балканах за власною згодою. Більше того, пройшов жорсткий конкурсний відбір, оскільки охочих було надто багато, це й зрозуміло: люди їхали туди, щоб поправити власне фінансове становище. І не варто їх засуджувати за те, що є природним для будь-якої людини. Нагадаю: грошове забезпечення молодших офіцерів на початку 90-х років коливалося в межах 100-150 американських доларів, а одягши блакитні шоломи, ці військові отримували по 600-700 «зелених». Звідси й запитання до тих, хто «причесав» одним гребінцем фронтовиків часів Другої світової війни, «афганців» і миротворців: хто з них більше втратив здоров'я? Хто більше ризикував стати «вантажем-200» і бути доправленим до рідної домівки в «чорному тюльпані» — «афганець» чи миротворець? Отож...
Проблема, про яку йдеться, має не лише морально-етичне забарвлення, а й фінансово-матеріальне. Як відомо, статусом учасника бойових дій передбачено безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення, безплатне отримання ліків і зубопротезування, 75-відсоткову знижку при оплаті житлово-комунальних послуг, виплата щорічної разової грошової допомоги тощо. Отже, його надання учасникам миротворчих місій обходиться державі в копійку.
Дійшло до парадоксів: за час міжетнічного конфлікту на Балканах статус учасників бойових дій отримали й ті громадяни, які провели в розташуванні нашого батальйону... 2-3 дні!.. Так, я не обмовився. За кілька років у відрядженнях побували сотні, а може, й більше різних чиновників в погонах.
— Наша присутність там була пов'язана з вирішенням важливих проблем,— кажуть вони.— І ми теж ризикували життям, бо, наприклад, літак міг зазнати катастрофи...
Що ж, якщо керуватись подібною логікою, то, мабуть, юрисдикцію згаданого закону варто поширити на всіх, хто вдається до послуг «Авіаліній України» й навіть пішоходів, бо й вони часто гинуть на дорогах...
Одне слово, проблема з наданням громадянам України статусу ветеранів війни існує. Її потрібно вирішувати, що не так уже й складно, як може здатись на перший погляд. Наприклад, у законі чітко не визначено терміну перебування громадянина в районі бойових дій, через що ті, хто два роки воював у Гіндукуші, і ті, хто опинився на 1-2 дні в екс-Югославії, мають однакові пільги.
Отже, до закону потрібно внести зміни. Можливо, учасники миротворчих місій, які впродовж шести місяців налагоджували в «гарячих точках» мир, і повинні мати деякі пільги. Але не в тому обсязі, що нині. А ось ті, хто був у відрядженні до них на день-два, взагалі — це не лише моя особиста позиція, а й колишніх миротворців — не повинні ними користуватись.
На розгляд парламенту запропоновано проект закону, яким передбачені зміни в тій частині, де йдеться про надання «блакитним шоломам» статусу учасників бойових дій. Але в народних обранців чомусь руки не доходять до нього. Можливо, тому що держава збирається взагалі позбавити їх усіх пільг, запровадивши натомість грошові компенсації. Принаймні розмови про це давно точаться... Як на мене, то було б доцільно, аби миротворці мали інший статус, а їхні привілеї й пільги були б визначені Законом України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях». Лише такі заходи сприятимуть більш виваженому, більш об'єктивному ухваленню рішень про надання громадянам України статусу учасника бойових дій. А ще — піднімуть його в очах усього суспільства.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ ПЕРЕДІЛ
• І 20 РОКІВ ЗАМАЛО ДЕЯКИМ «ЧОРНОБИЛЬЦЯМ», АБИ ОТРИМАТИ ВЛАСНИЙ ДАХ НАД ГОЛОВОЮ

назад »»»