ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ’Я
ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО: «ЖИТТЯ НАВЧИЛО ТРИМАТИ УДАР»
Ще служачи в міліції та стикаючись зі зламаними долями, Володимир Єрмоленко побачив, зрозумів, яка страшна для дитячої душі порожнеча життєвого простору без надійної, цікавої дорослої підтримки. Дорогоцінний час вони витрачали на безглузді й безцільні вештання по вулицях, а його варто було б заповнити справами. Будь-якими корисними справами!

Володимир Васильович добре знав, як з роками дорослішання ця порожнеча поглинає душу. Як порожня душа веде людину до злочинного життя.
Отож, ледь почавши одержувати більш-менш стабільний доход від діяльності підприємства, заснованого ним після того, як пішов з міліції, Єрмоленко задумав створити в рідному Сєверодонецьку дитячий спортивний клуб. Безплатний, на противагу системі платних занять, що узвичаїлося у дитячому спорті після розвалу СРСР.
На пустирі за будинком, у якому він жив, щодня спостерігав ту саму картину «пацанячих тусовок», з нецензурщиною, пивними пляшками, цигарками, з бійками, що регулярно виникали від нічого робити. І одного разу підійшов до хлоп'ячої юрби: «Завтра всіх чекаю в спортзалі, і без усякого хочу — не хочу!» Тон недовгої розмови був жорстким, остання різка фраза — категоричною... Але прийшли наступного дня майже всі, хоча і з розв'язними репліками, скептичними усмішечками — чим тут нас дядечко, мовляв, здивує...
Володимир Васильович знав, чим привабити юні натури, що бунтують — заняття боротьбою самбо зацікавили хлопчаків. З тим і виросли, і в армії їм не так складно служилось. За ними слідом у зал самбо щороку приходять нові хлопці, й дівчата, до речі, теж. Щорічно Єрмоленківський ТОВ «Продмашбуд» організовує для юних спортсменів турніри, на котрі з'їжджаються команди й з інших міст. З істиною «Діти — майбутнє країни» Єрмоленко не просто згоден, він вважає, що забрати хоча б з десяток дітвори від вуличної бездумності — справа найважливіша. Тому і віддає цій справі чимало часу й коштів.
Підтримує його підприємство й багато інших напрямів міської діяльності: від участі в організації міських футбольних турнірів до допомоги товариству інвалідів.
Без усієї цієї круговерті справ Володимир Васильович не відчуває повноти життя. Тільки робота, робота, робота наповнює його змістом. Здається, що цей зміст він відкрив для себе, пройшовши через нелегкі життєві іспити. Певно, тому й відпочивати він не дуже любить, хоча, звичайно, має свої пристрасті — риболовлю, полювання. Але в основному, коли зрідка випадає вибратись у відпустку, любить подорожувати по різних країнах. Набиратися, як він говорить, досвіду більш ефективного господарювання. Тобто і тут — робота. Це його головний життєвий інтерес. Домівка, родина — то віддушина, але так вже він влаштований: життя — це в першу чергу справа. Праця його за всіх часів трудової діяльності помічена, відзначена багатьма нагородами.
Він не занадто говіркий і не дуже відкритий для нових знайомств. Тому, напевно, у спілкуванні з ним спочатку почуваєшся дещо незатишно. Ще він по-чоловічому твердий у судженнях, критичний стосовно себе і того, що відбувається навколо. Тому почуття незатишності швидко відступає перед бажанням вести далі розмову, сперечатися, ділитися своїми міркуваннями. Володимир Васильович Єрмоленко приймає будь-який
виклик долі, він переконливий у відстоюванні своєї думки, з цікавістю прислухається до вашої... Спілкування йде своєю чергою— от знайомство відбулося.
Очевидно, така жорсткувата манера поведінки теж зіграла певну роль у діловій успішності, що от вже одинадцать років супроводжує очолюване ним підприємство ТОВ «Продмашбуд» у місті Сєверодонецьку на Луганщині. Адже головне враження від першого знайомства з Володимиром Васильовичем — упевненість у його надійності. Подальше спілкування це підтверджує.
Але тут варто обмовитися: випадкових людей у його оточенні не буває, у цьому він теж твердий. Життя, говорить, навчило тримати удар. Лестощів Єрмоленко не любить, пустопорожнього захвату на свою адресу не сприймає, тому одразу ж уточнює, що взагалі-то тримати удар для наших вітчизняних підприємців — справа звична.
Надто вже туго, зі скрипом наша новонароджена держава Україна сприяє становленню свого так званого середнього класу, людей, що прагнуть заснувати бізнес, що ретельно навчаються цього, набиваючи «гулі» в процесі навчання. Людей, що, зрештою, творять з цієї справи джерело особистих доходів, джерело доходів усіх тих, хто цим бізнесом охоплений як найманий працівник чи партнер. Людей, що також приносять у державну бюджетну скарбничку невеликий податковий додаток. Чи великий — це вже від підприємницьких талантів залежить і дуже мало — від державної допомоги. Поки що держава не дуже готова повною мірою оцінити роль підприємницьких структур, приватного бізнесу в розвитку наукового, промислового, сільськогосподарського потенціалу країни. У таких умовах розвивати бізнес — означає зіткнутися з нескінченними перешкодами, і нерідко — чоло-в-чоло. Витримати вдається далеко не усім. Не зможеш тримати удар — випадеш, як кажуть, «з обойми».
Володимирові Васильовичу Єрмоленку вдається не тільки «триматися в обоймі», але й рішуче простувати вперед. Широта його підприємницьких інтересів викликає повагу й подив: невже можна отак усе відразу?
Судіть самі. ТОВ «Продмашбуд», що починало свою діяльність як оптовик з продажу хімічної продукції, нині виробляє пластиковий профіль для віконних склопакетів і виготовляє пластикові вікна, а також надає транспортні й експедиторські послуги, юридичні консультації, вирощує хліб й інші зернові культури, має свої коптильний цех, пекарню, рибальсько-мисливські угіддя загальною площею 100 га, де за всіма правилами вдало розводить рибу в орендованій водоймі площею 30 га, а ще до послуг працівників і гостей — відмінно обладнану базу відпочинку в мальовничому куточку природи Луганщини. При цьому й початкова торговельна діяльність набуває тепер солідного розмаху. Підприємство пропонує до реалізації більш як 20 найменувань хімічної продукції, що застосовується в найрізноманітніших галузях народного господарства. Йому довіряють, надійне співробітництво з ним цінують не тільки в Україні, а й у ближньому й дальньому зарубіжжі. Успішно торгує «Продмашбуд» і харчовою продукцією власних аграрно-виробничих комплексів... Тож зовсім недарма прикрашає кабінет директора Єрмоленка сніп... гірчиці. Це означає, що на обрії вимальовується нове починання в
сільськогосподарських інтересах підприємства.
Як вдається все охопити, у чому стимул такого всеохоплення? От про це небалакучий Єрмоленко може говорити багато і з захватом. Команда! Команда невипадкових людей поруч! Завжди поруч! На роботі й на відпочинку, в успіху й у поразці, в атаці на перешкоди й у монотонному підрахунку результатів, у готовності придумувати і випробувати нове... Він дуже поважає і цінує усіх у своїй команді, вважає, що успіх їхньої загальної справи на всі сто — спільний. Про свого генерального директора в колективі говорять, що той на роботу приходить охоче й працює у швидкісному режимі, чим заражає всіх, при цьому його наполегливість у досягненні запланованих результатів вражає й надихає також усіх.
Крім натхнення, для будь-якої справи потрібні знання, досвід, велика працьовитість. До працьовитості тут привчають, а знання постійно поповнюють, обмінюючись накопиченим професійним досвідом, беручи участь у різних семінарах, влаштовуючи «мозкові штурми», п'ятихвилинки з «розбором польотів». У прагненні до нового, котре вирізняє стиль роботи підприємства, народна мудрість про те, що «одна голова — добре, а багато — краще» себе цілком виправдовує.
По суті, вважає директор Ермоленко, співробітники підприємства за роки роботи згуртувалися в колектив класних менеджерів, де кожен на своєму місці. І за це місце кожен тримається, намагаючись працювати відмінно. Адже тут вони відчувають не тільки свою професійну потрібність, а й соціальну захищеність: мають добру стабільно виплачувану зарплату, страховий поліс. Тож на всіх згаданих напрямах діяльності підприємства вистачає всього шістдесяти співробітників.
Звідки таке вміння збирати надійну команду? Володимир Васильович знову посилається на те, що «життя навчило». Напевно, навчання не було легким. Але той факт, що після технікуму, інституту, армії він працював у міліції, говорить багато про що. Роки, віддані такій роботі, проходять через душу — можуть зламати її, пригнути чи навпаки — зробити передбачливою, чуйною до чужого лиха, загартовують людську волю, характер, привчають не здаватися в найважчих життєвих ситуаціях. Судячи з того, як нині Єрмоленко йде по життю, саме такий гарт він і одержав.
І зрозуміло, чому так багато робить очолюваний ним ТОВ «Продмашбуд» для дітлахів Сєверо-
донецька.
Цей середній клас, що формується, ефективно доводить і неодмінно доведе свою життєздатність. Одержавши державну, широку законодавчу підтримку, вбудується вагомим монолітом в економічний базис країни.

Юлія ТІТКОВА,
м. Сєверодонецьк
Луганської обл.
також у паперовій версії читайте:

• «А МИ ТАКІ ПАРОВАНІ...»
• ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ДИТИНИ

назад »»»