ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЩО ДАЛІ З НАФТОЮ? НІЧОГО СТРАШНОГО!
Нафту небезпідставно вважають основним джерелом енергозабезпечення сучасної економіки, але є й альтернативні думки, які випливають з новітніх тенденцій розвитку ринку палива. Їх розуміння дасть змогу державним чиновникам ухвалювати правильні рішення.

У 2006 році барель нафти має коштувати лише трохи більше, ніж 50 доларів, вважає Ерік Крайль з американської Федеральної інформаційної енергетичної агенції. Це один з найвищих прогнозів, названих аналітиками на прохання польського журналу «Впрост». Ціни мають бути ще нижчими, стверджують нафтові експерти, наприклад Петер Бойтель, голова фінансової фірми «Камерон Гановер», через швидкий занепад ОПЕК, яка найбільше спричинилась до того, що у 2005 році паливо коштувало дорожче, ніж будь-коли за останні 20 років. Воно було настільки дорогим, що навіть американці обмежили подорожі й почали купувати менші автомобілі. Знизився продаж типових для США «крейсерів» доріг, навіть дефіцитних до останнього часу «Хаммерів-2», які спалюють 20 літрів пального на 100 кілометрів. Зате виникли черги за автомобілями, які потребують п'ятьох літрів бензину для тої ж відстані. Але за кілька тижнів паніка на ринку впала й відновився інтерес до «Хаммерів». Відомий аналітик нафтового ринку Даніель Джергін вважає, що принаймні до 2010 року ціна нафти і, відповідно, бензину суттєво не зростатиме.

«Чорного золота» вистачає
Джергін твердить, що торішній ажіотаж на нафтовому ринку значною мірою був результатом ірраціональних впливів. На світових цінах позначилася не пропозиція палива, а страх, спричинений ураганом «Катріна» й імовірними терористичними замахами. Аналітик вважає, що основа нафтового ринку є міцною, як ніколи. Запаси нафти настільки великі, що її видобуток і поставки можуть систематично збільшуватись, у тому числі завдяки відкриттю родовищ у Бразилії і Нігерії. У світі стільки «чорного золота», що його пропозиція на ринку буде більшою, ніж попит, принаймні до 2010 року. У світі застосовуються нові, набагато ефективніші технології видобутку. У 70-х роках у Мексиканській затоці нафта видобувалась на двохсотметровій глибині. Нині «Шеврон» розробляє родовища на глибині більшій, ніж три тисячі метрів. У Північному морі з родовищ видобувається до 60% запасів, тоді як у середньому у світі — лише 35%. Це означає, що в інших регіонах майже дві третини нафти на вже, здавалося б, виснажених родовищах чекає на видобуток у найближчому майбутньому. Аргументи Джергіна підтримує Девід Орейлі, керівник каліфорнійського нафтового гіганта «Шеврон». Недавно він оголосив, що у 2005 році компанія витратила на збільшення видобутку, у тому числі на впровадження нових технологій, 11 мільярдів доларів, а у 2006 році збільшить ці витрати до 15 мільярдів. Орейлі запевняє: «Нафти є досить, треба тільки її краще викачувати із землі». Ще більше витрачають на видобуток нафти інші нафтові гіганти: «ЕкксонМобіл», «Шелл», «БП» і» КоноколФіліпс».

Боятися не варто
Більшість аналітиків вважає, що торішня ціна — 70 доларів за барель — була наслідком страху перед терористичними нападами на нафтопереробні підприємства й нафтопроводи та стихійними лихами. Наприкінці року метеорологічна служба США пояснила, що надпотужні урагани є циклічним явищем, і відкинула можливість їхнього повернення в нинішньому й наступних роках. Циклічним явищем є і хвилі нафтових спекуляцій. Торік нафта в цистернах у Роттердамі кілька разів змінювала свого власника, стаючи все дорожчою. На думку фахівців, практично неможливо, щоб подібне явище повторилось у 2006 році, такі «фокуси» вдаються спекулянтам тільки раз на певний тривалий період.
Значно зросла й безпека на нафтових підприємствах в Іраку й Саудівській Аравії, за останні місяці не було перерв у постачанні палива через саботаж. Ринки перестали боятись і транспортування нафти морським шляхом. Вона пливе, головним чином, супертанкерами тоннажністю приблизно 300 тисяч тонн, кожний з яких транспортує два мільйони барелей. Вони можуть стати, чим лякали виробників і постачальників, об'єктом нападу терористів, але необхідно одночасно потопити щонайменше 40 суден, щоб затримати надходження денної порції нафти на світовий ринок. Здається, 2006 рік буде менш уразливим щодо спекуляцій і страху.

Занепад ОПЕК
Кеті Беннер з «CNN/Money», американський «оракул» нафтового ринку, написала, що ОПЕК «ще гавкає, але вже не кусає». Ще більш в'їдливим був Петер Бойтель, найпопулярніший на Уолл-Стрит нафтовий експерт: «Єдиною причиною частих з'їздів представників урядів країн ОПЕК є бажання робити покупки у вишуканих віденських магазинах».
Після зустрічей у Відні ОПЕК збільшував видобуток, щоб протидіяти різкому зростанню цін. Наслідків не було. Кувейтський міністр нафти, шейх Ахмад аль-Фахд аль-Сабах, голова ОПЕК, підтвердив, що організація втратила принципову можливість контролювати ціну на паливо у світі. Визнали це й міністри нафти в Алжирі й Катарі. Головна причина — немає резервів видобувних потужностей, не зважаючи на великі запаси в усіх країнах ОПЕК. Винятком є Саудівська Аравія, яка, маючи запаси, використовує лише 80–90% своїх видобувних можливостей. Організація також втратила можливість підтримувати стабільні, але високі ціни шляхом зниження видобутку й створення штучного дефіциту на світовому ринку. У 70-х роках ОПЕК контролювала 55% світового видобутку. Щоб утримати високі ціни, члени організації знижували видобуток. Таким чином вони самі собі накидали зашморг, а накинувши його, втратили ринки й тепер контролюють лише 40% світового видобутку. Решту нафти постачають країни, що не належать до цієї організації, зокрема Росія, Норвегія і Мексика. Вражений тим, що сталось, ОПЕК більше цікавиться втриманням цін, ніж їхнім підвищенням.

Казка про високі ціни
Міф про високі ціни підтримували групи впливу, які заробляють на цьому. Навіть відомий антикапіталіст Ноам Хомскі недавно радив не забувати, що нинішні ціни на нафту не є найвищими в історії людства. З урахуванням інфляції вони на 35% нижчі від цін 1981 року. Щоб насправді сягнути рівня початку 80-х, ціна за барель має зрости майже до 90 доларів.
Крім того, як визнає навіть Джергін (один з творців ідеї, що нафта править світом), «чорне золото» перестає бути головною силою, що формує світову економіку: у 1973 році воно складало аж 8% світового ВВП, а тепер лише приблизно 3%.

Не переплачувати
Згадуваний Ерік Крайль, визначаючи ціну на 2006 рік не більш як 52 долари за барель, вважає, що очікується додатковий видобуток — щонайменше 850 тисяч барелей нафти на добу і постачання палива на світовий ринок з-поза меж ОПЕК, головним чином з Канади, Росії, Казахстану, Бразилії, Азербайджану й Анголи. Шейх Ахмад аль-Фахд аль-Сабах після зустрічі з представниками Європейського Союзу навіть сказав, що ціна нафти може наблизитись до 40–45 доларів. Бред Бурленд із саудівської фірми «Самба Файненшел Груп» повідомив, що в бюджеті його країни на 2006 рік ціну нафти встановлено на рівні 35 доларів за барель.
Економісти ОПЕК вважають, що вартість так званого нафтового кошика країн — членів цієї організації не повинна перевищувати 50 доларів за барель. Вища ціна, на їхню думку, може стати каталізатором світової рецесії і, відповідно, різкого спаду попиту на нафту. А це буде катастрофою для бюджетів країн — членів ОПЕК. Тому все правдоподібнішим є прогноз Петера Бойтеля, який стверджує, що в найближчі п'ять років на нафтовому ринку не відбудеться різких збурень.
Щоправда, Ноурель Рубіні, професор Нью-Йоркського університету, керівник фірми «Рубіні Глобал Економікс», остудив нафтовий оптимізм: він вважає, що у 2006 році ріст американської і світової економіки (особливо китайської) у нинішньому темпі утвердить ціну на це паливо щонайменше на рівні 60-70 доларів за барель. Але навіть за цих умов у 2006 році світ нафти буде набагато спокійнішим, ніж торік.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПЕНТАГОН ЗБИРАЄТЬСЯ ДОВГО ВОЮВАТИ З ТЕРОРИСТАМИ

назад »»»