ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
МУЗЕЙ ЛОКАЛЬНИХ ВІЙН
Два роки тому директор Полтавського центру кабельного телебачення «Сателіт» Юрій Цомартов — колишній «афганець», підполковник запасу, вирішив увічнити пам'ять тих, хто загинув у локальних війнах, і створити музей воєнних конфліктів ХХ століття. У приватному музеї зібрано понад три тисячі експонатів — документів, зразків зброї й боєприпасів, особистих речей тощо. Вхід до єдиного такого в СНД музею прикрашає справжня бойова зенітно-ракетна установка «Шилка»...

Після звільнення з армії, зізнається Юрій Муратович, його душу весь час ятрить біль за долі тих, кого не оминуло лихо воєн на чужих територіях. Майже у кожному локальному конфлікті брали участь і вихідці з Полтавщини — тодішні військовослужбовці Збройних сил СРСР. Він продовжує пошук своїх земляків, які наклали головою за кордонами України. Сумний список загиблих відкривається 1929 роком, коли у збройному конфлікті на Китайській Східній залізниці загинув червоноармієць М. Мехелєв — уродженець Полтави. Похований він, як удалося дізнатися організаторові музею, у братській могилі в м. Даурія. В Іспанії, де у 1936—1939 роках тривала громадянська війна, загинули двоє вихідців із Полтавщини. Поховані вони на чужині. До речі, як дізнався Ю. Цомартов, в Іспанії воювала рота імені Тараса Шевченка, яку 1937 року створили переважно з українців. У боях із японцями на озері Хасан (1938 рік) розпрощалися з життям сім полтавців, а на річці Халхін-Гол (1939 рік) — двадцять п'ять. У братських могилах у м. Порт-Артур упокоїлися троє льотчиків — уродженців Полтавської області, котрі воювали у 1951–1953 роках у Кореї. Під час угорських подій 1956-го не повернулися до рідних домівок на Полтавщину 13 воїнів: їхній прах покоїться в братських могилах на території Угорщини. Конфлікт у Чехословаччині 1968 року забрав життя двох полтавців. Двоє уродженців Полтавської області — військові радники — загинули в Анголі в 1982 і 1987 роках...
З Афганістану не повернулися тринадцять жителів Полтави, чимало залишилися через поранення каліками. Нині стараннями міської й обласної організацій воїнів-«афганців» на будинках, де колись жили загиблі, встановлено меморіальні дошки. Їхніми родинами опікуються бойові побратими. Однак, переконаний Юрій Цомартов, і вони, й усіх, кого керівництво неіснуючої країни — СРСР — загнало у м'ясорубку воєн на чужих територіях і загинули там, залишаючись відданими присязі, гідні більшої уваги. Пам'ять про них дасть змогу зберегти цей музей.
Більшість експонатів передана музею воїнами-«афганцями». Найвагоміший — зенітну установку «Шилка», що зарекомендувала себе надійною та ефективною зброєю в ДРА, він буквально по частинах збирав на полігоні військового училища у Полтаві. Саме така «Шилка» перебувала на озброєнні підрозділу, яким командував у Афганістані полтавець капітан В. Биков. Офіцер загинув на чужій війні, але пам'ять про нього живе у серцях однополчан. Є серед експонатів музею і пластикові міни, оригінал протоколу допиту полоненого душмана, набої до стрілецької зброї й навіть засушений скорпіон, особисті речі солдатів і офіцерів.
— Ми плануємо не тільки проводити екскурсії музеєм, а й організовувати походи по місцях минулих битв,— ділиться планами організатор музею.— На Полтавщині їх чимало. Приміром, урочище Шумейкове, де загинув на початку Великої Вітчизняної війни штаб Західного фронту... Екскурсантам пропонуватимуть виставки картин і фотографій, авторами яких є воїни-інтернаціоналісти. Одну з них — очевидця боїв у Афганістані, розгорнуто на першому поверсі музею. До речі, є там фотографія бійців легендарної дев'ятої роти, про яку розповідає російський блокбастер «Дев'ята рота».
Створення музею просувається повним ходом. Юрій Цомартов і його помічниця Катерина Конопльова практично удвох займаються пошуком експонатів, закінченням опоряджувальних робіт у залі на другому поверсі, годинами «сидять» в Інтернеті, відшукуючи свідчення про земляків, котрі загинули у локальних війнах, листуються з архівами, шукають рідних воїнів-інтернаціоналістів та свідків конфліктів на чужих територіях. Вони — зберігачі пам'яті про тих, хто віддав життя й здоров'я задля гегемоністських устремлінь партійних вождів країни-імперії, яка посилала своїх синів у пекло воєнних конфліктів, а потім сором'язливо замовчувала ті війни. У Полтаві їхні імена повернуть із небуття.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
Фото автора
також у паперовій версії читайте:

• ІВАНЕ, ЙДИ ДОДОМУ, БАТЬКО ВАЛЯНКИ ПРОПИВ...
• МИ ВАС ТУДИ НЕ ПОСИЛАЛИ

назад »»»