ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
КОСМІЧНИЙ СТАРТ НА ЕКВАТОРІ
Як ми повідомляли, днями з екваторіальної зони Тихого океану було зроблено черговий успішний запуск космічної ракети-носія «Зеніт-3SL», що стартувала з плавучої платформи «Одіссей» і вивела на навколоземну орбіту супутник зв'язку «Echo Star X».
Із проханням прокоментувати цю неординарну подію і розповісти про подальші перспективи програми «Морський старт» наш кореспондент звернувся до генерального директора Національного космічного агентства України Юрія Алексєєва.

— Нинішній старт,— говорить Юрій Сергійович,— відбувся у тому ж тихоокеанському регіоні, що й усі інші попередні пуски за цією програмою,— на екваторі, поблизу острова Різдва. Туди, вийшовши з базового порту Лонг-Біч (що на західному узбережжі США у штаті Каліфорнія), і подолавши кілька тисяч миль просторами океану, прибула флотилія міжнародної компанії «Sea Launch» («морський старт») — складально-командне судно «Сі Лонч Командер» і самохідна платформа «Одіссей», яка відіграє роль плавучого космодрому. До речі, це поки єдиний у світі стартовий майданчик, що дає змогу запускати космічні апарати з екватора нашої планети (таке розташування старту за рахунок сил, пов'язаних із обертанням Землі навколо своєї осі, допомагає досягати найбільшого ефекту щодо зростання корисної маси космічних препаратів, які виводяться на навколоземні орбіти).
Нагадаю, що до програми «Сі Лонч», яка реалізовується на комерційних засадах, залучено американську компанію «Боїнг» (основний координатор проекту, який здійснює зв'язки із замовниками пусків), два українські підприємства з Дніпропетровська — Державне конструкторське бюро «Південне» і виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» (які є, відповідно, розробниками першого й другого ступенів ракети-носія із сімейства «Зенітів» та їх серійним виробником), а також ракетно-космічна корпорація «Енергія» з Росії (де створили і виробляють третій ступінь ракети — розгінний блок ДМ-SL) і норвезька компанія «Кварнер» (вона збудувала для програми самохідну плавучу платформу «Одіссей»).
— Цей лютневий старт,— розповідає Юрій Алексєєв,— став першим 2006 року пуском за програмою «Морський старт». А загалом — дев'ятнадцятим. Об'єктом, що нині виводився на орбіту, був американський космічний апарат «Echo Star X»(масою 4 тонни 333 кілограми), створений на базі платформи А2100АХ — компанією «Lockheed Martin» («Локхід Мартін») для замовника — корпорації «Echo Star Communication» і розрахований на 15-річний (можливо, й більший) термін експлуатації. Апарат використовуватиметься для великого комплексу різних телекомунікаційних послуг: це й безпосереднє мовлення, і зв'язок, що надається стаціонарним користувачам, і мобільний супутниковий зв'язок. Супутник, що функціонуватиме на геостаціонарній орбіті, охоплюватиме сферою своєї діяльності усю територію Сполучених Штатів Америки (включно з двома віддаленими штатами — Аляскою та Гавайськими островами, що у Тихому океані).
Хоча «Echo Star X» — шостий супутник зв'язку, виготовлений компанією «Локхід Мартін» для корпорації «Ехо Стар Комюнікейшн», але попередні з цієї групи космічних апаратів виводилися на навколоземні орбіти за допомогою російських ракет-носіїв «Протон» із космодрому «Байконур». Нині ж замовник віддав перевагу нашому носію «Зеніт-3SL».
Нинішній пуск випробував на міцність нерви фахівців із різних країн, які працювали в Тихому океані на складально-командному судні «Сі Лонч Командер» і платформі «Одіссей», і тих, хто за багато тисяч кілометрів від місця подій очікував повідомлень звідти. Пуск вдалося зробити, так би мовити, з третьої спроби, оскільки з технічних причин двічі довелось відкладати старт (до цього українські творці ракети не причетні). Спочатку сталося відхилення від нормального режиму роботи циліндрів гідравлічної системи установника, призначеного для піднімання ракети з горизонтального становища у вертикальне. Тоді нештатно спрацював один з численних датчиків, що сигналізують про готовність певної системи. Тому організатори перенесли пуск на одну добу, аби усунути виявлені відхилення.
Оскільки місце запуску розташоване у західній півкулі землі — десь між 150 і 160 меридіанами західної довготи, старт там відбувається, коли в нас в Україні настає ніч наступної доби (різниця в часі становить дванадцять годин).
— Тож ми у Дніпропетровську та Києві (і я в тому числі) мали безсонну, сповнену зрозумілих хвилювань ніч,— говорить Юрій Сергійович.— Спершу з Дніпропетровська зателефонував головний конструктор ДКБ «Південне» Станіслав Конюхов і передав радісне повідомлення: о 1-й годині 35 хвилин за київським часом відбулось успішне проходження команди «КП» (мовою ракетників ця абревіатура означає «контакт підйому», вона фіксує той момент, коли ракета відривається від стартового столу.— Авт.). Потім на деякий час зв'язок із експедицією, що перебувала у Тихому океані, перервався. Нарешті близько четвертої ночі космічний апарат відокремився від розгінного блоку ракети. Ще за деякий час від виробника супутника — компанії «Локхід Мартін» ми дізнались про те, що космічний апарат із належною точністю виведено на розрахункову перехідну орбіту, в супутника успішно розкрились сонячні батареї, призначені для електричного живлення його апаратури. Після цього космічний апарат почав рух на певну «точку стояння». Нас утішає те, що українська ракетна техніка знову довела свою високу надійність і точність.
— Які найближчі перспективи має цей проект? — поцікавився я у генерального директора НКАУ.
— Компанія «Сі Лонч», наскільки нам відомо, планує протягом 2006 року зробити шість пусків ракет-носіїв «Зеніт-3SL» за програмою «Морський старт» (тобто ще п'ять, крім нинішнього). А у портфелі замовлень цієї міжнародної компанії, до якої зі своїми ракетами входять і українські підприємства, нині є дев'ять контрактів для надання пускових послуг з «Морського старту» і ще три-чотири опціони (попередні угоди). Отож, як мінімум на два-три роки наші «Зеніти» мають перспективну роботу.

Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

• «ДЕРЖАВА МАЄ СТИМУЛЮВАТИ СПОЖИВАЧІВ ГАЗУ ДО ЕКОНОМІЇ»

назад »»»