ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ’Я
РОДИНА НАД ПРІРВОЮ
Щоб повернутися до повноцінного життя, сім'ям, у яких є людина з алкогольною чи наркотичною залежністю, доведеться проходити психологічну реабілітацію та вчитися по-новому будувати стосунки.

Учені стверджують, що майже всі ми від чогось залежимо. Хтось хворобливо прив'язаний до коханого, інший — трудоголік, ще хтось піднімає собі настрій шопінгом. Проте залежність від алкоголю та наркотичних речовин — не просто особистий нюанс поведінки, а проблема цілої родини. Страждають діти, кохані, батьки. Уся сім'я опиняється над прірвою, яку ще можна перескочити, але робити це самотужки ризиковано й недоцільно. Якщо ж залишатися наодинці з бідою та не робити спроб перемогти залежність, рано чи пізно життя піде під укіс...
Столичним Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді створено розгалужену мережу соціально-медичної допомоги залежним та їхнім рідним. Єдиний день консультаційної допомоги родинам із проблемами алко- і наркозалежності традиційно проводять в останню п'ятницю кожного місяця.
Як розповів головний спеціаліст соціального супроводу і консультування дітей та молоді кризових категорій Дмитро Альтман, консультанти розповідають про послуги для таких людей на радіо, у пресі, в медичних закладах, соціальних службах, в аптеках (останнє — завдяки співпраці з акціонерним товариством «Фармація»).
Звісно, наркозалежні зазвичай не читають газет і не дбають про своє здоров'я. Тож фахівці вирушають туди, де спілкуються ті, хто «підсів на голку». З ними працюють волонтери, котрі колись мали аналогічні проблеми, а нині є членами громадської організації «Еней». Вони налаштовують власним прикладом лікуватися, а також пропонують методи зменшення ризику зараження через шприци ВІЛ, гепатитами, туберкульозом та іншими інфекціями.
Донедавна думка про те, щоб роздавати наркозалежним шприци, здавалась крамольною. Хоча ця програма зменшення ризику успішно діє у понад сорока країнах світу і зменшує ризик ураження ВІЛ-інфекцією чи гепатитом у півтора-два рази. Постійний пункт обміну шприців функціонує на території столичного Центру профілактики ВІЛ/СНІДу, що на Крамського, 21. Використаний «інструментарій» клієнти опускають у спеціальний контейнер, подібний до звичайної поштової скриньки.
Зазвичай, розповів Дмитро Альтман, наркозалежні приносять не лише свої використані шприци, а й залишені у громадських місцях іншими. Спільними зусиллями щомісяця збирають близько трьох тисяч використаних шприців, які потім знищують.
Для алко- і наркозалежних, що хочуть позбутися згубної хвороби, та їхніх близьких цілодобово діють інформаційно-консультаційні соціально-наркологічні приймальні за адресами: Довженка, 2, кабінет 14 (тел. 456-11-28) і Новодарницька, 26 (тел. 566-97-24). Як розповіла консультант із хімічної залежності такого міжвідомчого підрозділу Марія Скорик, тут є вичерпна інформація про всі лікувальні установи та реабілітаційні центри, що працюють відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров'я. Це вбереже від шахраїв, які пропонують вилікувати за кілька сеансів або продають «диво-піґулки», що нібито здатні всім допомогти. Якщо людина роками привчалася до хімічних речовин, повернення до нормального життя буде теж тривалим.
Найчастіше до консультпункту звертаються не ті, хто має залежність, а їхні рідні. Марія Скорик радить, як знайти мотивацію для повернення хворого до повноцінного життя: діти, кохання, кар'єра, авторитет... Приміром, чимало безробітних клієнтів консультпункту «топлять у горілці» почуття нереалізованості. Чимало погоджуються на лікування, коли розуміють, що мають шанс повернути повагу дружини, дітей, друзів, знайти вакансію. Якщо людина із залежністю не хоче визнавати свою проблему, варто трохи схитрувати. Скажімо, запросити до консультпункту начебто за компанію, мовляв, алкоголізм чи наркоманія може загрожувати у майбутньому. А далі — справа фахівця... Чимало клієнтів — серед безробітних, які не бачуть шансів для реалізації. Завдання консультанта — допомогти їм побачити професійні й життєві перспективи, після чого чимало погоджується на лікування. Найоптимальніший метод медикаментозної реабілітації порадить нарколог зі столичної лікарні «Соціотерапія».
Рідним теж доведеться по-новому поглянути на своє життя. Часто вони були причетними до того, що у людини розвинулась залежність. Причини приховані у сімейних конфліктах. На проспекті Радянської України, 20 відбуваються заняття у Центрі по роботі з рідними залежних — «Крок за кроком». Тут працюють за загальновизнаною у світі методикою — «Дванадцять кроків». А у будівлі на вулиці Довженка, 2 працює Школа для батьків алко-, наркозалежних. Як зазначає керівник цієї школи Юлія Яшина, вилікуватися без бажання — неможливо і змусити сина чи доньку захотіти звільнитися від залежності — теж. Нічого доброго не приносять невмілі спроби допомогти, коли недужого (особливо, якщо це підліток) починають сприймати як таку собі дитину, в усьому обмежують. Тому спочатку рідних слід вчити, як упоратися з проблемою. Не треба впадати у відчай, а зрозуміти: проблема вимагає кардинального вирішення — зміни клімату в родині. Навчитися всього нині можна у безплатній та анонімній Школі для батьків алко- і наркозалежних, що розташована за адресою: міський центр соціальних служб для молоді, Київ, вул. Довженка, 2, кабінет № 22. Відповіді на запитання надають нарколог, психолог, гепатолог, фахівці з проблем ВІЛ/СНІДу. Родичі залежних також працюватимуть за програмою «Дванадцять кроків», спілкуватимуться з православним священиком, родинами, в яких є залежні з великим терміном тверезості.
Після детоксикації й медичного лікування залежна людина потребує реабілітації. Такі центри теж працюють у Києві. Так, міська спеціалізована служба ресоціалізації наркозалежної молоді працює за участі Інституту проблем наркоманії та наркозалежності, за адаптованою до наших умов нідерландською моделлю. Такі денні центри створено у Деснянському, Святошинському й Дарницькому районах. Як розповіла керівник служби «Сходи», психолог-консультант Віра Аксьонова, хоча їхнім клієнтам у середньому років 25, вони вживали наркотики три-шість років.
Після двотижневого попереднього консультування і складання індивідуального плану дій починається тримісячна реабілітація. Основний акцент — на індивідуальних та групових психологічних тренінгах. Приміром, відновлюють соціальні навички, вчаться керувати емоціями, налагоджувати взаємини з родиною.
На думку фахівців, такий метод біопсихосоціальної допомоги дає неабиякі результати. Адже успішною у наркології вважається така методика, після якої третина клієнтів упродовж року не вживає наркотиків. Серед тих, кому допомогли у «Сходах», таких удвічі більше.

Аліса НІЛОВА
також у паперовій версії читайте:

• УСІ МАЮТЬ ПРАВО НА ЛЮБОВ
• ЦЕНТР «ДИТЯЧА НАДІЯ»
• ЧИМАЛА У БРАЩЕНКІВ СІМЕЄЧКА

назад »»»