ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
«ФЛОТСЬКА КУХНЯ» — ПІД СВІТЛОМ МАЯКА
ЧИ ПРИНЕСЕ ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ ПОРЦІЮ «КОХАННЯ» В УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ?
Попри те, що сьогодні свято — День Святого Валентина, який, до того ж, іменують ще й днем закоханих, вітчизняна політична складова сьогодні явно не буде нижчою відповідного рівня. Річ у тім, що саме на сьогодні заплановано засідання комісії «Ющенко-Путін», де експерти обговорюватимуть одне із найскладніших у двосторонніх відносинах питань — перебування російських об'єктів на нашій території. Таких, як відомо, в Україні достатньо, враховуючи чинні угоди про перебування у нашій державі російського Чорноморського флоту.

Отже, Секретар РНБОУ Анатолій Кінах напередодні засідання прогнозував: цього разу Україна вестиме переговори у прагматичному, а не звичному, сусідсько-дружньому тоні. За його словами, наша держава не скасовуватиме укладеної раніше угоди про терміни перебування Чорноморського флоту в Криму. Флот пробуде у нас до 2017 року, як і визначено попередніми домовленостями. Ймовірно, що йтиметься про збільшення орендної плати за перебування ЧФ у Севастополі.
Ми неодноразово писали, що ціна, яка сплачується Російською Федерацією за базування в нас флоту, м'яко кажучи, символічна — 100 мільйонів доларів щороку. Причому така сміхотворна цифра виникла не миттєво. Під час підготовки базових «флотських» угод вітчизняні фінанси спочатку рахували значно скрупульозніше. Навіть тоді, коли стало очевидним: найбільша частка кораблів колись єдиного радянського флоту відійде Росії, існувало кілька варіантів розрахунків за потенційну оренду. Скажімо, згідно із завидовською угодою, РФ мала щороку платити 875 мільйонів доларів, за масандрівським протоколом — близько 2,25 мільярда, на основі угоди від 15 квітня 1994-го — 2,5 мільярда... Цей перелік можна продовжувати, але головне — очевидно: навіть перша з наведених цифр — найнижча — переважає нинішні реалії.
За великим рахунком, ця тема лежить у тій самісінькій площині, що й «газова». Адже якщо ринкові відносини мають бути стосовно «блакитного палива», то чим гірші наші земельні ресурси, які використовуються представниками сусідньої держави? На цьому, зокрема, наголошує керівник президентського секретаріату Олег Рибачук.
«Коли ми говоримо про ціну на газ, українська влада пішла на те, щоб між нами були ринкові відносини»,— запевняє він. При цьому Рибачук нагадав слова російського президента Володимира Путіна про те, що «формула ціни на газ — це як формула ціни на нафту, але набагато складніша», і про те, що «існує міжнародна практика». «Це і є ключове слово — міжнародні стандарти у двосторонніх відносинах. А на недавньому засіданні Ради нацбезпеки виступав голова Держкомзему, який заявив, що, згідно із ринковою формулою ціни на землю, розмір орендної плати має становити 10 відсотків її ціни». Зрозуміло, що нинішні 100 мільйонів плати — далеко не та цифра.
Той же Анатолій Кінах вважає: дешевизна з'явилася ще й тому, що між Україною й Росією надто довго тривала так звана дипломатія без краваток. Саме вона, на думку Секретаря РНБОУ, призвела до виникнення безлічі проблем, які тепер вимагають термінового вирішення.
Відтак, якщо навіть така поміркована людина, як Кінах говорить про необхідність збільшення орендної плати, то цей крок справді назрів. За його словами, РНБО сформулювало доручення провести інвентаризацію об'єктів нерухомості й земельних ділянок. І водночас, спираючись на сучасні стандарти, ставки орендної плати, зробити необхідні розрахунки з розміру орендної плати. Усе це слід чинити, враховуючи унікальність кримської землі. Поки, відповідно до розрахунків Держкомітету із земельних ресурсів, вартість орендної плати за користування земельними ділянками ЧФ на території України становитиме мінімум 1,8 мільярда доларів. Що й говорити, цифра солідна, адже якщо вона колись-таки стане реальною, це означатиме, що Україна підвищить оренду своїх земельних і водних багатств у 18 разів!
Крім того, українською стороною визначено, що є велика кількість об'єктів, не врахованих у базових угодах і доповненнях до них. Приміром, тільки в місті Севастополі перші кроки з інвентаризації довели, що 148 гектарів землі цього міста фактично ніде не зазначено в угодах і доповненнях.
Водночас Кінах переконаний: всі проблеми потрібно вирішувати без штучної ескалації відносин між Україною і Росією, дотримуючись законодавства нашої держави і міжнародного права. Як це можна зробити, поки сказати непросто. Адже росіяни вперто не хочуть поступатися. Уже тепер російські дипломати на всі голоси посилаються на «флотські» угоди і кажуть, що переглядати не можна ні час перебування ЧФ, ні плату за оренду. Ми маємо показовий приклад того, як в Росії налаштовані на вирішення проблем, завдяки інцидентам з українськими маяками, що багато років використовуються (за версією вітчизняних МЗС і Мінтрансу — незаконно) Чорноморським флотом Російської Федерації.
До речі, про маяки. Цими днями Прем'єр-міністр Юрій Єхануров також долучився до полеміки щодо приналежності цих споруд. Глава уряду висловив припущення: проблема кримських маяків полягає у тому, що на мисі Сарич збудовано дачі деяких відомих українців. «Є мис Сарич, на якому є маяки і є хатинки. Там не російські бонзи відпочивали, і не їхні то будиночки, а цілком пристойні українські люди, які навіть є у виборчих списках»,— поскаржився Юрій Іванович. Хто ці люди — поки залишається за кадром.
Утім, бонзи — бонзами, але проблема українських маяків має і значно приземленішу проблематику. Так, начальник Державного підприємства «Держгідрографія» Сергій Симоненко ще в жовтні минулого року, коли про «маячний» конфлікт не було й мови, розповідав: «Наше підприємство — це структура, що перебуває під Мінтрансом і вийшла з Міністерства оборони колишнього СРСР. Раніше це були практично військові містечка. Там були спостережні пости, до обов'язків яких входило стежити за надводною обстановкою, за диверсантами, за підводними човнами, а після цього повідомляти далі у військові частини. Нині ж, майже всі такі завдання просто відпали».
Схоже, командування Чорноморського флоту вперто не хоче миритися з цими реаліями. Більше того, пан Симоненко стверджує: вітчизняні маяки потребують капітальної реконструкції, адже деяким із них — по сто років і навіть більше. Тож чому б не припустити, що нинішня активність «Держгідрографії» пов'язана ще й із цим.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ПОТРІБНА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ
• І ЗНОВУ ПРО НЗФ
• СОЦІОЛОГИ ПРОГНОЗУЮТЬ
• ТО ХТО Ж ПІДПИСАВ?

назад »»»