ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
КВАРТИРА: БУЛА ВАША — СТАЛА НАША
АНТОЛОГІЯ ШАХРАЙСТВА
У засобах масової інформації неодноразово повідомлялося про затримання організованих злочинних груп, учасники яких захоплювали й насильно тримали власників квартир (зазвичай самотніх людей похилого віку), вимагаючи від них переоформлення нерухомості на своє ім'я. Нерідко такі випадки закінчувалися вбивством заручників. Парадоксально, але розплутавши криваві злочини й викривши вбивць, значно легше можна домогтися справедливості й повернути житло родичам жертви, ніж у випадках, коли йдеться про «експропріацію» нерухомості шахрайським шляхом.

Обережно, «жучки»!
Для того, щоб увійти в довіру до жертви, шахраї вдаються як до психологічних прийомів, так і до різноманітних вивертів. Один з них полягає в пропозиції відкрити особовий рахунок у банку. Зрозуміло, за певну винагороду.
— Я працюю на ринку двірником. Якось звертається до мене пристойно вдягнена жінка середніх років і просить допомогти їй в одній справі,— зі сльозами в очах розповідає киянка Наталя Петрівна (ім'я змінено), пенсіонерка, яка й припустити не могла, яким злощасним виявиться це знайомство.— Жінка назвалася Надією Михайлівною, розповіла, що вони із сестрою приїхали з Москви, вирішили облаштуватися в Києві й відкрити швейне та кондитерське підприємства. Підшукали приміщення, замовили устаткування. Ось-ось їм мають переказати з Росії велику суму в доларах, а вони в Україні на пташиних правах, оскільки ще не оформили українського громадянства, тож у них виникли проблеми з податковою інспекцією тощо. Крім того, послуги з переказу грошей коштують для юридичних осіб набагато дорожче, ніж для фізичних. Отже, вона мене й запитує, чи не зможу я відкрити на своє ім'я валютний рахунок у банку. Зрозуміло, після отримання грошового переказу мені віддячать. Тисячу гривень пообіцяла. А яке воно життя в пенсіонерів — самі знаєте.
Не довго вагаючись, жінка пристала на пропозицію нової знайомої. В подальшому та неодноразово відвідувала оселю Наталі Петрівни, посилаючись на те, що в неї зламався мобільний телефон, а їй необхідно негайно зателефонувати. Утім, як з'ясують згодом працівники карного розшуку, шахрайка лише імітувала телефонні розмови. Насправді ж під час візитів вона прицінювалася до квартири, збирала інформацію про господарів.
Одного разу Надія Михайлівна тремтячим від хвилювання голосом повідомила про «звірства» податківців. Мовляв, ті не реєструють її підприємства, оскільки потрібно довести, що засновниця має житло й прописку. То чи не могла б Наталя Петрівна зробити таку послугу й звільнити з родиною квартиру на кілька годин, а в цей час прийде прискіпливий інспектор і на власні очі переконається в тому, що вона, Надія Михайлівна, має і квартиру, і прописку. Звісно, усі завдані незручності будуть компенсовані при остаточному розрахунку. Крім того, біля будинку чекає орендоване таксі й літні господарі можуть поїхати в магазин чи поліклініку. Таким чином, шахрайка кілька разів залишалася сама у квартирі й... демонструвала її запрошеним покупцям.
Урешті-решт, коли такий був знайдений, настав час завершального — найвідповідальнішого етапу шахрайського плану. Надія Михайлівна урочисто повідомила Наталі Петрівні про надходження грошового переказу. Гроші — 41 тисяча доларів — будуть передані власниці валютного рахунку в присутності нотаріуса, який орендує кімнату у відділенні банку. Природно, аби їх одержати необхідно дотримати всіх формальностей і підписати відповідні папери. Для більшої переконливості вони будуть ідентичні документації на квартиру Наталії Петрівни. Так потрібно для того, щоб обдурити податківців. Одночасно Надія Михайлівна сповістила про головну умову операції: все відбуватиметься в цілковитій тиші без жодного промовленого слова, оскільки податкова інспекція не дрімає й приміщення прослуховується, воно буквально нашпиговане «жучками»!
У призначений день і в призначеному місці зібралися нотаріус, дві жінки і якийсь чоловік. В умовах суворої конспірації останній передав гроші шахрайці, та їх перерахувала, заховала у свою сумочку й передала її Наталі Петрівні. Після цього, не читаючи (шахрайка передбачливо витягла з кишені бабусиного пальта окуляри), та підписала папери, які завірив нотаріус. Потім усі дійові особи так само мовчки залишили приміщення. Надія Михайлівна і Наталія Петрівна поїхали на таксі. Коли авто під'їжджало до Хрещатика, пролунав телефонний дзвінок, який дуже засмутив підприємницю — знову виникли проблеми з податківцями. Необхідно терміново їх вирішувати. Тож Надія Михайлівна, забравши гроші, пообіцяла незабаром сплатити Наталі Петрівні три тисячі доларів і зникла. Як з'ясувалося — назавжди.
За півгодини, коли Наталя Петрівна ледь встигла переступити поріг власного помешкання, пролунав телефонний дзвінок. Незнайомий чоловічий голос запитав, коли буде звільнене житло. Жінка — шокована, нічого не розуміє. А на іншому кінці дроту обурюються необізнаністю жінки: адже вона власноруч щойно підписала договір купівлі-продажу власної квартири й отримала за неї гроші!
Можна довго описувати поневіряння людей, які опинилися в жахливій ситуації, вихід з якої не знайдено й донині. Якщо коротко, то після звернення потерпілих в міліцію була порушена кримінальна справа за фактом шахрайства. Виявилося, що «підприємниці-москвички» вже тривалий час розшукуються правоохоронцями за скоєння десяти подібних злочинів. За ухвалою слідчого був накладений арешт на продану квартиру. Неймовірно, але заарештована квартира була продана вдруге, і вже останній покупець звернувся до суду з позовом, вимагаючи звільнити придбану ним житлову площу. Суд визнав його вимоги законними.
Наведена історія породжує певні питання до різних інстанцій. Як зазначають працівники міліції, насамперед майнові відносини мають урегулювати між собою перший і другий покупці, а вже потім дійде черга до справжніх власників квартири. Проте для судових інстанцій вирішальним є той факт, що перший договір купівлі-продажу справжній і був підписаний особисто господинею квартири. До того ж, є свідки, які вже підтвердили факт отримання нею грошей.

Виніс сміття й залишився без квартири
Нещодавно киянин поважного віку розлучився з дружиною. Колишнє подружжя вирішило продати трикімнатну квартиру, що в одному з елітарних будинків на Печерську, і розділити гроші. Але поки цього не сталося, жінка попросила колишнього чоловіка взяти квартирантів на її частину житлової площі. Той не заперечував і впустив до оселі двох пожильців, чеченців за національністю. Минув тиждень. Якось після прибирання квартири пішов господар виносити відро зі сміттям, а дбайливі квартиранти й кажуть, мовляв, на вулиці прохолодно, вдягни пальто й шапку. Теплий одяг дійсно став чоловікові в пригоді, адже до свого житла він вже не потрапив: підійшов до дверей — дзвінок не працює, ключа в кишені не виявилося, на стукіт не відчиняють. Але все ж через замкнуті двері квартиранти пояснили, що відтепер вони повноправні власники квартири, оскільки недавно її придбали.
Приголомшений чоловік пішов до міліції, написав заяву й повернувся у супроводі дільничного. Новоспечені хазяї підкорилися вимозі правоохоронця й відчинили двері. Однак легше від цього вигнанцеві не стало. Навпаки, бідолашний ледь не знепритомнів. Пройдисвіти пред'явили справжні документи на квартиру і — що особливо цікаво — нотаріально засвідчене доручення власника помешкання, згідно з яким колишня дружина продала не лише свою частку житлової площі, а й чоловікову. Потерпілий спробував зібрати в різних інстанціях документи, які могли б підтвердити його право власності на нерухомість, але марно. Уся облікова документація, наприклад в БТІ, вже була переоформлена на нових власників квартири.
Проте ця ситуація, на щастя, не здається зовсім вже безнадійною, оскільки встановлено, що підпис на дорученні підроблений. Однак поки що «віз і нині там».
— Домагатися справедливості в таких ситуаціях надзвичайно складно, розповідає полковник міліції Микола Рощин, співробітник відділу з розкриття майнових злочинів департаменту карного розшуку МВС України.— Якщо в інших країнах зібраний поліцією матеріал про злочини, пов'язані з шахрайством, є підставою для здійснення судами розслідувань і з'ясування істини, то в нас це не практикується. Немає взаємодії між міліцією й судами. Органи внутрішніх справ за фактом шахрайства порушують кримінальну справу, яка може розслідуватися тривалий час. Водночас ухвала в цивільно-правових справах виноситься судами через декілька днів після подання позову. Це нерідко призводить до позбавлення людей їхніх законних прав, а на відновлення справедливості можна чекати роками, коли закінчиться розслідування кримінальної справи.
Щодня до МВС надходять скарги від обдурених власників нерухомості. Особисто я торік розглянув приблизно 200 таких заяв. Не важко уявити, скільки їх в райвідділах міліції по всій країні. Тут надзвичайно важливо здійснювати профілактичну роботу для запобігання таким злочинам. На мою думку, доцільно залучити опікунські ради до захисту майнових інтересів літніх людей, наприклад, щоб нерухомість пенсіонерів продавалася лише з дозволу таких організацій.

І старий, і молодий...
Навіть досвідчених розшуковців не перестають вражати легковірність громадян і витонченість шахраїв, що постійно прогресує. Як нарахували оперативники, нині є 108 різновидів шахрайської діяльності, спрямованої на заволодіння квартирами, автомобілями, грошима... Можливо, хтось заперечить: людей похилого віку обдурити простіше простого, а нехай спробують утнути те ж саме з молодими та «просунутими». Проте на шахрайські гачки попадаються не лише літні люди. Підтвердженням тому — недавній випадок з практики майнового відділу департаменту карного розшуку.
Тридцятирічний житель столиці, власник двокімнатної квартири на Подолі, за оголошенням у газеті знайшов високооплачувану роботу. Коли він прийшов влаштовуватися, йому повідомили, що службова діяльність буде пов'язана з матеріальною відповідальністю й необхідно оформити відповідні зобов'язання в нотаріуса. У призначеному місці молодій людині похапцем підсунули підписати якийсь папір. Тексту він не бачив, оскільки місце для підпису було на зворотній сторінці. Після цього новоспеченого працівника негайно відправили у відрядження до Криму укладати угоди про постачання будівельних блоків. Лише за кілька днів, після поневірянь різними підприємствам, він нарешті усвідомив всю абсурдність даного йому доручення. Адже «експедитора» забезпечили не документами, що підтверджують його повноваження, а якимись недійсними розписками.
Тим часом «роботодавці» розгорнули бурхливу діяльність, що становила реальну загрозу не лише майновим інтересам, а й подальшій долі власника квартири. Причина полягала в необачно поставленому підписі на папері, який виявився борговою розпискою. Тобто чоловік розписався в тому, що зобов'язується в певний термін повернути позичені 50 тисяч доларів, які і в очі не бачив.
З цим документом шахраї звернулися до суду. Там була винесена ухвала про стягнення грошей з «боржника». Яким чином можна відшкодувати таку суму? Звичайно, продавши житло. За відсутності господаря квартири (!) зловмисники розпочали оформляти її продаж. Афера не здійснилась лише тому, що пройдисвітам не вдалося роздобути усі документи. Проте вони не відмовилися від наміру розжитися грошима. Після повернення власника квартири з «відрядження» йому неодноразово погрожували фізичною розправою, якщо «борг» не буде повернутий. Лише втручання міліції приборкало знахабнілих вимагачів.
На жаль, від подібних ситуацій не застрахований ніхто. Можна закликати громадян бути пильними, розбірливими у знайомствах тощо. Але від таких застережень користі замало. Безперечно, є сенс в тому, щоб майнові інтереси літніх людей захищали від злочинних зазіхань опікунські ради. Утім, кардинальне вирішення «квартирного питання» вбачається в іншому. Адже як зазвичай буває: для того, щоб за фактом шахрайства провести криміналістичну експертизу (випадок з підробленим підписом на дорученні щодо продажу частини квартири) необхідно порушити кримінальну справу. Але для цього необхідні підстави. А от їх, як правило, завжди бракує. Виходить замкнене коло. Немає експертизи — немає доказів злочину.
Як зазначають фахівці, змінити ситуацію на краще не складно. Питання лише в тому, наскільки переймаються турботами простих громадян народні депутати, адже вирішення проблеми лежить в законодавчій площині й полягає воно в удосконаленні захисту прав та інтересів першовласників. Тобто, законодавство має гарантувати насамперед їхні права, а не наступних власників майна. Наприклад, якби в законодавстві було чітко визначено, що на угоді про купівлю-продаж має бути підпис тільки власника квартири, а не когось іншого, то без його відома житла ніхто не зміг би продати. Якщо в інших країнах закон дає визначення десяткам різновидів шахрайств, то у вітчизняному законодавстві тільки одне таке визначення.
Тому «маємо те, що маємо». Торік виявлено понад 18 тисяч фактів шахрайства, що на 20 відсотків більше, ніж у позаминулому році. Зрозуміло, більшість цих злочинів пов'язана з незаконним заволодінням майном.

Юрій САХНО,
Департамент зв'язків
з громадськістю МВС України
також у паперовій версії читайте:

• НЕ ЗЕМЛЯ РОДИТЬ, А «ЧИСТІ» РУКИ

назад »»»