ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
КИТАЙСЬКІ В'ЯЗНІ АМЕРИКАНЦІВ
Варто розповісти про декого з найдивніших в'язнів війни з тероризмом. Їх, громадян Китаю, схопили в Афганістані й Пакистані та перевезли в Гуантанамо. Згодом американці визнали їх невинними. Але при цім вони сидять вже чотири роки: жодна країна не хоче приймати уйгурів (ув'язнені належать саме до цієї народності).

Вони походять з провінції Синцзян у західному Китаї, що на кордоні з вісьмома країнами, у тому числі з Казахстаном, Таджикистаном й Узбекистаном. Свого часу мусульманам-уйгурам обіцяли автономію, але замість неї сюди масово поселяють китайців й ведуть безперервну кампанію репресій.
За правління талібів в Афганістані незначна кількість уйгурських сепаратистів тренувалась у таборах «Аль-Каїди». Їх схопили у 2001 і 2002 роках в Афганістані й Пакистані, а у 2004 році військовий трибунал у Гуантанамо визнав, що вони не «є бойовиками» і не становлять загрози для Сполучених Штатів та їхніх союзників, тож їх можна випустити на свободу. Кажуть, що тоді кілька днів уйгури навіть святкували «звільнення», щодня сподіваючись покинути Гуантанамо.
Видачі уйгурів домагається від американців Китай. Після 11 вересня Пекін поставив знак рівності між «Аль-Каїдою» і кожним уйгуром, сепаратист він чи ні. Американці, вдячні китайцям за позитивне ставлення до розміщення їхніх військ у Центральній Азії, включили маловідоме угруповання уйгурських сепаратистів ETIM (Незалежний Рух Східного Туркестану) у список терористичних організацій. Але протягом наступних трьох років американці змінили своє ставлення і твердять, що не видадуть затриманих уйгурів Пекіну, бо там їх можуть стратити.
Державний департамент США веде пошук країни, яка прийняла б цих людей і надала їм статус політичних біженців. Але виявилось, що такої країни нема. Відмовили понад 20 держав, до яких звертались американці,— відомих своїм нейтралітетом і прихильним ставленням до біженців, зокрема Норвегія, Фінляндія, Швеція, Голландія, Ірландія, Швейцарія, або таких, де живе значна уйгурська меншина, як, наприклад, Туреччина.
Уже багато місяців речник держдепартаменту не втомлюється повторювати, що США не припиняють пошуку країни, яка б погодилася прийняти уйгурів. Головною причиною небажання надати політичний притулок є страх перед реакцією Китаю, держави, з якою, через її економічну потугу, ніхто не хоче конфліктувати. Деякі країни не хочуть мати нічого спільного з в'язнями Гуантанамо, незалежно від того, були вони терористами, чи ні, і чи взагалі були підстави для їх затримання.
На базі в Гуантанамо на Кубі, де американці тримають 500 в'язнів, членів «Аль-Каїди» і талібів, уйгури перебувають не в таборі Дельта з рештою в'язнів, а в розташованому за кілька миль на океанському узбережжі таборі Ігуана. Хоча журналістів туди не допускають, уйгурів тримають у набагато кращих умовах, ніж інших в'язнів. Їм не влаштовують допитів, вони мають телевізори, дивляться DVD і очікують, що якась країна проявить до них милосердя.
Ігуана, де немає сторожових вишок, охоронців з автоматичною зброєю і псами, прожекторів, які світять всю ніч, дуже відрізняється від табору Дельта. Американські охоронці, які стережуть обидві в'язниці, жартома називають Ігуану «санаторієм». Коли один з журналістів спитав, чому уйгурів не віддадуть китайцям, офіцер, не вагаючись, відповів: «Бо їх одразу зроблять донорами органів для пересадок».
Якщо визначати найнесподіванішого в'язня Гуантанамо, то ним, без сумніву, є один з уйгурів — Саддик Ахмад Туркистані. Він сидить вже п'ятий рік у таборі для терористів «Аль-Каїди», хоча американці знайшли його у 2001 році в афганській в'язниці, де таліби тримали його чотири роки за спробу замаху на Усаму бен Ладена.
Туркистані арештували таліби у 1998 році в Афганістані, куди він приїхав з Саудівської Аравії, бо вважали його саудівським агентом. Американським слідчим він розповів, що після багатоденних тортур підтвердив талібам все, що вони хотіли почути, тобто вигадану історію про те, що його прислали вбити бен Ладена.
Коли восени 2001 року американці звільнили афганську в'язницю, то не дуже добре розуміли, що робити з Туркистані. Уйгур говорив їм, як любить Америку і ненавидить «Аль-Каїду» і талібів. Але його разом з сотнями інших підозрюваних осіб відправили до новоствореного табору в Гуантанамо. Тепер американські офіційні особи в розмові з журналістами «Вашингтон Пост» визнали: найімовірніше, хтось припустився помилки.
Так само, як і решту уйгурів (за різними джерелами, від п'яти до дев'яти осіб, бо важко в окремих випадках визначити національність затриманих) весною 2004 року військовий трибунал у Гуантанамо визнав Туркистані таким, що «не є небезпечним для Сполучених Штатів», і переправив в Ігуану.
Природним виходом з ситуації, у яку потрапили уйгури, є їхнє звільнення і відправлення в Сполучені Штати. Цього вимагають уйгурські емігрантські організації, уже понад рік над цим працюють американські правозахисники, які кілька тижнів тому подали відповідне звернення до Верховного Суду у Вашингтоні.
Ще перед Різдвом федеральний суддя визнав, що уйгури утримуються в Гуантанамо незаконно й мають бути негайно звільнені. Але адміністрація Буша не відпускає їх з тих самих причин, що й інші країни: не хоче дратувати Китай і створювати прецедент, яким може стати перевезення в'язнів з Гуантанамо на територію США.
Сьюзен Меннінг, адвокат, яка захищає Туркистані в судах США, так прокоментувала становище свого клієнта: «Наші вороги забрали в мого клієнта чотири роки з його життя і ми, ніби «на подяку йому», також забрали в Туркистані чотири роки. Мій клієнт завжди був противником талібів й «Аль-Каїди». Попри це, кінця його перебуванню у Гуантанамо не видно».
Навіть консервативний журнал «Уїклі стандарт», близький до адміністрації Буша, недавно зауважив: «Як адміністрація може очікувати від інших країн чогось, чого сама не хоче вчинити? США мають особливу відповідальність щодо цих людей, адже їх безпідставно тримали чотири роки за ґратами». Але юрист, який представляв у суді інтереси уряду США, заявив: «Сполучені Штати, шукаючи країну, яка прийме звільнених уйгурів, триматимуть у Гуантанамо так довго, як це буде потрібно».
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• СВІТ ОБІЦЯЄ ДОПОМОГУ АФГАНІСТАНУ
• РЕАЛЬНІСТЬ «ХОЛОДНОГО МИРУ»

назад »»»