ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТРИБУНА
ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ
Секретар Ради національної безпеки і оборони України Анатолій Кінах відповідає на запитання «Демократичної України».

— Анатолію Кириловичу, наших читачів цікавить, для чого створена і чим займається Рада національної безпеки і оборони України.
— РНБОУ працює чітко, відповідно до чинної Конституції та законодавства про цю структуру. Главою РНБОУ є Президент країни Віктор Ющенко. На підставі рішень РНБОУ приймаються відповідні укази Президента. Головним завданням Ради є захист українських економічних і політичних інтересів. Виходячи з пріоритетних проблем, РНБОУ ухвалює рішення з енергетичної, продовольчої безпеки країни, її обороноздатності, захисту прав людини, демократичних цінностей і верховенства права, захисту прав власності, підтримки інвестиційного клімату. Нещодавно були ухвалені рішення щодо Чорноморського флоту Росії, ситуації в Криму.
Має РНБОУ і контролюючі функції. Контроль з виконання указів Президента під час набрання чинності рішень РНБОУ покладено на Секретаря Ради.
Рада безпеки є і буде конституційним органом, який діє в інтересах держави і суспільства.
— Анатолію Кириловичу, складається враження, що нині Росія й Україна переживають неабияку кризу двосторонніх відносин...
— Україна і Росія — дві дружні держави, два стратегічних партнери, що розвивали і надалі розвиватимуть співробітництво. Це по-перше. По-друге, те, що нині відбувається між нашими країнами, є не кризою, а напруженим пошуком нового формату відносин двох незалежних держав із ринковою економікою. І добре, що останнім часом Україна і Росія продемонстрували здатність вирішувати складні питання без зовнішніх арбітрів. Ми підтвердили, що є невід'ємною частиною системи енергетичної безпеки Європи та її надійними партнерами: Росія — як постачальник, а Україна — як транзитер. Важливо, щоб і надалі країни не намагалися діяти методами економічного або політичного тиску одна на одну, а розвивали напрацьовані досягнення і переводили їх у міжурядові протоколи, у міждержавні угоди на взаємовигідній основі. По-третє, ми зробили важливий крок у газовому секторі, відмовившись від бартеру, що є джерелом зловживань, і робимо наступний крок — переходу до прозорих ринкових відносин. Це — непростий крок, з огляду на стан вітчизняної економіки, енергоємність нашого валового продукту та інше.
Серйозний прорив відбувся на ринку інвестицій двох країн. Я із задоволенням інформую вас, що днями Український і Російський союзи промисловців і підприємців створили інвестиційну раду, що займатиметься просуванням конкретних проектів на ринках двох країн, відстоюватиме інтереси інвесторів перед урядами. Рада створена за підтримки президентів України і Росії й вже приступила до напрацювань конкретних пропозицій.
— Суспільство не втомлюється обговорювати «газові» проблеми. Як нам все-таки позбутися енергетичної залежності?
— Як би нам цього не хотілось, однак всі мають зрозуміти: дешевих енергоносіїв в Україні ніколи не буде. Ще одна істина — за все потрібно платити.
На жаль, на одну гривню валового продукту Україна витрачає у три-п'ять разів більше умовного палива, ніж розвинуті країни. І ціна в 110 доларів за тисячу кубометрів газу — це серйозний іспит для держави. А іспити потрібно складати — від цього залежатиме доля нашої країни у світовому розподілі праці.
Зараз ми працюємо над реалізацією конкретних рішень Ради національної безпеки і оборони, затверджених указом Президента. Це заходи із енергозбереження, впровадження нових енергоємних технологій, модернізації виробництва, диверсифікації постачань енергоносіїв. Триває робота над створенням нових енерготранспортних коридорів, у тому числі з Російською Федерацією, Середньою Азією, Прикаспійським регіоном.
Важливо також «підняти» видобуток власних енергоресурсів — із шельфу Чорного моря та з інших родовищ. До речі, Верховна Рада ухвалила закон, який дає змогу сподіватися
на залучення в цю сферу іноземних інвестицій. Україна також працюватиме над розвитком альтернативних джерел енергії: повітряних, на базі
біопалива і т. п.
— Є ще один камінь спотикання — ситуація навколо російського Чорноморського флоту, який перебуває на території України...
— За час, що минув з моменту підписання відповідного договору 28 травня 1997 року, накопичилося чимало проблем. Не проведена інвентаризація нерухомості і земельних ділянок, не досягнуто згоди з приводу безпеки мореплавання в акваторіях Чорного та Азовського морів. Нагадаю: Україна як незалежна держава несе повну відповідальність за безпеку судноплавства у своїх територіальних водах.
У нещодавньому рішенні РНБОУ передбачено: провести інвентаризацію всіх об'єктів, насамперед землі. Уже створена відповідна робоча група. З моїм колегою, Секретарем РНБО Росії Ігорем Івановим ми домовилися спільно розставити, нарешті, усі крапки над «i». Державний комітет із земельних ресурсів провів попередню оцінку території, спираючись на світові стандарти (з урахуванням того, що Південний берег Криму — це перлина України, що має безцінний природний, рекреаційний потенціал). От лише один промовистий факт: 148 гектарів землі, що перебувають у користуванні Чорноморського флоту, не зареєстровані! А це, між іншим, прямі втрати бюджету Севастополя. Установлено, що мінімальна вартість оренди дорівнює 1,8 мільярда доларів щорічно. Поки ця цифра розрахункова. Інвентаризацію потрібно завершити.
Ми підтримуємо необхідність переходу відносин з Російською Федерацією на нову якість — рівноправних, прозорих, ринкових механізмів. Це стосується всього спектра торговельно-економічної співпраці — у сфері енергетики, тимчасового перебування в Криму Чорноморського флоту тощо. Це нормально і справедливо. Далі ми робитимемо все, щоб захистити українські інтереси, виконуватимемо взаємні зобов'язання, не руйнуючи фундамент співробітництва і довіри між державами.
— А так звана «м'ясо-молочна війна»?..
— Ця нинішня конкретна ситуація з гальмуванням постачання м'ясо-молочної продукції з України в Росію — наочний приклад штучних бар'єрів. Я сподіваюсь, що найближчим часом цю проблему буде вирішено для України позитивно. Росіяни мають розуміти, що молочний і м'ясний ринки — це проблема зайнятості численного сільського населення України, яке найперше потерпає від торговельних перешкод. Водночас не сумніваюсь: вимоги до якості продукції, відповідності стандартам сучасного ринку мають бездоганно виконуватися.
— Невпинно наближається 26 березня — день волевиявлення українського електорату. Наскільки складною є ситуація в нашій країні напередодні виборів?
— Нині дехто говорить про політичну кризу в Україні. Немає політичної кризи, є криза відповідальності влади перед народом за результати своєї роботи, розвиток економіки, підвищення добробуту людей. З 1 січня набрали чинності зміни до Конституції України. Вони відразу стали джерелом низки проблем, оскільки відсутнє їх законодавче забезпечення. У нас немає закону про Кабінет Міністрів, нової редакції закону про Президента, закону про систему влади з урахуванням перерозподілу повноважень у зв'язку з переходом до парламентсько-президентської форми правління. По суті, виникла ситуація розбалансованості системи влади, зниження її ефективності.
Не працює Конституційний Суд — головний арбітр у суперечках між гілками влади. Але ж саме він має право давати оцінку рішенням парламенту, указам Президента, урядовим постановам на відповідність Основному закону.
Усі ці обставини напередодні виборів, звичайно ж, небезпечні. Не можна допустити, щоб стратегічні інтереси країни — енергетична, продовольча безпека — стали розмінною монетою в ході виборчої кампанії. У цьому зв'язку я дуже сподіваюсь на мудрість нашого народу, його здатність розгледіти, хто в кожній конкретній ситуації захищає інтереси країни, а хто за тридцять срібняків, за дешеві політичні дивіденди й за три прохідні відсотки на виборах готовий їх продати.
Я переконаний: ми не повинні допускати перманентних парламентсько-урядових криз. Наше завдання — вибрати дієздатний парламент, сформувати професійний, компетентний уряд і терміново зайнятися питаннями економічного розвитку і зміцнення добробуту людей.
— Анатолію Кириловичу, які проблеми нині найбільше загрожують безпеці України?
— На перше місце серед усіх ризиків я б поставив енергетичну безпеку. Надто хвилює стан довкілля — наявність чистої питної води, склад ґрунтів, накопичення відходів. Збільшуються і техногенні проблеми. Події в Алчевську засвідчили, що запасу міцності у нас — мінімум. Тим більше, що зношеність основних фондів на багатьох виробництвах сягає критичної відмітки — 70%.
До речі, зараз ми працюємо над проектом Національної стратегії безпеки України, що передбачає відповіді на всі виклики державі як на внутрішньому, так і зовнішньому просторі. Потрібно працювати на випередження, а не переборювати проблему, коли вона виникла.
також у паперовій версії читайте:

• ДОРОГІ ДРУЗІ!
• ПОЛЬЩА ТА УКРАЇНА АКТИВІЗУЮТЬ СПІВПРАЦЮ

назад »»»