ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ПОСТІЙНИЙ КВИТОК У СВІТ ДЖАЗУ
Новий сезон відкрив у Києві «Міжнародний джазовий абонемент», що набув чимало шанувальників протягом осені-зими минулого року. Першою ластівкою нині став блискучий вокаліст і тромбоніст зі США — усміхнений здоровань Т-Боун, що «поставив на вуха» публіку у Великому залі Національної музичної академії України.
Якщо минулорічні концерти підкреслювали тяжіння організаторів до «чистого» американського і європейського джазу (можна згадати аншлаг на виступах Грегорі Портера (США) і Пьотра Барона (Польща), то новий сезон заявив про себе нестандартним рішенням.

Улюбленець дивовижної співачки й композиторки Чаки Хан і особистий друг самого Тома О'Рейлі, Т-Боун явно виходить за межі традиційного сприйняття джазу. Навіть його сценічний образ скоріше близький новітнім зіркам поп-музики і року. А стиль, у якому виконавець постав перед українським слухачем,— це поєднання фанку, ритм-енд-блюзу і джаз-року з домішкою ще кількох не менш енергійних і яскравих сучасних музичних складових. Причому весь цей дивний mix замішаний на могутньому драйві ще однієї заокеанської зірки — барабанщика Кіма Плайнфілда.
У компанії з американськими знаменитостями виступив лауреат джазових фестивалів, засновник власного квартету, колишній киянин Аркадій Овруцький. Цього разу він приїхав лише з піаністом Володимиром Нестеренком. Їм допомагали відомі київські музиканти — саксофоніст Дмитро Олександров і гітарист Олександр Павлов. Не обминемо ще двох дійових осіб, без яких неможливо уявити сучасну картину українського джазу — це продюсер джазових вечорів Петро Полтарєв і мас-медійний популяризатор джазу, він же ведучий концерту Олексій Коган.
Відкриття сезону викликало справжній ажіотаж серед поціновувачів музики. У залі було багато діячів культури, а також композиторів і академічних музикантів.
Джазмени — вельми своєрідна «нація», тому з перших секунд на сцені виникла певна безшабашна домашня атмосфера. Приміром, юний і чарівний піаніст Володимир Нестеренко на представленні музикантів десь заблукав, на що ведучий Олексій Коган без зволікань відреагував: «Володя, певно, ніяк не може відшукати рояль». Нарешті Нестеренко виринув і почав тулити на роялі нотні писульки, які вперто падали. Тим часом гітарист Олександр Павлов діловито примостив на підлозі біля ніг два папірці (йому, судячи з усього, не знайшлося пюпітра!), причому на одному з них із залу можна було розгледіти чийсь портрет (котрий, мабуть, стимулював до імпровізацій, от тільки чиє то було зображення — лишається таємницею).
Та ось концерт почався — для «розігрівання» пролунали дві інструментальні п'єси, наповнені такою енергетичною напругою, що американець Т-Боун «випав» уже не на сцену, а на добре підготовлений ґрунт.
Здоровезний лисий вокаліст одразу підхопив ініціативу, а точніше — мікрофон. Барабанщик Плайнфілд, що вирізняється особливою технікою гри, розумів його без слів. Овруцький «вимальовував» на басі неймовірний ритм-орнамент. Клавішник Нестеренко почав «вишивати» водночас на роялі й електронній «Ямасі», розметавши руки, наче крила. Публіка раз у раз вибухала оплесками. Після композиції Боба Марлі «Stir it up» у залі виявилися шанувальники реггі. Що вже говорити про любителів біту, року і блюзу, які, почувши «Beatles» і Джеймса Брауна, впали в ейфорійний стан. Однак неосяжного діапазону вокал Т-Боуна явно не бажав спинятися на досягнутому. Зненацька нью-йоркський гастролер виконав реп, свінг і багато чого іншого в обгортці ефектних імпровізацій. Враження не зіпсували дещо невпевнені соло гітариста Павлова і напружено-старанна, безнюансова гра саксофоніста Олександрова.
Після виступу я за лаштунками намагався з'ясувати справжнє ім'я американської зірки Т-Боуна. Та ніхто з музикантів не знав. «Ми з ним ледь знайомі,— знизували вони плечима.— Це наш третій концерт, ми весь час у дорозі». До речі, наші музиканти також не знали, що Т-Боун — відомий у лексиці гурманів стейк, тобто гарний шматочок філе на кісточці, приправлений сіллю, перцем, кмином, коріандром і каррі... Так що наш заокеанський гість цілком відповідав цьому колоритному рецептові.
Аркадій Овруцький так охарактеризував свого колегу: «Т-Боун — унікальний співак, єдиний у своєму роді. Я чув безліч вокалістів, але «аналогів» не знаю. Він тонко все відчуває, і, найголовніше,— дійство і вся музика народжуються прямо на сцені. Він не тільки співак, а ще шоумен і гарний диригент. Із ним легко працювати, тому що він вільно поводиться з формою і робить свої знаки для нас, інструменталістів, дуже зрозумілими».
Отже, перший «млинець» «Міжнародного джазового абонементу» виявився красивим, смачним і поживним.
Що ж очікує на українських поціновувачів джазу далі? І, взагалі, у чому полягає квінтесенція цих вечорів? Про це я розпитав у їх організатора і продюсера Петра Полтарєва.
— Пане Петре, як виник задум «Джазового абонементу»? Яка його мета?
— Ідея «Міжнародного джазового абонементу» виникла минулого року влітку. Вперше в Україні експертна рада з питань джазової музики при Міністерстві культури і туризму України, котру я очолюю, за сприяння творчої агенції «Артліга» запропонувала цикл концертів джазової музики. Причому тодішній міністр культури пані Білозір надихнула нас на те, щоб це відбувалося на постійній абонементній основі. Що мається на увазі? Концерти ніби витікають один із одного, їх метою є демонстрування найвищих досягнень джазової музики. Ми намагатимемось дати можливість українській спільноті відчути, що таке натуральний джаз, який нині звучить в усьому світі, але його батьківщиною є США. Саме тому зроблено акцент на американських джазових музикантах, котрі не так часто бувають в Україні. Ми також запропонуємо ще один цікавий і плідний «напрям» — польський джаз в особі таких видатних музикантів як Збігнєв Намисловськи, Пьотр Барон, Войтек Гробош, Казімеж Йонкиш, Пьотр Войтасик, Адам Пєрончи. Отже, відбудеться ніби порівняння східноєвропейських зірок джазу з американськими. Звичайно, для нас є вельми важливим залучити до цих концертів знаних українських джазменів, адже в творчому спілкуванні зростає рівень наших музикантів. Я переконаний: джаз підвищує загальний рівень музичної культури України.
— Чим Ви ще плануєте порадувати наших шанувальників джазу?
— Концерти відбуватимуться один-два рази на місяць. Найближчим часом планується виступ зірок гарлемського джазу, мають приїхати близько десяти музикантів з Нью-Йорка. Організація їх приїзду, зрозуміло, коштує дорого, але я хотів би, щоб наша спільнота почула їхню чудову музику, така нагода рідко випадає.
У березні відбудеться концерт пам'яті незвичайного музиканта Володимира Молоткова, котрий фактично заснував українську гітарну джазову школу. За його джазовими підручниками навчаються музиканти країн СНД і Європи. У концерті-пам'яті візьмуть участь відомі джазові музиканти України, сподіваюсь, такі як Володимир Пашков, секстет «Менсаунд», певно, приїдуть і джазмени з Росії, котрі колись навчалися у метра чи були його колегами.
Запланований концерт оркестру Анатолія Кролла, що формував колись радянський джаз. Анатолій — мій давній товариш, дав згоду приїхати і виступити у нас (напевно, це відбудеться у Національній філармонії). До міжнародного Дня дітей проведемо концерт «Діти в джазі». Адже у нас є чимало дивовижних юних музикантів — лауреатів міжнародних конкурсів, в Києві існує єдина в Україні дитяча школа джазового і естрадного мистецтва (директор якої — Петро Полтарєв — В. К.). Сподіваюсь на приїзд талановитих вихованців із Одеси.
Не зайвим буде сказати, що крім концертів у межах «Міжнародного джазового абонементу», агенція «Артліга» та експертна рада з питань джазової музики проводять інші заходи, які демонструють здобутки переважно українського джазу. Так, у філармонії відбувся цікавий концерт, присвячений пам'яті Ісаака Дунаєвського, у якому брали участь відомі джазові музиканти з України й Росії. Річ у тім, що Дунаєвський родом із Лохвиці Полтавської області, отже, певною мірою може вважатися нашим композитором. Його яскрава музика легко вкладається в джазову концепцію, тим паче, що він писав для таких складів як теа-джаз-оркестр Леоніда Утьосова. Серед інших концертів відзначу чудовий виступ «Менсаунду» — за повного аншлагу. Ще кілька років тому я й сам не вірив, що це можливо для українських музикантів, але зараз ми бачимо, як зацікавлено і шанобливо українська публіка зустрічає виступи наших музикантів.

Володимир КОСКІН
також у паперовій версії читайте:

• «ПОЗАРОСТАЛИ СТЕЖКИ-ДОРІЖКИ» У СТИЛІ ЕЛЕГІЇ

назад »»»