ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ГРОМАДСЬКИЙ БАРОМЕТР
Нещодавно експерти Центру Разумкова, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, Міжнародного громадського об'єднання «Блейзер Фундація», Центру політико-правових реформ у рамках третього етапу проекту «Громадський барометр — моніторинг діяльності нової влади України» проаналізували роботу владної команди протягом 2005 року.Як запевняють соціологи, переважна більшість наших громадян хотіла б жити в столиці. Це й не дивно. Адже Київ нині вважається одним із центрів європейської культури.

Прискорення економічного зростання, інвестиційна й підприємницька привабливість — амбітні цілі нової влади — не були досягнуті сповна. Уповільнення темпів економічного зростання, пов'язане зі зменшенням інвестицій та скороченням експорту, вимагало спрямування майже всіх державних ресурсів на виконання соціальних зобов'язань і обмежувало спроможність влади ініціювати глибокі трансформації.

Податковий тиск не полегшав
Торік фіскальна політика була зосереджена на вирішенні (переважно «в пожежному порядку») соціальних проблем, і це ускладнювало її узгодження з цілями економічного зростання. Аби виконати соціальні зобов'язання, довелось кілька разів змінювати держбюджет. Так, планові показники доходів зросли з 86,5 до 106,1 млрд грн (переважно за рахунок перегляду макроекономічних показників, ставок платежів, скасування пільг, зміни податкового законодавства).
Збільшенню доходів сприяла й програма «Контрабанді — стоп!», посилений контроль над адмініструванням податків. Та для наповнення бюджету використовувалися методи, що створювали додатковий тиск на реальний сектор економіки (накопичення невідшкодованого ПДВ і випереджувальна сплата податку на прибуток). Такий підхід до виконання бюджету переносить поточні проблеми на наступні бюджетні періоди, спотворюючи підприємницьке й інвестиційне середовище.
Зміни бюджету супроводжувалися розширенням соціальних зобов'язань та підвищенням оплати праці бюджетників, а з тим — збільшенням видатків. У результаті запланований дефіцит бюджету був збільшений з 8,6 до 9,5 млрд грн. Труднощі з виконанням бюджету були зумовлені й надто оптимістичними показниками, що закладалися під час його розроблення (зростання ВВП планувалося на рівні 8,2%).
Хоча владі вдалося забезпечити поточне виконання бюджету, та використані методи підвищення тиску на бізнес-середовище, погіршення інвестиційного й підприємницького клімату. Перебіг бюджетного процесу 2005-го засвідчив необхідність формування фіскальної політики із урахуванням середньострокової економічної перспективи.
Минулого року Україна зіштовхнулася з низкою застарілих проблем у міжбюджетних відносинах. Серед них — надмірна централізація, обмеження фінансового та адміністративного потенціалу місцевого самоврядування. Частка видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті протягом 2002–2004 років становила близько 40%, а у 2005-му — десь 52%. Проте за регулювання окремих видатків на центральному рівні (наприклад, розміру мінімальної зарплати) і низького рівня власних доходів повноваження місцевих бюджетів не забезпечені ресурсами повною мірою.

Стара проблема — ПДВ
Адміністрування ПДВ в Україні відзначається низькою ефективністю — значні масштаби ухилення від його сплати, завищення сум податкового кредиту, зловживання під час відшкодування. Головні причини — низький рівень виконання закону платниками податків, недосконалість законодавчої бази, уразливість до корупції податкових і митних органів.
Аби перекрити шляхи використання підставних фірм великими підприємствами, що мають податкову заборгованість, відшкодування ПДВ позбавлялася фірма, яка є лише посередником при експорті. Право ж на податковий кредит надавалося тільки платникові податку, який володіє правом власності на експортовані товари. Наказами Державної податкової адміністрації було модифіковано процедуру відшкодування ПДВ. Добросовісні платники ПДВ отримали право на відшкодування за результатами безвиїзних перевірок місцевими податківцями. А перевірки податковою міліцією законності відшкодування мали проводитися лише щодо ризикових платників податків.
У результаті рівень збору ПДВ підвищився: за дев'ять місяців 2005-го надходження від ПДВ досягли 8,5% ВВП — проти 5,3% за відповідний період 2004-го. Зросли надходження ПДВ з імпортованих товарів — 5,6% ВВП, за підсумками дев'яти місяців 2005-го, проти 3,6% 2004-го. Водночас рівень збору ПДВ із вітчизняних товарів істотно не зріс — 5,8% проти 5,1% 2004-го.
Невирішеними лишаються проблеми використання «фірм-одноденок» великими підприємствами для ухилення від сплати ПДВ і приховування прибутків; завищення сум податкового кредиту внаслідок штучного завищення цін; здійснення фіктивних операцій з продажу товарів.
Зміни адміністрування ПДВ не дали вагомих позитивних результатів.
Торік основні дії влади у сфері фіскальної політики були спрямовані на фінансування політично мотивованих обіцянок і зобов'язань, мали переважно короткостроковий характер, суперечили цілям і завданням стабільного розвитку, тому були мало результативними, констатують експерти.

Інфляція не здається
Минулоріч в Україні посилились інфляційні процеси. Хоча влада й вживала заходів з їх приборкання, вони не мали системного характеру.
Розгортання інфляції було спровоковано популістськими заходами уряду восени 2004-го, напередодні президентських виборів. Так, протягом чотирьох останніх місяців 2004-го на соціальні видатки було додатково спрямовано 13,5 млрд грн, що призвело до додаткового інфляційного тиску.
Прийняття за ініціативи нового уряду змін до держбюджету на 2005-й, якими були збільшені мінімальна пенсія (з 284 до 332 грн), допомога при народженні дитини (до 8 500 грн) та інші соціальні виплати, а також підвищення мінімальної зарплати протягом наступних місяців з 262 до 332 грн, означало продовження політики розширення соціальних видатків.
Підвищення пенсій та інших соціальних платежів — важливе завдання влади, яка має піклуватися про добробут людей. Проте цей процес має відбуватися повільнішими темпами. Бо за обмеженої спроможності купувати відносно дорогі товари довгострокового користування і недостатніх можливостей для заощаджень та інвестування додаткові бюджетні кошти швидко спрямовуються на споживчі ринки.
В Україні споживчі ціни швидко зросли, через те, що виплати з держбюджету спрямовувалися переважно людям, які значну частину свого доходу витрачають на продовольчі товари і продукцію сільського господарства, тобто галузей економіки, що не мають потенціалу для швидкого нарощування обсягів виробництва.
Влада намагалася впливати на цінову ситуацію, вживаючи заходів на ринках, де зростання цін набувало загрозливого характеру (ринку м'яса, м'ясопродуктів, цукру). Навесні 2005-го були зроблені спроби домовитися з виробниками м'яса птиці про зниження цін, а також збільшити закупівлю інших видів м'яса до Держрезерву, аби потім продати за регульованими (нижчими за ринкові) цінами у спеціалізованій мережі магазинів «Укркоопспілки». Для зниження цін на цукор було запроваджено спеціальну схему поставок з-за кордону.
На ринку пального, де різко зросли ціни внаслідок підвищення світової ціни на нафту, уряд вдався до адміністративного регулювання цін і тиску на виробників бензину. (Зростання цін на пальне має непропорційно малий вплив на динаміку індексу споживчих цін через незначну вагу пального у споживчому кошику. Проте зростання цін на бензин впливає на інфляцію опосередковано — через збільшення транспортних витрат і підвищення тарифів на пасажирські перевезення).
Та ці заходи були малоефективними у подоланні інфляції, бо спрямовувалися не на усунення головних причин (збільшення споживчого попиту за обмеженої пропозиції й низьких можливостей альтернативного спрямування доходів від соціальних трансфертів), а на адміністративне обмеження зростання цін на деякі товари, констатують експерти.
Хоча наприкінці 2005-го виявилася тенденція до зниження темпів інфляції.
Пильної уваги, на думку експертів, заслуговує роль монетарної політики Нацбанку в боротьбі з інфляцією. Динаміка грошових агрегатів і заходи монетарної політики у 2005-му мало відрізнялися від попередніх років, ще раз підтверджуючи: інфляційні тенденції навряд чи мають монетарний характер. На стримування інфляції було також спрямоване адміністративно впроваджене у квітні 2005-го зміцнення національної валюти.
Тож головними чинниками інфляції, констатують експерти, у 2005-му були політично вмотивовані збільшення соціальних виплат із держбюджету, що стимулювали різке підвищення споживчого попиту, який не міг бути збалансований у стислі терміни. Окремі заходи були спрямовані на усунення дисбалансів на деяких ринках, тоді як необхідним був комплексний підхід, що містив би заходи у сфері фіскальної, інвестиційної й торговельної політики.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ОПЕРАЦІЯ «БОМЖ»
• ДЖЕРЕЛО НАПОВНЕННЯ

назад »»»